Блог | Як депутати ділять шкуру невбитого ведмедя
Не встигли наші народні обранці ухвалити Закон про спецконфіскацію, як вже думають-гадають, кому гроші роздаватимуть. Варто лише уважно прочитати проект Держбюджету на 2017-ий рік і картина "фінансового раю" виглядає трагікомічно.
Все як за Шекспіром. Депутати горланять: "Агов, зрада! Давайте гроші Януковича заберемо"! Але біда в тім, що в жодному законопроекті ви не побачите і слова про Януковича та його активи. То, може, хоч про людське око зазначте врешті решт офіційно – "ми забираємо гроші в Януковича". А то якось популізмом попахує…
А то поки що з такими законодавчими ініціативами Янукович з нашого бюджету гроші лише забирає. Є навіть відповідне рішення Суду загальної юрисдикції ЄС, що Україна має відшкодувати деякі юридичні витрати Віктора Януковича і двох його синів у справах, у яких вони оскаржували санкції Євросоюзу. Йдеться про виплату 6 мільйонів 400 тисяч гривень!
Україна оскаржила ці ухвали. Проте 5 жовтня 2016 року Суд відхилив ці оскарження і залишив чинними свої рішення. Суцільні парадокси!
Цікаво, що гроші від спецконфіскацій, якими нині шантажують, мають піти на фінансування українських фермерів. Виходить, якщо не приймуть закон, не конфіскують гроші, то село залишиться без фінансування.
Чому не зробити по-іншому – давайте закладемо туди видатки на діяльність президента та ВР. А то якось не за сценарієм – на діяльність депутатів гроші в бюджеті є, а от виробникам сільськогосподарської продукції – показують дулю. Мовляв, вам треба - то їдьте в Ростов, ловіть там Януковича і "вимагайте" в нього грошей на свої потреби. Зважаючи на специфіку нашої правоохоронної системи, фермерам доведеться навіть і після ухвали закону відчайдушно боротись за "свої" мільярди.
Читайте: Гаага просто плаче
Люди часто не розуміють, що таке спецконфіскація. Насправді, все дуже просто. Це вилучення майна, активів в осіб, які скоїли злочини. Подібна практика застосовується у багатьох країнах світу.
І все тут ніби логічно, от тільки в Україні уже якось по накатаній – все, що не робиться - то до гіршого. От не можемо ми фаховий закон про спецконфіскацію ухвалити. Завжди залишимо місце для популізму та спекуляцій.
Наведу приклади лише деяких "слабких" сторін законопроекту.
Перше – пропонується встановити, що стягненню підлягають кошти у готівковій та безготівковій формі в національній та іноземній валюті, цінні папери, платіжні документи, банківські метали та дорогоцінне каміння (далі — активи), якщо їх вартість перевищує одну тисячу розмірів мінімальної заробітної плати. Якщо у 2016 році мінімальна заробітна плата з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень, то відповідно сума стягнень складатиме - 1 450 000 та 1 600 000 гривень.
Тобто перелік об’єктів, які можуть бути стягнені в дохід держави є вичерпним. Наприклад, до нерухомого майна його не можна застосувати.
Також ідея законопроекту полягає не в тому, щоб повернути в дохід держави всі незаконно отримані активи, а лише активи, які перевищують певну суму.
Таким чином, якщо особа незаконно отримала менше 1 450 000 гривень, то конфіскувати в дохід держави ці гроші не можна. Ось така доволі "дивна" математика.
Читайте: У Європі почалась справжня дипломатична війна
Друге – проект передбачає, що "позов про стягнення необґрунтованих активів у дохід держави до закінчення кримінального провадження пред’являється до власника активів, якщо існують обґрунтовані докази, що саме він є номінальним власником таких активів, або ж є підозрюваним у кримінальному провадженні, в якому виявлено такі активи.
При цьому, законодавство України не містить поняття "номінальний власник", що дає підстави для зловживань з боку прокуратури щодо до будь-кого, хто, наприклад, має на рахунку більше тисячі мінімальної заробітної плати. Адже за таким законом кожну таку особу можна вважати "номінальним власником".
Третє - проект не передбачає касаційного оскарження. Таким чином людина позбавлена ще однієї можливості перевірки законності та обґрунтованості рішення суду, що набрало законної сили.
Четверте - у проекті закону передбачено, що "інформація про порушення провадження у справі розміщується в оголошенні в друкованому органі, що визначається Кабінетом Міністрів України, на офіційних веб-сайтах судової влади України та Генеральної прокуратури України".
Жодних інших способів для повідомлення громадян України про розгляд справ щодо конфіскації їх активів не передбачено. Так, особа, щодо якої буде вирішуватися питання про конфіскацію її майна, може бути не повідомлена про розгляд справи, і як наслідок - позбавлена права на захист.
П’яте - відповідно до проекту закону "розгляд справ про стягнення необґрунтованих активів у дохід держави до закінчення кримінального провадження здійснюється апеляційним судом за місцезнаходженням таких активів (їх частини)".
Такі норми можуть стати підставою для зловживань під час вибору суду, в якій прокурор подасть позов про стягнення активів. Він зможе на власний розсуд вирішувати, чи звернутися йому до суду за місцезнаходження банку, в якому відкритий депозит, чи за місцем знаходження готівкових коштів.
Шосте - проект закону не передбачає жодних правил щодо долі стягнутого в дохід держави майна, якщо після такого стягнення особу визнають невинною у вчиненні корупційного злочину.
І це лише найбільш очевидні "дірки", які чомусь ніхто не поспішає латати. Так, саме, латати. Бо у нас, вочевидь, про фахові закони залишається хіба що міряти. Єдине, що добре вміють наші державні керманичі, – так це ділити гроші, перекидуватись звинувачуваннями та шукати вітра в полі. З таким підходом дієвого Закону про спецконфіскацію нам ще довго не бачити.
