Він навіки залишиться в наших серцях, а я тепер маю жити для дитини

1.9т

"Ми завжди були разом. І зараз, нам із сином  дуже важко пережити цю втрату, але Артур навіки залишиться в наших серцях як найкращий чоловік і батько", - перше, що розповідає Тетяна Музика, згадуючи свого чоловіка – кадрового військового, підполковника Артура Музику. Минуло вже більше року, як війна відібрала життя героя, але пам'ять про нього житиме, допоки кожен з нас його пам’ятатиме і допомагатиме його дружині та синові.

Підполковник Музика Артур Сергійович починав свою службу у 1998 році, коли вступив до Полтавського Інституту зв’язку. Стати військовим – було його бажання ще з дитинства. "Артур був чесним, відповідальним, допомагав всім, хто потребував допомоги. Був гарним батьком і чоловіком", - говорить дружина загиблого Тетяна. Їхній 10-річний син Марко і зараз продовжує наслідувати батька, адже у всьому брав з нього приклад. А тато старався весь вільний час проводити з сином. Та з початком війни, таких можливостей ставало все менше.

Артур Музика проходив службу у Головному управлінні зв’язку Генерального штабу Збройних Сил України. Тож вже у 2014 році вперше виїхав до Слов’янська, виконувати свій військовий обов’язок. Там, на Сході, він вдруге побачив війну, яку він вже одного разу переміг, будучи в Грузії, де проходили шкільні роки. "Чоловік розповідав, як тоді було важко. Аби вижити, доводилось їсти хліб в перемішку із черв’яками, та щодня, по дорозі до школи, спостерігати дула автоматів", - говорить дружина військового.

У лютому 2015 року, Артур Музика знову вирушив на Схід. Потрібно було налагоджувати зв'язок. "Перед виходом з дому, Артур мене запитав, чи повернеться. Звісно, було тривожно та я була впевнена, що все буде добре, адже це було вже не перше його відрядження у горнило війни", - говорить дружина загиблого Тетяна.

Як тільки випадала нагода, Артур Музика завжди телефонував коханій та питав про сина. Так було і того дня, коли екіпаж автомобіля, у якому їхав Артур, потрапив у засідку поблизу села  Логвинове, від чого всі, хто був в автомобілі - загинули. "Я була на лікарняному і якраз ми з Марком йшли з поліклініки додому і тоді зателефонував Артур, і спитав, як Марк. Я відповіла, що все добре. Ми приїхали додому і в мене знов задзвонив телефон, і знов Артур перепитав про Марка, мені це навіть здалося трохи дивним. Це була остання моя з ним розмова", - хвилюючись згадує жінка. Відтоді зв'язок обірвався. Ще були сподівання, що Артур Музика потрапив до полону та через декілька тижнів Тетяні зателефонували з Дніпра, туди, за допомогою волонтерів, які знайшли Артура, було доставлено тіло героя. 

Артура Музику поховали на його малій батьківщині – Кіровоградщині. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) та званням полковника (посмертно).

Віримо, що читаючи історію про нашого захисника – Артура Музику, який загинув, аби ми мали можливість жити звичним життям, ви допоможете родині героя. Маркові дуже складно жити без батька, 10-річний син розуміє, що сталось і дуже сумує за татком. Зараз родині потрібні кошти, аби підготувати Марка до школи.

 

МУЗИКА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА TETIANA MUZYKA 4188370025872709 (Райффайзен банк Аваль)

 

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Присоединяйтесь к группе "Обозреватель Блоги" на Facebook, читайте свежие новости!

Наши блоги

Последние новости