Мовна поліція: приклади з життя

14.5т

Простори мірового інтернета переповнені жахами Мовної Поліції. Далекий відгомін долунав і до мене, хоча мої френди користують це переважно в жанрі пародії та іронії.

Уявів собі застінки секретної бази Якарізниця, внесеної організацією бентеги і співчуття в перший номер світових особливо небезпечних об'єктів.

Йдемо по камерах. Об'єктив вихоплює з темряви похмурі ліця прикованих до стін. Ось касирша, яка посміла обслугувати людину общепанятною - бідося не знала, що за безобидною зовнішністю домогосподарки приховувалась агентка Мовної Варти. А от філософ, інтелігент, рускоязичний художнік - він тут за те, що намалював в дитячому приюті зайчиків з ведмедиками та підписав їх "стєпашка", "хрюша" та "міхаіл". А це випадковий таксист, що нерозгледів під маскою туриста патрульного мовної розвідки та на чистом рязанском діалекті розповідав йому останні новини світової закуліси.

До середньовічного знаряддя тортур прив'язано пересічного громадянина. Він роками платив податки, переходив вулицю на зелене світло і завжди акуратно відраховував з частини зарплати на фронт і перемогу. Але тепер він лежить на турецькому козлі і кричить:

- Вітпустітє мєня, нєгайна!

А соковита діваха в чорній формі з батогом і бунчуками нещадно шмагає його по спині та приговорює:

- Вже краще, але над приголосними ще слід попрацювати.

Поміж грудей у неї звабливо телепається кулон у формі тризуб.

А ось ми переносимся в квартиру типового біженця з Месопотамії. Дзвінок у двері.

- Хто там? - обережно питається господар, полохливо притискаючи до себе дванадцять дітей і трьох дружин.

- Відчиняйте. Мовна Варта.

У дверях постає широкоплечий хлопець з могутніми м'язами. На ньому шолом галактичної охранки, в руках бластер, за спиною тривожно мерехтить червоним шабля джедая.

- Назвіть адресу.

- Перевулок імені батька нашого Степана Бандери, чотирнадцять, - перелякано каже молодший член родини - засмаглий хлопчик з кучерями.

- Не бійся, хлопчик, я й так бачу що ти не ... - джедай замовкає на півслові та дивиться на екран наручного годинника. Там червоними літерами проступає надпис: "На Новій пошті пишуть адресу вулиця Красноармєйская".

Він вискакує на вулицю. У дворі пенсіонерка та піонерка в однакових рожевих шапочках закопують у землю затерті томики Пушкіна із Тургєнєвим - до кращих часів.

Читайте все новости по теме "Блог о жизни" на Обозревателе.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги