В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

Калушанин – президент…австрійського парламенту

<p>Від часів власної появи на мапах ХІІІ сторіччя і до 2 світової війни Калуш існував в якості мультикультурного міста. Особливо це стосувалось часів Австро-угорської імперії, від 1772 року. Більшість мешканців містечка вільно володіли українською, польською, німецькою мовою та ідиш. Й ніхто не вважав себе видатним поліглотом. Далі німецькі нацисти &quot;зачистили&quot; Калуш від євреїв. А совіти вигнали з Калущини поляків з австрійцями і завезли радєцкіх людей – представників 15 національностей, що перетворили затишне, зелене місто на центр &quot;прикарпатської хімії&quot;.

Для совдепівців все, що було створене попередниками, виявилось &quot;по-барабану&quot; (історія, мова, архітектура, соціокультурне середовище). Калуш досі не перехворів на цю заразу. І якщо намагатись перетворити місто на привабливе для туристів, варто згадувати усіх відомих земляків. Приміром, поляків. І не лише братів Фельчинських, визначних майстрів з виготовлення дзвонів. Польські джерела знають також інших калушан.

В Калуші народились наступні пошановані особи різного етнічного походження.

Вацлав Фідлер, останній польський бургомістр Калуша (керував містом до 1939 року), міг врятуватись як етнічний німець, але відмовився. Він вирішив розділити з калуськими поляками їхню каторжну долю, був репресований &quot;визволителями&quot; і загинув в радянських концтаборах).

Едвард Гловацкі, один з командирів польського танкового корпусу &quot;Скорпіон&quot; під час 2 світової війни, згодом заснував Римську школу економіки та торгівлі. Був сином Петра Гловацкєго, власника 7 га землі, на яких перед 2 світовою війною стояли найкращі ресторація та кав’ярня Роберта Поллака, де збиралась тогочасна калуська еліта. В &quot;пана Роберта&quot; знаходився один з перших в східній Європі боулінгів (!) Перший в Україні боулінг з’явився саме в Калуші. Петра, 67- річного &quot;буржуя&quot;, совіти повезли до Сибіру. В дорозі він помер.

Наступну історію подаю без перекладу: &quot;Niezwykla przygoda spotkala babke Edwarda Glowackiego, Bronislawe Nogacka, kt&#243;ra r&#243;wniez z cala rodzina zostala wywieziona do Kazachstanu. Przez caly ten czas skrzetnie zbierala kazdy grosz i suszyla suchary. I pod koniec wojny, w pazdzierniku 1944 r., kiedy w samej Rosji bylo juz rozprezenie, bo Armia Czerwona z cala moca parla na zach&#243;d, Bronislawa Nogacka, majaca w&#243;wczas ponad 80 lat, z kosturem w reku postanowila na nogach gdzies z glebi Kazachstanu p&#243;jsc do rodzinnego Kalusza. Szla przez wsie i bezdroza. W sumie 8 miesiecy. Gdy dotarla do Kalusza, nie bylo juz tam Polak&#243;w. Poszla wiec dalej, na zach&#243;d, bo powiedziano jej, ze Polacy pojechali na Slask, do Prudnika. Szla ciagle piechota. Czasem ktos ja podwi&#243;zl kawalek drogi. W lipcu 1945 r. dotarla do Prudnika i tam na rynku zapytala spotkanego mezczyzne, czy nie zna Michala Nogackiego. Zdziwiony mezczyzna zapytal: &quot;A dlaczego pani go szuka? Bo to m&#243;j syn. I w&#243;wczas uslyszala odpowiedz: Mamo, nie poznajesz? To ja, mamo!&quot;

Тадеуш Розвадовські (народився в с. Бабин 1866 року) – визначний польський генерал, хоча ще в 1915 році був австрійським генералом, що воював проти Росії. Звитяги Розвадовського в перемозі над більшовиками будьоного/тухачевського під Львовом та Варшавою в 1920 році незаслужено приписують Пілсудському.

Збігнєв Комарніцкі – вчитель, громадський діяч. Антоні Одровонж – актор театру та кіно. Марцін Душинські – багатолітній керівник видавництва польського &quot;РУХу&quot;. Францішек Дворжак та його дружина Софія – вчителі, громадські діячі.

Еміль Крха – маляр, постімпресіоніст, педагог. Юліуш Маєрскі – маляр, абстракціоніст. Станіслав Подгурскі – маляр, пейзажист. Йонаш Штерн – маляр, засновник сучасної мистецької &quot;Краківської школи&quot;, трохи відомий калушанам. Попри такі традиції живопису в Калуші досі немає художньої дитячої школи.

Юридичного ліцею в Калуші також немає. Хоча з цим містом пов’язана діяльність багатьох відомих правників (українських, польських, австрійських). Приміром, Леопольда Гаусера, правника, поета, що писав німецькою та польською.

Бальтазар Шопінські, знаний польський юрист, працював та похований в Калуші, але його могила земляками не впорядковується. Та й польські туристи з інвесторами нікому не потрібні.

Наразі найвідомішим правником, що народився в Калуші 1810 року і похований в 1899 році у Львові, на Личаківському цвинтарі, є Францішек Ян Смолька (Franciszek Jan Smolka). Він протягом 12 років (1881 – 1893 роки) був президентом парламенту Австро-Угорщини. Подібного прецеденту в історії Польщі та України не існує. Про Смольку в польських джерелах написано чимало. Виокремлю головне щодо політика, іменем котрого за його життя назвали одну з площ у центрі Львова.

Рід Смольок походив з австрійських німців. Дідусь Францішека - Алоїз Смолька був директором лялькового театру в Ополє (Сілезія чи Шльонськ). Власне Ф. Я. Смолька народився в Калуші, закінчив в цьому місці німецьку школу. Потім вступив до Львівського університету, де викладання здійснювалось виключно німецькою. Тому до початку роботи адвокатом Франек говорив лише німецькою мовою, позаяк польською не володів (&quot;дакакаяразніцанакакомязикє&quot;).

Що сталось потім? Наступна фраза з польських підручників не потребує перекладу: &quot;Wybuch powstania listopadowego spowodowal przelom w jego zyciu. Z dnia na dzien stal sie zdeklarowanym Polakiem, choc ozeniony byl z Niemka z Czerniowiec, Leokadia B&#228;cker von Salzheim. Zaczal w&#243;wczas dzialalnosc konspiracyjna, kt&#243;ra miala na celu odzyskanie przez Polske niepodleglosci&quot;.

Францішек Смолька швидко вивчив польську мову, заговорив нею і став лідером польського підпілля в Галичині. В 1841 році його, відомого львівського адвоката, заарештували. Слідство тривало більш, як 3 роки. Смольку та його 12 товаришів було засуджено до смертної кари через повішання. А далі – трохи про австрійське земляцтво, львівську корупцію, що врятували Європі майбутнього калуського реформатора австро-угорської імперії.

Wyroku jednak nie wykonano. Bylo to zasluga Austriaka Franza Kriega - prezydenta Lwowa, kt&#243;ry przyjaznil sie ze Smolka w czasach studenckich. Krieg spowodowal, ze Smolke zwolniono z wiezienia, zakazujac mu jednak prowadzenia kancelarii adwokackiej.

Під час &quot;весни народів&quot; 1848 року Ф. Смолька долучився до скасування кріпосництва в Австро-угорській імперії, встановлення автономії Галичини. В університетах Кракова та Львова з’явилось викладання польською мовою, ректорами могли призначати поляків, їм відкрився доступ до важливих державних посад. Українці Галичини також отримали певну національно-культурну свободу. Щоправда, меншу, аніж поляки. Позаяк українці були гірше структуровані та організовані. Й у них, на відміну від поляків, тоді не виявилось власних &quot;смольок&quot;.

Історія повторюється. Поляки після 1991 успішно розбудовують власну державу на уламках &quot;Варшавського договору&quot; в межах НАТО та ЄС: з однією державною мовою, однією релігією, пріоритетом польських національних інтересів у зовнішній та внутрішній політиці.

Українці тим часом успішно доруйновують власний уламок сересере під балачки про реформи…</p>

Присоединяйтесь к группе "УкрОбоз" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости