Не ходити в школу? Можна!

Хоумскулер

Півроку мій 9-річний син Матвій вчиться вдома. Він абсолютно здоровий, активний, щасливий хлопець, просто не хотів ходити в школу. Як багато інших дітей. І я йому це дозволила. 

Через часті переїзди Матвій змінив три школи. Спершу вчився в Києві у математичній школі, потім – у селищі Новий Яричів на Львівщині і далі - у місті Винники, поблизу Львова, де ми зараз живемо. Другий варіант йому був найближче до душі, бо там випускали на перервах на вулицю, в їдальні продавали смачні булочки і була ласкава учителька. Та прийшов час, нам довелось переїхати.

Я в жодному разі не хочу критикувати традиційні школи, вчителів чи дітей, які там навчаються. Для багатьох це є і будуть оптимальні способи навчання і це прекрасно. Хоумскулінг далеко не панацея! Просто цікавий експеримент.

Видео дня

Якби мені інший характер та інші обставини, то, можливо, ніколи б навіть не думала про якесь там навчання вдома. Або якби син прикипів до якоїсь шкільної компанії чи боявся відрізнятися від інших. Але у нас пішло по-іншому і ми любимо все нове, цікаве, нестандартне, свіже. Любимо ризикувати, пробувати та набиратись власного досвіду.

Отож основними причинами нашого хоумскулінгу стали:

а) часті переїзди

б) цікавість, що воно таке

в) все більша втрата інтересу до навчання

г) перевантаження (режим, домашнє завдання, надлишок інформації і тд)

Чому пішли зі школи аж у 4 класі, а не з першого?

Бо я не наважувалась на це, була не достатньо озброєна інформацією і прикладами інших українських сімей. Довкола також не було однодумців, а сам в полі не воїн.

Та найважче у всій цій справі було переконати власного чоловіка! І лише, коли він – озброєний успішним досвідом інших хоумскулерів, сказав "добре", справа зарухалась.

Що далі? Що робити після того, як рішення прийнято на користь домашньому навчанню? Є кілька основних питань, які треба вирішити:

Соціалізація.

Найболючіше питання, бо викликає найбільше страху тих, хто задумується про хоумскулінг. Про нього напишу окремо. Зараз коротко.

Однозначно треба вирішити питання гуртків та спілкування з іншими дітьми. Але не варто робити з цього проблему. Перенасичення інформацією, людьми, подіями ще нікому користі не принесло. І бути на одинці з собою, в тиші, займатись "нічєвонєдєланіям" теж дуже важливо.

Ми зрозуміли, що Матвієві життєво необхідні тиша, спокій, своя територія, вільний час. Він не любить гучних звуків та тривалого шуму.

Але якщо ваша дитина явний лідер, то мабуть, краще ходити в традиційну чи альтернативну школу, але не сидіти вдома.

Гуртки вибирайте до інтересів дитини. Тільки знову ж таки не перевантажуйте ними з власного страху чи невдалої самореалізації.

У нас гуртки такі: театр, музика, анімація, плавання, біологія і кулінарія.

Документи

Повірте, не такий страшний вовк, як його малюють. За законом, ви маєте право оформити свою дитину на екстернат, дистанційне або індивідуальне навчання.

В Україні є кілька приватних закладів, які без проблем приймуть ваші документи за оплату в кілька тисяч гривень у рік.

Є також безкоштовні державні школи (у Львові - це Лідер), які теж мали б не відмовити. Щоб навчатись у формі екстернат, як ми, маєте мати якісь причини: або часті переїзди, або дитина серйозно хвора, або супер розумна чи навпаки сильно відстає у програмі, або професійно займається спортом чи мистецтвом.

Після того, як знайшли заклад, треба написати заяву і принести документи зі школи. Вас закріплять за якимось класом  і дадуть розклад консультацій та контрольних.

З учителями будете бачитись кожної чверті, або раз на рік, або й взагалі не бачитись – як вже домовитесь. Знаю, що все можна здавати дистанційно, через інтернет. Обов’язкової присутності вимагає хіба зовнішня атестація, як у нас, наприклад, наприкінці 4 класу.    

Час.

Ще раз подумайте, чи буде кому займатись вдома з дитиною, якщо вона в початкових класах. Кажуть, з класу 5-6 дитина вже може сама добре організовуватись і вчитись. Але до того їй треба багато допомагати. Тому один з батьків має або працювати вдома, або не працювати взагалі.   

Ми з чоловіком обоє працюємо вдома, він дистанційно – дизайнером, я – журналіст та художник. 

Син займається щодня, окрім вихідних, приблизно по 2-3 год. Хоча бувають дні, коли він дуже не хоче і я дозволяю нічого не робити. Або після здачі контрольних можна тижнів зо два не брати книжки до рук взагалі.

Як бачите, нічого неймовірного і складного. А щоб стало ще легше, пам’ятайте, що в будь-який час можна все повернути назад і знову сісти за шкільну парту. Це ваше законне право.

Спробуйте, якщо хочете!

disclaimer_icon

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...