У презентації урядом "Плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік", як відомо, передбачене розроблення та подання законопроекту про обіг земель сільськогосподарського призначення та двоетапний запуск ринку землі в Україні.

Нагадаємо, що на першому етапі (з 1 січня 2017 р.) передбачений продаж земель сільськогосподарського призначення державної власності, на другому (з 1 січня 2019 р.) — відкриття для продажу земель громадянами. Завдяки такій черговості на першому етапі можна буде проаналізувати як функціонує ринок та його інфраструктура і за потреби виправити законодавчі недоліки.

Однак, чи виправданий такий крок на існуючому етапі земельних відносин в Україні? Чи це радше експеримент?

Розглядаючи цю етапність як стратегію, план, який охоплює тривалий період є низка неврахованих моментів:

1. Не сформованість об’єкту ринку, а якщо точніше – землі сільськогосподарського призначення державної власності.

У Державному земельному кадастрі зареєстровано лише 22.6% земель державної власності. Коштів же на повну інвентаризацію земель в Україні виділено 8% від необхідної кількості.

2. Не зазначено про колективні землі.

Наразі в Україні проходить процес децентралізації. Відповідно, планується передача земель державної власності в комунальну. У Верховній Раді розглядаються декілька законопроектів, які повинні врегулювати передачу цих земель. Однак принциповим стає питання хто їх продаватиме: держава чи громади. Якщо не здійснити передачу державної землі в комунальну власність до відкриття ринку, то громади не отримають ані землі, ані коштів від їх продажу.

3. Відсутність коштів у громадян, щоб купувати землю.

При нинішній економічній ситуації важко уявити наявність великої кількості звичайних аграріїв, які мають можливість платити близько 1 000 доларів за гектар. До того ж жодних іпотечних програм купівлі землі поки що не передбачається.

4. Ринок землі розглядається лише як інструмент купівлі-продажу землі с/г призначення.

Скасування мораторію тягне за собою не лише відкриття ринку купівлі-продажу земельних ділянок, а ще й активізацію бізнес можливостей для малих та середніх землевласників, підвищення інвестиційної привабливості України. В рамках цієї стратегії відкриття ринку варто також подбати про створення спеціальних програм та проектів інвестиційної або кредитної підтримки малих с/г виробників, які після скасування мораторію могли б взяти кредити зі зниженими відсотковими ставками під заставу своєї землі для розвитку особистого аграрного бізнесу.

Лише вирішення цих та інших проблем, пов’язаних з відкриттям ринку землі в комплексі та в рамках єдиної стратегії може гарантувати позитивний результат від скасування мораторію. Якщо ж розглядати це як експеримент - метод вивчення з метою дослідження і з'ясування процесу його розвитку, то на позитивний результат ми можемо лише СПОДІВАТИСЯ.

Читайте все новости по теме "Экономический блог" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги