УкрРус

Рік мобілізаціі і два контракта. Або ветерани "невідомої війни"

466
Щось я також стаю потроху "зрадофілом". Пройшла чергова зима на фронті. Пішов мій третій рік на війні. Знаєте, ми всі тут говоримо про те,як добре було б уже бути дома і як нам ненавистна ця клята війна. Ми не скиглимо, що довго немає ротацій - знаємо, що ніким. Хоча, в тилу десь 300 000 "ветеранів" (вони себе так називають) якоїсь війни,котра для них закінчилась...
Я думав про те, що простіше було б піти з арміі тоді,коли закінчився строк першого контракту. То була Мар'їнка, запеклі бої і п'ята хвиля, що поїхала додому. Вони ж ветерани..

А я себе називав би АТОшником, колишнім....
Пізніше, можливо, навіть зрадником чи сикуном...

Але я залишився з думкою - якщо всі так само стануть "ветеранами", хто залишиться тут? Я тоді точно не хотів, щоб війна прийшла до мене додому, до моєї сім'ї...
Це єдина причина, чому я тут.

Але- знову кінець контракту, поки президент намагається утримати військо "підвищенням" зарплатні. Йдуть з арміі найкращі. Йдуть ті, кого не купити за гривню, хто з першого дня в цій боротьбі.
А знаєте чому?
Тому що більше немає сенсу очікувати команди на визволення. Прийшло розуміння, що нікому йти в атаку - скрізь одні "ветерани",що народу все одно: Путін чи Порошенко, Україна чи Росія, "новоросія", "староросія" чи Киівська Русь...
Народ перестав думати, вірити, боротись.
Народу важливіше безвізовий режим аби втекти звідси і співчувати десь там,далеко...
Народ знову повернувся в режим "простраціі" і залюбки сприймає "ідеї" ветеранів невідомої війни.

Я перестав вірити в народ...

Але я вірю в тих, хто досі поруч, в тих, хто чекає вдома.
А тим часом народ залюбки аплодує "лідерам", котрі закликають "освободіть Данбасс" і не хоче думати про те, хто ж буде це робити.
Зрада і зневіра.
Якщо, не дай бог, ми не вистоємо, то ворога будуть зустрічати вже з квітами.
А ті політикани, що драли горлянку, виголошуючи патріотичні гасла та звинувачуючи президента в зраді на грунті мінських домовленостей, а генеральний штаб в непрофесіоналізмі, будуть тікати першими...

Зазвичай, все ті ж "ветерани" вважають, що таке "ветеранство" дає їм право вирішувати за нас.
І за вас також.
Я їх не бачу на фронті, вони не сидять в бліндажах і не сідіють на очах після важких обстрілів.
Вони навіть не допомагають армії, для них війна - єдиний шанс залишитись в політиці, вони ж "ветерани", вони воювали.
Проте, яке вони мають право когось критикувати або вчити?
Яке право має народ надіятись на те, що ветерани прийдуть і все "порішають"?
Прийдуть, обов'язково, і наведуть порядок, але не буває ветеранів у незакінченій війні.
Раніше мені були огидні всі ті, хто "замазюкались" укр.політиканством. Але тепер, на фоні "ветеранського руху", Порошенко, Тимошенко і може ще хтось, для мене просто еталон адекватності.
Я впевнений, що індикатор "собачої будки", котрий винайшов Порошенко, стане відправною точкою нової української історії.
А ми, ті що на фронті і ті, хто йде з фронту, щоб стати "колишнім АТОшником", станемо відправною точкою нової історії української армії. Або ж завершимо її в бою.
На війні бояться всі. Хтось боїться чергової зустрічі зі старою з косою, інші - що ця зустріч застане не в бою.

Страху нема лише в тилах. І я впевнений, що пам'ятні дошки загиблим воїнам, мало хвилюють тих, хто служить в стінах, на яких вони висять. Адже війна десь там, і наслідки теж десь там..

За ці роки на війні я кардинально змінив свої погляди на армію, тилові штаби і Президента.
Раніше я думав, що в тилових штабах повинні бути військові з бойовим досвідом. І я також вірив, що АТОшники прийдуть і наведуть порядок. Повірте, я бачив достатньо АТОшників із різних підрозділів, я був практично в всіх тилових штабах у службових справах і впевнений, що військовослужбовцю з бойовим досвідом робити в тилу нічого.
Серед АТОшників відсоток "думаючих", а головне "реалізуючих", не більше ніж на гражданці.

А зараз, коли у нас контрактна армія, то відсоток таких людей нікчемний.
Не потрібно чекати спасителя. Навіть якщо він є, то точно буде "рятувати" не вас. Скоріше - від вас..
Для перемоги достатньо лише діяти, а штабам працювати на фронт. І не думати, що правильно навпаки.
Ваші герої з телевізора, закликаючи всіх йти в атаку, будуть теж бігти, але не туди де смерть. Ваші "ветерани-блокадники", "фейсбучні зазивали", "порохоботи",різні адаптети і свідки "зрад" будуть робити те, що вони роблять лише до тих пір, доки їм будуть башляти.
Напевно, є ті, кому не платять, бо вони за ідею, Україну, ну і "слава націі - смерть ворогам".
Якщо ще є такі, то вони повні лохобани. Нехай спитають у "друга" зліва чи платять йому. Якщо ні, то у того, що праворуч. Якщо теж ні, то вони або брехуни і вже поділили між собою "пожертвування ", або ще більші лохобани. Але ж ти за ідею і це не важливо, правда?..
Бо ти "ветеран", котрий свою владу ненавидиш більше ніж ворога. Я впевнений, що всі "ветерани", в будь-який момент готові йти на фронт. Хоча, лише після того, як "переможуть" "зраду" десь на Банковій.
А хто вам буде "подавати патрони", лохобани?
Але народ вами пишається, бо ви даєте надію, дурячи їх не менше ніж всі інші.
Навіть якщо перевішати всіх корупціонерів, депутатів і "бездарів" генералів, то війна не закінчиться, а навпаки.
Поки ви там блокували "криваві гроші", отримуючи за це "некриваві",у нас була якась "невдала" зима на фронті.
У мене навіть почало з'являтися відчуття, що Яник повернувся, але десь ховається. Армія різко стала такою, яка була до війни. Вона перестала рухатись в напрямку перемоги і народ тому також причина. Буквально пів року тому я відчував, що армія адаптується і активно прогресує. Ці процеси проходили дуже важко, але вони йшли. В штабах було достатньо людей, котрі на все були здатні заради допомоги фронту.

Якщо була потрібна ремонтна група - вона приїзжала. Щось потрібно було доукомплектувати - без проблем. Потрібні запчастини на бойову техніку - будь ласка.
Так було протягом двох років. Звісно, більшість питань зупинялись на обіцянках, але все можна було вирішити через "генерала", а у нас їх, як відомо, не мало.
Безумовно, більшістю всього того, що здобули, ми повинні завдячувати волонтерам. Але було якось приємно думати про те, що "совок" помирає...

Тепер,вже пів року поспіль, все повернулось на ту точку, на якій ми якраз і про@бали Крим...
Одні обіцянки і стурбоване співчуття. А слово генерала (правда я їх знаю не багато) стало таким же огидно пустим.
Ось вам приклад "зради".
Ви знали, що акомуляторні батареї для радіостанцій в ЗСУ, не проходили заміну два роки? Можливо, комусь пощастило отримати залишки зі складів, але цю зиму у нас станції працювали на морозі максимум дві години.
З початку осені 2016 року було подано не одну заявку на заміну в різні штаби. Більш того, особисто була зроблена доповідь начальнику військ зв'язку.

Кому ще писати?

До цього моменту батарей так і нема.
Хоча навіщо вони? Зима закінчилась ...
Така ж біда і з ремонтними групами. Вони є, але там де вони є, війни нема. А їхати туди де війна є...
Навіщо?
Тому все своїми силами. Дивно те, що в порівнянні з військовими структурами, комерційні організації, котрі є експортерами майна для армії, залюбки допомагають.
Безкоштовно.
І навіть без рапорта, на якому повинні бути штук зо двадцять підписів усіляких дармоїдів.
Там ми і дізнались, в чому причина біди з тими клятими батареями.
І тут зачаїлася просто шалена "ЗРАДА", очевидно, що Парасюк з Семенченко не там на неї полюють.

В компанії, яка отримала тендер від міністерства оборони на закупівлю батарей для станції ще восени, нам повідомили, що тендер було анульовано. Довго чекали проплати, а коли вдарили перші морози, міністерство відмовилось від закупівлі.
"Вояки" там вирішили закупити якесь нове обладнання, а так як коштів бракує, то за звичним сценарієм, фронт не отримав нічого...

Якщо брати до уваги бюрократичні процеси, то наступної зими фронт буде практично без зв'язку. Я, звісно, не враховую дротовий звязок в стилі "у нас є 100 зв'язківців і цього достатньо, щоб протянути польовку через те мінне поле". Доречі, "великі начальники" дуже люблять "тапики". Перше, що їх турбує при перевірці - скільки кілометрів дроту, тапиків, комутаторів і всякої іншої совєтськоі бредні, яка в більшості вибадків є небезпечною в реаліях війни 21 го століття. Ну а що, їм же не сидіти в старенькій бесі (відремонтованій за кошт екіпажу, який на ній воює) і намагатись налаштувати це кляте барахло. Вони точно знають, що ті штатні совєтські станції "світяться" аж до самої Мордовії. А прослуховувати їх може навіть бабуся на своєму старенькому радіоприймачеві "Маяк". Їм байдуже, що місце знаходження таких машин ворог буде знати вже після того, як екіпажі почнуть перевіряти зв'язок. Причому, для цього потрібно лише купити обладнання на 20 доларів.
І поки "бехи" будуть їхати до місця призначення, туди вже буде націлена артилерія. Це їм теж байдуже, бо вони бачили як прилітають снаряди 152мм лише на ютубі. Нічого страшного, угу....
Про польовку можна навіть не починати. Думаю хтось собі побудував дачу на ті кошти, котрі повинні були піти на закупівлю батарей (крон) для "тапиків", бо в нас їх нема і не було.
А "польовка" після першого ж обстрілу, перетворюється в "макарони" котрі потрібно зібрати до купи, бо не спишуть.

Хтось скаже, тіпа:" Ви лохі єйо нада закапать".

Як ви думаєте скільки часу потрібно для підрозділу з 10 чоловік (на батальйон), щоб закопати мінімум на два штика 35км польового дроту? Навіть якщо вони це встигнуть зробити по розрахункам до ротації, то, думаю, якась міна, розтяжка чи фугас, котрих натикали за три роки скрізь, - чекає свого дуралєя.
Ну а тиловим начальникам все одно, бо є книжка, де написано, шо польовка "должна быть". А гєнєрал казав ,що та книжка писалась під диктовку "самого-когось",а він точно розумніший за всіх нас разом взятих. Іще вони всі бояться ворожого РЕБ, але його також бачили лише на картинках. Навіть свою дурість і некомпетентність вони звикли пояснювати роботою ворожого РЕБ. Немає зв'язку - працює РЕБ. Одна радіостанція "не чує" іншу - працює РЕБ. Начальник зв'язку бригади заливає себе горілкою, бо працює РЕБ і йому "грустна". Вони звикли розтягувати кілометрами дріт, котрий зазвичай крадуть або ріжуть місцеві "патріоти".
Нам просто пощастило, що у ворога таких деградантів не менше, навіть більше. Але ворог адаптується, вчиться на помилках і за всі роки війни прогрес в них є. А у нас зазвичай війна на другому плані. На першому, як і раніше, - зберегти своє тепле крісло, когось "вломити", шоб був карєрний ріст, ну і не попасти на ту війну, якої нема...
Так от, кошти виділені бюджетом на закупку батарей для станцій, були витрачені на якусь дорогезну фіговину типу "харіс".
Наступний бюджет приймуть ще не скоро і тоді, коли знову вдарять морози. Потім тендер, договір на закупівлю і знову весна ,і
"опять нє успєлі."
Напевно, великі "уми" в погонах щось знають і не планують воювати наступної зими. Хоча, безвіз, шенген - і на красне море в СЗЧ тринькати честно накрадене....
Один чорт не знайдуть, навіть не будуть шукати. Своїх не здають, своїх не шукають, або шукають довго. А якщо достатньо вкрав, то можуть знайти і посадити, наприклад, старшину Петренко - злістного аватара-кладовщика, зі складу котрого всьо то, шо пропало, пиздилось регулярно самим Петренко і пропивалось протягом всіх років війни...
Зрада!!

Відразу приїде якась комісія і буде шманати всіх в ряд в частині,котрій пощастило мати такого старшину. І тут головне, щоб командир частини напиздив достатньо для того,щоб склад згорів або вдарило блискавкою в грудні,а Петренко поїхав захищати країну на війну, котрої нема....
Насправді, я бачу,що армійський бюджет патологічно перетікає лише туди, де якщо користь буде, то війна вже закінчиться. Я бачу як загинаються проекти, котрі насправді потрібні на фронті. Їх ігнорують, бо нікому не цікаво те, що вже зроблено.
Краще вбухать мільйон в якесь гівно і сказать, шо треба ще 10, шоб це гівно запахло квітами. А якщо не запахне, то і нє должно в принципі.
Я знаю, що Президент, управління Генерального Штабу, Міністр Оборони, точно не зацікавлені в таких моментах. Інакше би "профукалі всьо на свєтє" і знову би "дєдиваєвалі". А "ветерани" стали б "ваєннимі прєступнікамі ", шоб було кому "васстанавить данбас".
Думаю, вони про все це знають, але старшина Петренко, напевно вже сидить.

І що? Продовжувати контракт?
https://www.obozrevatel.com/my/life/21947-rik-mobilizatsii-i-dva-kontrakta--abo-veterani-nevidomoi-vijni.htm
Наши блоги