Криза: де вихід?

Світова криза змінила уявлення мільйонів пересічних людей про стабільність. Почавшись як фінансова, вона дуже швидко вразила майже всі верстви суспільства і перетворилась на соціальне явище. Криза охопила біля 70 відсотків країн світу і, як вважає провідний аналітик Міжнародного валютного фонду Олів’є Бланшар, – мине не менше ніж 10 років, поки світова економіка одужає та почне зростати.

Навіть ті країни, економіка яких завжди була взірцем для інших, відчувають на собі важкі наслідки кризи. За словами канцлера Німеччини Анґели Меркель, рівень безробіття в державі перебуває на найнижчому рівні з часів об’єднання держави у 1990 році.

Хоча зараз і почали говорити про "деякий" прогрес у розв’язанні боргової кризи, але заклик керівництва країни "зберігати терпіння" свідчить про те, що ще не скоро Німеччина, а разом з нею і інші країни ЄС справляться з цією проблемою.

Сьогодні абсолютно ніхто не знає, як розгортатиметься криза у найближчі роки, а головне – коли і чим вона закінчиться. Більше того, один із найвідоміших економістів сучасності Нуріель Рубіні прогнозує фінансові обвали навіть у 2013 році. Подібні оцінки можна почути і з вуст високих посадовців. Єврокомісар з питань економіки Оллі Рен прогнозує, що у 2013 році криза в ЄС може досягти піку, коли сукупний державний борг в Єврозоні перевищить 95,1% ВВП! "Ми розчаровані основними показниками кінця 2012 року", – заявив він.

Ситуація на Кіпрі – яскравий тому приклад. Ще рік тому ніхто й не міг уявити, що ця країна опинеться на межі дефолту, а кредити та депозити пересічних громадян спробують обкласти важким податком.

Остання статистика свідчить про продовження рецесії, втрати робочих місць та, відповідно, росту безробіття, посилення диспропорцій у розвитку між різними країнами ЄС. За даними Єврокомісії, рівень безробіття досягнув рекордно високого показника – 19 мільйонів людей! Наприклад, у Греції більше 1 мільйона осіб залишились без роботи, а це - 26 відсотків від всього працездатного населення країни, а у Іспанії кількість безробітних зросла до 5,7 мільйонів людей!

Найважча ситуація склалась в країнах ЄС Східної Європі, де безробітнім є кожен четвертий. І лише на кінець 2014 року в ЄС прогнозується скоріше символічне, ніж реально відчутне економічне зростання на рівні 0,1 відсотка ВВП.

Тільки чотири країни ЄС – Німеччина, Нідерланди, Фінляндія та Люксембург – продовжують утримувати найвищий міжнародний фінансовий рейтинг – "ААА", решта країн його вже втратила. Але сповільнення зростання ВВП спостерігається також і у цих зразкових країнах, які залежать від експорту власних товарів.

Хочеться сподіватись, що прогнози катастрофи та занепаду ЄС все ж перебільшені. Падіння першої економіки світу стало б великою соціальною та економічною бідою для всього регіону. Безперечно, в тому чи іншому форматі ЄС залишиться як потужне економічне утворення, і якраз з цією метою Брюссель активно шукає шляхи порятунку економіки єврозони.

Криза яскраво свідчить про те, що подолати її самотужки, силами однієї країни, або навіть декількох країн з потужними економіками, досить проблематично.

Ця обставина змушує окремі країни, найбільш вражені кризою, шукати спасіння на шляху об'єднання зусиль з іншими країнами, з більш потужними економіками.

Тому й не дивно, що навіть Євросоюз знаходиться в пошуку нових союзів та альянсів, котрі могли б допомогти йому подолати кризу. Один з можливих шляхів – це створення зони вільної торгівлі Євросоюзу з США. Про це свідчить нещодавня офіційна заява керівництва ЄС та США про початок переговорів про підписання угоди про вільну торгівлю.

Є у ЄС наміри укласти подібну угоду і з Японією. Така ідея була на порядку денному переговорів міністрів торгівлі ЄС та Японії в листопаді минулого року.

Світова криза яскраво підкреслила домінування економічних проблем над будь-якими політичними питаннями. Першочергове забезпечення потреб власних економік - ось що є головним у всіх діях ЄС та його лідерів.

Такі важковаговики ЄС, як Німеччина, Італія та Франція, незважаючи на те, що є членами НАТО, уже давно активно продають свою сучасну військову техніку Росії. Контракт на продаж та будівництво в РФ, надсучасних французьких військових кораблів типу "Містраль", закупки бронетехніки в Італії, чи не найкрасномовніше підтвердження до сказаного.

Модель світу, яка більше століття базувалась на концепції евроцентричності, поступово змінюється на нову, азіатьсько-тихоокеанську. Так, сьогодні Китай – це друга економіка світу, а до кінця десятиліття Росія та Індія займуть у світовому рейтингу економік 4 та 5 місця відповідно, випередивши Німеччину та Францію.

Кооперація в регіоні стає все тіснішою. Росія, дев'ята економіка світу, Казахстан та Білорусь створюють єдиний митний та економічний простір з метою сприяння вільній торгівлі без бар’єрів, підвищення зайнятості населення за рахунок розвитку виробництва та збільшення обсягу ринку для товарів та послуг. Фактично це стане таким економічним об’єднання, яке об’єднає в собі країни Європи та Азії.

Яким же шляхом рухатись нам, якої стратегії дотримуватись в нових політичних та економічних умовах?

На мою думку, перш за все необхідно шукати нові шляхи подолання безробіття та забезпечення людей роботою, створювати сприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу. Головне завдання зробити так, щоб економіка країни працювала і забезпечила людям та державі майбутнє. Як це можна зробити? Лише працюючи там і з тими, де є вигідні, хороші пропозиції, де ми можемо бути корисними і для себе, і для партнерів. У нас є хороші відносини з Казахстаном, Китаєм, Індією, Росією. До речі, товарообіг між Україною та членами Митного союзу це - більш ніж 60 мільярдів доларів. А з Китаєм ми плануємо довести цю позначку з 10 до 20 мільярдів доларів уже до 2015 року.

Україна має добрі здобутки в авіабудівництві, ракетобудуванні, військово-промисловому комплексі, аграрному секторі. Але для розвитку цих галузей потрібна кооперація з іншими, а, головне, конче потрібний ринок, де ми зможемо продавати свою продукцію.

Так, ми входимо до десятки найбільших експортерів зброї у світі, але щоб зберегти цей статус, за яким стоять робочі місця, контракти та інвестиції нам потрібні ринки. А на країни Азії власне і припадає майже половина світового імпорту зброї.

Так, сьогодні ми одні з основних постачальників зерна в світі, але за прогнозами експертів в результаті кооперації з Росією й Казахстаном Україна зможе експортувати майже чверть загальносвітового експорту.

Так, у нас є всесвітньо відомий бренд "Антонов", але без інвестицій та замовлень ми вже роками не в силах реалізувати цей потенціал. У Європі є свої авіазаводи і купувати там нашу продукцію, іншими словами, продукцію їхніх конкурентів, вони не будуть. Тому, нещодавно укладений контракт з Росією щодо спільного будівництва літаків марки Ан – це не лише продовження конструкторських традицій, це – збережені робочі місця та зарплати.

Нам необхідно уважніше та швидше приглядатись до цих нових ринків. Динамічний розвиток Казахстану, Китаю, Росії, Індії, Туреччини, Малайзії, В’єтнаму – це шанс для України. Потрібно активніше налагоджувати з ними співпрацю, реалізовувати спільні проекти, вигравати контракти.

Впевнений, що реальна економічна ситуація підкаже Україні де шукати вихід в умовах кризи та спрямує наші зусилля на вигідні для нас шляхи. Хотілось би тільки не втрачати часу.