В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Короткий аналіз трьох головних проблем внутрішньо переміщених осіб

2.1т

<p>1. Проблема неучасті в місцевих виборах.

Діючий закон &quot;Про місцеві вибори&quot; позбавляє ВПО (внутрішньо переміщених осіб) права брати участь у виборах до місцевих органів влади за новим місцем проживання. Таким чином ВПО, що мешкають в новому для себе населенному пункті, позбавлені конституційної гарантії: навіть теоретичної можливості обрати до місцевих рад власних представників – таких самих ВПО, які будуть домагатись від місцевих рад розв’язання бодай основних питань ВПО. Коли ці проблеми знаходяться в компетенції місцевих структур державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Проблема відсутності власного житла, бодай в перспективі.

Неможливо реалізувати конституційне право на житло ВПО через неприйняття відповідних законів та підзаконних актів. Відповідно до ст. 9 закону &quot;Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб&quot;, ВПО має право на забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання протягом 6 місяців з моменту взяття на облік ВПО. Проте, порядку отримання у постійне користування такого житла не існує. А що робити потім, після спливу 6 місяців? Тому на місцях ВПО не лише не надають такого житла, а й не ставлять на житловий облік (тобто, чергу) в органах місцевого самоврядування.

В Миколаївській області, приміром, станом на 01. 01. 2017 мешкають більш, як 9 тисяч ВПО з Донецької, Кримської, Луганської областей. Їм не надають житло у власність чи постійне користування. Навіть тим, хто за українським законодавством має відповідні пільги та право на позачергове отримання житла. Також проблемною є компенсація (відшкодування) вартості зруйнованого житла. Відповідно до ст. 19 закону &quot;Про боротьбу із тероризмом&quot; відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів державного бюджету України у відповідності до закону. Проте, саме відповідний закон досі не ухвалено. Компенсації з місцевих бюджетів будуть суперечити чинному законодавству без внесення змін до бюджетного кодексу, законодавства про місцеве самоврядування та &quot;нових&quot; законів, що передбачають децентралізацію, утворення нових об’єднаних громад. Де єдина загальнодержавна методика визначення розміру матеріальної компенсації цієї шкоди?

Не існує і державної програми обміну житла для ВПО. Можливий алгоритм дій полягає в наступному. Внутрішньо-переміщені особи передають право власності на власне житло, що залишилось на окупованій території, державі (ніхто не закрив доступу до кримських, донбасівських частин відповідних загальнодержавних реєстрів). Державні інституції не здатні визволити окуповану росією територію України в найближчій часовій перспективі. Тому держава навзаєм передає право власності на співмірне житло цим ВПО. Чи новозбудоване (соціальне) чи житло з вторинного ринку, але власником якого є держава. ВПО, які не мали власного житла в Криму, Донецькій, Луганській областях до початку окупації, не можуть претендувати на отримання житла від української держави. Але для цієї майбутньої програми, як і для інших, потрібно створити єдиний державний реєстр ВПО, членів їхніх сімей та об’єктів нерухомої власності, власниками котрих на окупованих територіях Криму, Донецької, Луганської областей були зазначені ВПО.

Органи місцевого самоврядування не повинні створювати власні, подібні до вище зазначеної, моделі обміну. Позаяк звільняти окуповані території буде держава Україна, а не Миколаїв, Херсон чи Маріупольська міска рада.

3. Проблема низького рівня доходів сімей ВПО, які знаходяться за межею бідності.

Відсутність можливості ВПО отримати роботу на новому місці з конкурентною зарплатою через високий рівень безробіття в усіх регіонах, куди переселились ВПО, та маленька сума щомісячної державної матеріальної допомоги залишають більшість сімей ВПО на межі виживання. Державні та місцеві програми ефективного професійного перенавчання ВПО, надання пільгових кредитів ВПО для відкриття власної справи поки відсутні. Їх (дієвих, а не для звітності) ніколи не існувало і до початку війни. Ті ВПО, що зареєструвались та стали на облік в територіальних центрах зайнятості, в переважній більшості отримують мінімальну допомогу з безробіття через фізичну неможливість довести фактичний розмір власної середньої зарплати до виселення з окупованих українських територій. Роботодавцям не вигідно наймати на легальну роботу ВПО: без власного житла, майна, транспорту, з дітьми, які хворіють, дружинами без роботи та без місць в дитсадках.</p>

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости