Айвазовська: підкуп виборців карається тюрмою від 2 до 5 років

Подарунки виборцям від кандидатів у депутати стали в Україні тотальним явищем. Так вважає глава мережі зайнятих моніторингом виборів громадських активістів "ОПОРА" Ольга Айвазовська. Цинічне порушення виборчого законодавства характерне для всіх регіонів країни і здійснюється представниками практично всіх політичних сил, які беруть участь в перегонах – констатує експерт.

Яке найбільш кричуще на сьогодні порушення виборчого закону ви помітили?

Ми не розглядаємо вибори в Україні виключно через призму нашого законодавства, ми беремо за основу дві групи критеріїв. Перший – це звичайно, Закон України про вибори. Другий – міжнародні стандарти і практики, визнані в тому числі і Україною. Відповідно до цих стандартів, є поняття рівності можливостей кандидатів у виборах, конкурентної боротьби. Це один із основних критеріїв, на основі якого можна говорити про демократичність виборів. З рівністю можливостей кандидатів у нас є проблеми через застосування адміністративного ресурсу. Тобто – участі посадових осіб у виборчій кампанії. Саме цей компонент і ставить під питання конкурентність виборів, особливо - в деяких мажоритарних округах. Зокрема, там, де губернатори займають дуже активну політичну позицію, яку від своєї посади не відокремлюють.

Конкретні приклади можете привести?

Звичайно. Ми могли би підняти фотографії – там, де на білбордах вказано про приналежність зображених осіб одночасно і до певної партії, і до адміністративної посади; відео, на якому зафіксована агітація посадових осіб у робочий час з використанням службових автомобілів та приміщень, які належать державі і за використання яких не проплачено з виборчих фондів. Найбільш резонансна, напевне, ситуація – це коли подібну агітацію вів губернатор Чернівецької області Михайло Папієв – в нас шість відеозаписів про це є. Крім того, використанням адмінресурсу можна вважати і те, коли різноманітні бюджетні програми (комунальні та інші) намагаються асоціювати з конкретним кандидатом.

Якщо говорити про пряме порушення виборчого законодавства, то найперше - це підкуп виборців, який набув характеру масового явища в прямій чи опосередкованій формі. Тобто – в грошовій чи поза грошовій. Чисто грошового підкупу досить мало, - основних фінансових "інвестицій" варто очікувати ближче до дня голосування.

Чим вже зараз підкуповують виборців?

Це різноманітні продуктові набори та інші подарунки. Законодавство передбачає, що підкуп – це надання товарів і послуг за заниженими цінами або безоплатно, яке супроводжуються закликами голосувати за чи проти конкретного кандидата, або просто зі згадуванням його імені. Участь іменних благодійних фондів у агітаційній кампанії теж є порушенням. У наших моніторингових щомісячних звітах, котрі ми почали публікувати ще до початку кампанії - із квітня, фігурують 50 благодійних фондів, які приймають опосередковану участь у виборах.

Якісь найцікавіші випадки на тему підкуповування виборців можете розповісти?

Креативу у кандидатів не так і багато. Найчастіше зустрічаються примітивні продуктові набори, вартість яких коливається від 35 до 135 гривень. Підкупом, нагадаю, вважаються будь-які матеріальні цінності, які не марковані як передвиборча агітаційна продукція – навіть якщо це один пакет гречки в кульочку з партійною символікою. Ручка, кепка чи навіть недорога футболка з символікою – речі абсолютно прийнятні у виборчий період. Щоправда, їхня вартість не повинна перевищувати 35 грн. А ось продукти – це вже підкуп, незважаючи на вартість. Побачивши по досвіду попередніх виборчих кампаній, що це дуже ефективний метод роботи із виборцем, більшість кандидатів в мажоритарних округах зараз активно взялися за його використання. Буває, роздають й інші речі – від велосипедів до побутової техніки, що, однак, зустрічається рідше – телевізорів на всіх не напасешся.

Де це в більшій мірі відбувається – на заході, на сході, на півдні, в центрі?

Дане явище не має територіальної ознаки. Тобто на території України, зважаючи на приблизно однакову в кожному з регіонів кількість людей, яких подібні пропозиції можуть зацікавити, підкуповують скрізь. Навіть в Києві, де рівень прибутків у населення значно вищий. Побудова майданчиків, лавок біля будинків, організація ремонту будинків чи прибудинкових територій – якщо при цьому згадується прізвище кандидата, теж є підкупом.

І, схоже, нікому за це ніколи нічого не було, і мабуть, не буде…

Це проблема нашої правоохоронної системи, яка неадекватно виконує свою роль у виборчому процесі. Те, що раніше за це нікого не карали, не значить, що на це потрібно закрити очі. А у відповідності до Кримінально-процесуального кодексу, підкуп виборців карається позбавленням волі терміном від 2 до 5 років.

Отже, кандидати ризикують "загриміти"?

Самі кандидати – навряд чи. Тому що вони дуже рідко власноручно щось роздають. Як правило, це роблять представники штабів, агітатори.

Які політичні сили більше схильні до порушення виборчого законодавства? Провладні, опозиційні?

Якщо говорити про підкуп, то це водиться за представниками всіх політичних сил. Якщо говорити про адмінресурс, то він не може використовуватися опозицією, тому що його мають лише ті, хто при владі.

Давайте спробуємо зробити прогноз, що буде в день голосування. Чи справдяться побоювання деяких експертів, які кажуть, що ці вибори стануть найбруднішими з усіх парламентських виборів в українській історії?

За результатами першого місяця кампанії давати будь-які негативні прогнози було би не професійно. Те, що кожна чергова кампанія в нас називається найбруднішою – це вже своєрідна українська практика.

Які методи фальсифікацій, найімовірніше, можуть бути застосовані?

Підкуп ми розглядаємо як один із головних методів фальсифікації. Якщо виходити із побаченого на останніх місцевих виборах, ще одним серйозним методом може стати зміна даних протоколів на етапі їхнього перевезення в територіальні виборчі комісії, або в самих ТВК.

Згідно з законодавством, винесення печатки за межі виборчої дільниці є серйозним порушенням. На місцевих виборах в 14 % ТВК, де були наші спостерігачі, було зафіксовано керівників дільничних комісій, які перебували в ТВК з печатками. Якщо печатку винесли, то наступний етап - уточнення протоколів "на коліні". Тобто береться бланк протоколу, який підписаний членами комісій (а зараз не потрібно, щоб всі члени комісій підписалися), ставиться печатка, і "малюються" потрібні результати. І хоча це дуже серйозне порушення, правових наслідків для осіб, які подібне робили навіть в присутності працівників міліції, членів окружних виборчих комісій, допоки не було.

А ще буває повторний підрахунок голосів, під час якого псується певна кількість бюлетенів. В межах мажоритарного округу це дуже серйозний вплив на кінцевий результат. На місцевих виборах бували випадки, коли на кожній дільниці псувалося по 15-20 бюлетенів, у результаті чого проходив інший кандидат. Подібне може повторитися і на округах, де обиратимуть депутатів-мажоритарщиків до Верховної Ради.

Саме по собі введення мажоритарки при обранні парламенту добавило порушень?

Мажоритарний компонент завжди критикувався міжнародною професійною спільнотою – зокрема, Венеціанською комісією, котра оцінювала ще підготовлений до прийняття законопроект. Оскільки досвід виборів в Україні до 2006 року показав, що саме мажоритарна складова несе корупційну функцію – бо на меншій території легше мати незаконний вплив на результати волевиявлення виборців. Чи то методом підкупу виборців, чи то методом фальшування результатів.

Та якщо взяти так званий "цивілізований світ" - ту ж Західну Європу, там мажоритарні вибори – це звичайна річ!

Це поганий аргумент через те, що мажоритарна система в Україні визнана як корупційна західними та низкою українських експертів. Адже у нас корупція не лише в бізнесовій сфері, а й в політичній. Тут нам з Британією рівнятися не варто.

Але ж треба прагнути до кращого!

Так, але в країнах, де свого часу був високий рівень політичної корупції – в Чехії, наприклад, запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками дало можливість цю корупцію здолати. Наша ж нинішня виборча система відкриває всі можливості для зловживань.