Блог | Український феномен в цінах на бензин
Останнім часом Кабінет Міністрів України всерйоз зайнявся проблемою цін нафтопродуктів в Україні. Це є цілком логічним заходом, оскільки ціна на нафту на світових ринках зменшилася в кілька разів, а у нашій державі на АЗС ціна бензину і дизелю не зменшується. Такого українського "феномену" вже не можна пояснити здешевленням гривні по відношенню до американського долара тощо. Тут важливо зауважити, що вголос, особливо через ЗМІ, багато говориться про бензини та дизельне пальне на АЗС. І майже нічого не чути про мастила і бітуми. Все це, окрім справді щирої турботи про людей, створює враження про влучний PR-проект, розрахований на маси, адже послугами АЗС користуються у нашій країні мільйони громадян. А про бітум, який використовується для будівництва доріг, і мастила довго пояснювати, пише Богдан Соколовський для "НВ".
Отже, проблема справді є. І її треба вирішувати.
У згаданому контексті, щонайменше дивними виглядають повідомлення про те, що міністр енергетики і вугільної промисловості України, на виконання доручення прем’єр-міністра України, за короткий час домовився з продавцями нафтопродуктів про зменшення ціни на бензин і дизель на внутрішньому ринку у середньому на 50 копійок. У цьому зв’язку виникають запитання. Зокрема: чому йдеться про 50 коп., а не про 1,5 чи 10 гривень? Донедавна вважалося, що у сфері нафти і нафтопродуктів у нашій державі встановилися стійкі ринкові відносини. А як тепер з поняттям "ринок" узгоджується "домовився"? Вони ж несумісні.
Серед іншого, насторожує і той факт, що вже перші перевірки АЗС показали, що реальна якість пального не відповідає написаному. Безумовно, про це було відомо давно, але майже не вжито ніяких заходів, аби виправити ситуацію.
Читайте: Прогноз: бензин упадет в цене до 7,85 грн за литр
Про наявність (чи відсутність) сертифікованих державою технічних можливостей перевірки якості пального на АЗС в межах всієї України – окрема розмова.
Про національну безпеку при імпорті понад 85% нафтопродуктів в основному з російських заводів, або ж інших іноземних НПЗ, які переробляють багато російської нафти – також окрема розмова.
Таких проблем є багато. І всі їх можна вирішити ринковим способом (а не радянським, як тепер) – створивши в Україні новий, сучасний нафто-хімічний комплекс із однозначним прозорим впливом держави (про що вже не раз говорилося). При оптимальних обсягах якісних нафтопродуктів з цього Комплексу, наша держава може впливати на внутрішній ринок, в тому числі і на цінову політику, і на якість продукції, що продається.
Забігаючи наперед, варто відзначити: нашій державі залишились у спадщину від СРСР 6 великих НПЗ 60 – 70-х років створення, які разом могли переробляти понад 50 млн тонн нафти і випускати низькоякісні (за теперішніми вимогами) нафтопродукти. Тепер нам стільки не потрібно. Крім цього, час модернізації (як це зробили у Литві чи в Білорусі), на жаль, безповоротно втрачено. Тепер нормальна модернізація цих НПЗ не виправдана, оскільки вона коштуватиме майже стільки ж, скільки б коштувало створення нового заводу.
Нафтохімічний комплекс в Україні також створив би реальні, прозорі умови конкуренції, включаючи імпортерів, на нашому ринку нафтопродуктів.
Важливо і те, що ніяка міжнародна чи іноземна фінансова інституція для модернізації кредитів не дає, а на створення нового – дає. Мова йде про $5 – 6 млрд. за цінами 2008-го року. А тепер – ще більше. Важливо і те, що свій сучасний нафтохімічний комплекс гарантував би збереження і розвиток української нафтопереробної школи і на всіх етапах забезпечував би робочими місцями наших громадян.
Виникає логічне питання: чому мова йде про нафтохімічний комплекс, а не НПЗ, адже в більшості країн діють власне нафтопереробні заводи? Справа в тому, що модернізованим іноземним НПЗ вже по 20 – 40 років. Тоді ще не були актуальними нафтопереробні комплекси, які здатні випускати, окрім згаданих нафтопродуктів, широкий комплекс сировини для хімічної промисловості.
Читайте: Goldman Sachs предсказал колебания цен на нефть до $20
Проект нафтохімічного комплексу – питання не нове для України. В період 2007 – 2009 років це питання за участю України і ще двох держав був повністю пророблено. Йшлося про нафтохімічний комплекс для переробки приблизно 10 млн тонн нафти (оптимальний варіант в наших умовах), роздроблений на дві складових – на базі Херсонського НПЗ (випуск бензину і дизеля) та колишнього Ново-Роздольського НВО "Сірка" (бітуми, мастила і сировина для хімпромисловості).
В обидва місця легко організувати поставки нафти зі світових ринків. Очевидно, що, окрім згаданих аспектів, такий комплекс був би особливо привабливим тепер, коли ціна нафти на світових ринках зменшилася.
Звичайно, що до цього проекту проявилося багато опонентів – з ініціативи імпортерів нафтопродуктів. Здебільшого використовувався контраргумент, що в Україні, мовляв, видобувається занадто мало нафти. Наче у європейських країнах, де є багато НПЗ (наприклад, у ФРН, Польщі, Італії тощо), вистачає своєї нафти.
На жаль, з цілого ряду причин не встигли розпочати реалізацію згаданого проекту. Тепер вартувало би його оновити.
