Гарань: Пукач все перетворив на фарс

Як справедливо каже наш сьогоднішній співрозмовник Олексій Гарань (науковий директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії), країна на сьогодні абсолютно перегодована політичним негативом й судовими шоу зокрема. Саме тому справа Олексія Пукача, рогляд котрої триває одночасно з іншими процесами – Луценка і Тимошенко – дещо губиться на тлі інших резонансних подій. Таке складно уявити, але те, що прозвучало днями з вуст Пукача (зізнання про причетність до вбивства Гонгадзе Леоніда Кучми та Володимира Литвина, а також покійних нині очільників міліцейського відомства – генералів Фере та Кравченка) сприймається цілком буденно, без найменшого обурення, без – навіть! – відчутної зацікавленості.

А колись задавалось, що все суспільство жадає – як манни небесної – правди про справу Гонгадзе. Втім, правда у виконанні Пукача виходить досить специфічна. Ба навіть не специфічна, а просто таки «клінічна». Адже, за словами підсудного, він вбив Гонгадзе, бо той разом з теперішнім редактором «Української правди» Оленою Притулою… готував державний переворот. Всіх колоритних подробиць ми не знаємо, адже процес проходить у закритому режимі. Адвокат вдови Гонгадзе Валентина Теличенко (інтерв’ю з якою даремно чекав «Обозреватель») зазначає, що Олексій Пукач бачить себе героєм, котрий врятував країну. Чи це щире божевілля, чи добре срежисоване – наразі невідомо. Але покази Пукач дає, безумовно, «правильні»: частину провини не змінає з себе, частину – переадресовує своїм покійним керівникам, частиною «ділиться» з Кучмою.

Захисники Кучми обурюються сказаним Пукачем, обурюються і адвокати потерпілої сторони. Ні одні, ні інші не вірять у слова підсудного і в об’єктивність процесу в цілому. Якщо і є хтось, цілком задоволений перебігом подій, то така персона, очевидно, перебуває десь за лаштунками. А «Обоз» між тим цікавиться думкою політолога з приводу майбутнього Леоніда Кучми, а також можливих суспільних реакцій на цей процес.

- Пане Олексію, як ви ставитеся до останніх зізнань Пукача?

- Із застереженням. Бо ці зізнання прозвучали в такому контексті, який перетворює їх на фарс. Пукач, як ви знаєте, заявив, що Гонгадзеі Притула – агенти ЦРУ, котрі готували заколот. Жодна нормальна людина не сприйматиме це серйозно. Певним чином Пукач, звісно, отримав вказівки зверху (щодо вбивства Гонгадзе - Авт.), але контекст його заяв не дозволяє ставитися серйозно до свідчень цієї людини. Потрібно не лише, щоб Пукач сказав, що Кучма або Литвин якісь накази йому давали (до речі, щодо Кучми, то тут Пукач каже, що особисто Леонід Данилович цього не робив), потрібно, щоб Пукач розповів про всі деталі, щоб були докази тощо…

- А хіба не можна відділити маячню Пукача щодо переворотів від фактичного підтвердження ним того, що країна і так знала упродовж останніх десять років – що Кучма причетний до вбивства Гонгадзе?

- Я особисто, звичайно, розумію, що накази Пукачу віддавали згори. Тут йдеться про те, хто саме це робив? Чи робив це безпосередньо Кучма? Не думаю, бо Кучма – надто обережна людина, щоб про його накази подібного штибу знав той таки Пукач… Та й взагалі: певний спепсис викликає не тільки те, що Пукач говорить зараз, а й те, як його спіймали в перший раз, як потім «загубили», як стався цей фарсовий арешт… Керівництво МВС (початку 2000-х – Авт.) – зараз мертве, і те, що Пукач посилається саме на них, є також елементом політтехнологій. Що стосується Кучми, то його у такий спосіб залякує Янукович… І нісенітниця про закордонну спецоперацію зі сторони Заходу також має певну мету.

- Навіщо зараз залякувати Кучму? Спокійного, непомітного, непублічного «пенсіонера»… Хіба що для того, щоб натиснути на Пінчука?

- І не тільки на Пінчука. (Так, зараз циркулюють наполегливі чутки щодо того, що Пінчук продаватиме свою медіаімперію). Врешті-решт, це може бути просто помста Кучмі за 2004 рік. Та й не варто забувати, що довкола Януковича також є певні групи впливи, котрі боряться за доступ до тіла і при цьому використовують різні методи.

- Одним словом, Пукач в цьому процесі – фігура абсолютно не самостійна і ретранслює тільки те, що в нього вкладають інші?

- Власне, так. Принаймні, у мене склалося саме таке враження. Це людина, якою маніпулюють, яку залякують та використовують. Він намагається представити себе зараз героєм, який врятував Україну, але ж ми розуміємо, який це абсурд…

- Яку кінцеву мету ставить влада у процесі над Пукачем?

- Звісно не ту, щоб дізнатись нарешті правду… Процес над Пукачем дістався цій владі у спадок від попередньої. Тобто з нього треба якось вийти. Це по-перше. По-друге, треба показати, хто в домі господар, і, по-третє, напевно, дискредитувати одну з груп впливу довкола Януковича. А, по-четверте, коли справу проти Пукача тільки починали розкручувати у суді, тут, очевидно, була ще й одна мета: відволікти увагу від справи Тимошенко.

- Тобто Пукач не дарма розвінчав «агентів» ЦРУ Притулу і Гонгадзе саме зараз? На наступному тижні, як подейкують, вже оголосять вирок Юлії Тимошенко. Отже, увагу бажано переключити на щось інше?

- Я не знаю, що буде робити Янукович зі справою Тимошенко. Він отримав вже достатньо негативних сигналів від Заходу. Цією справою Янукович загнав себе у глухий кут. І навіть не тільки себе одного, а й Європейський Союз, якомусь треба у той чи інший спосіб на це реагувати. Єдиний, хто від всього цього виграє, це – російська сторона…

- Давайте все таки повернемось до Пукача. А точніше – до Кучми. Яку долю готують екс-президенту? Адже справу проти нього вже порушили, а тут ще й Пукач зі своїми зізнаннями…

- Думаю, що все це буде спущена на гальмах, а основна провина покладена на тих, кого вже немає на цьому світі. Що стосується Литвина, то його, очевидно, просто триматимуть на короткому повідку. Вся ця справа – це набір засобів для тиску.

- Напевно, ще якийсь час тому назад подібні новини з зали суду над Пукачем «тягнули» б на справжню сенсацію. Зараз соціум і так перегодований потрясіннями, й судовими зокрема: тут вам і справа Луценка, і справа Тимошенко… Здається, самі медійники не проявляють до Пукача надто великий інтерес. Гадаєте, жодних соціальних потрясінь очікувати з цього приводу не доводиться?

- Ви маєте рацію в тому, що люди – розчаровані. Думаю, що суспільство досить скептично ставиться якщо не до самих обвинувачень, висунутих Пукачу та іншим, як до того, що хтось насправді може бути покараний. Але річ у тім, що з часом сьогоднішні настрої можуть перейти у іншу реальність. Так, як це відбувалось за часів Кучми. Згадайте, що у 2000-2001 роках рух «Україна без Кучми» був достатньо слабкий, але вже три роки суспільство прийшло до «помаранчевої» революції. Зараз так само накопичується потенціал… Так, втома від усього є, але бульдозерна політика влади, можливо, ще спричинить вибух. В мене таке враження, що вона й так свідомо провокувала певні події – і в травні у Львові, і 24 серпня у Києві. Але зараз, на мою думку, є підстави не для локального, а для більш глибокого протесту.