, view = metaData.view != null ? string.Join("|", metaData.view) : null})

Сьогодні я був пораненим. Важким

17.6т

Пораненим під час симуляції. Важким реально.

Для відтворення максимально наближеної до бойової ситуації і максимального задоволення учасників навчань інструктор призначив пораненим мене.

І ось двоє колег кілограмів по 70 витягували мою тушу з-під вогню.

Мені їх було шкода вже тоді, коли я ще не знав, хто мене тягнутиме. Хоча тягти було яких метрів 30 колегам чи не перерву на обід довелось робити, щоб врятувати моє тіло.

Спершу я думав, що важко і погано буде лише їм. Але, як виявилось, в бойовій обстановці і навіть в її симуляції рятівники не надто переймаються чи не зануриться писок пораненого в пісок (я був чесним пораненим і намагався не подавати ознак життя - за винятком моменту, коли перевіряли на поранення живіт і було лоскітно).

Але мене рятували справжні інтелігенти. Відсапуючись і ледве підіймаючи від втоми руки вони намагались ще й час від часу обтрушувати мене, поправляли мені окуляри і слідкували, щоб не загубився мій кашкет.

В реальній ситуації я би був мертвим ще до того, як вони до мене доповзли. В симуляції - хлопці набралися досвіду, а я - повну пазуху піску і хвойних голочок.

Інструктори Українського легіону - геніальні профі.

P.S. Що реально і неймовірно радує в тактичній медицині - командир, зв'язківець і санітар-фельдшер ніколи не лазять витягати поранених з-під вогню. Командиром варто бути вже заради цього.

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги