Валерій Новицький, Юрій Білан
25 травня на «Обозревателе» відбулась прес-конференція на тему: «Реальна динаміка макроекономічних трендів: виплата пенсій, розрахунки за газ, наповнення доходної частини Державного бюджету».
У прес-конференції взяли участь:
-заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валерій Новицький;
-президент Центру соціологічних досліджень (м.Тернопіль) Юрій Білан.
«Обозреватель»: Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію з наповненням доходної частини державного бюджету України.
Валерій Новицький: Безумовно, ситуація є непростою. Помилкою було б вважати, що Україна просто іде в руслі світової фінансової кризи. Україна має фактично дві кризи: з одного боку, Україна повністю відчуває все те, що відбувається у світі, а з іншого боку, Україна потерпає від власних проблем, від того, що нагальні завдання соціально-економічного розвитку не вирішуються, не вирішуються вже багато років. В кінець кінців ми маємо те, що ми маємо.
Ще у 2008 році намітилися надзвичайно негативні тенденції в плані динаміки розвитку. А вже починаючи з січня місяця ми маємо дуже відчутне падіння, яке відбувається кожного місяця. Єдине, що в Україні є більш-менш непогано та стабільно – це сільське господарство. Згідно заяв прем’єр-міністра, відбувається певне зростання обсягу приросту аграрної продукції. Але треба розуміти, що це весна. Про тенденції у сільському господарстві краще казати восени. Йдеться й про невелике збільшення обсягів посівних угідь. Але, звичайно, що ситуація є дуже непростою.
Щодо поточної ситуації, то тут все відомо. А якщо казати про довгострокову динаміку, то тут є про що замислитись, і дуже серйозно. Дійсно, Україна має подвійну кризу. Україна продовжує деградувати у технологічному відношенні. В той час, як інші країни вживають серйозних заходів для подолання кризи, здійснюються дуже серйозні інвестиції у промисловість, причому, йдеться про інвестиції у високотехнологічну промисловість, йдеться про серйозні витрати на розвиток інфраструктури. Якщо подивитися, як приступили до своїх обов’язків люди з нової адміністрації США, то ми побачимо просто велетенські витрати на розвиток нової енергетики, та розвиток інфраструктури, яка потрібна для формування конкурентних галузей промисловості США у 21 столітті. Якщо подивитися на те, що відбувається в інших країнах, то ми можемо побачити надзвичайно масштабні програми зниження енергоспоживання.
Отже, ситуація є складною, але важливим є не тільки аналіз тих цифр, які нам усім відомі. За цими цифрами мало що криється. Уряд звітує про те, що в одних галу3зях відбувається падіння, в інших – зростання. нібито все нормально і нічого не трапляється. А насправді трапляється. Насправді Україна втрачає потенціал розвитку інформаційно місткого виробництва, розвитку виробництва з високими обсягами доданої вартості. Вийти на колишні показники, на колишні можливості розвивати інформаційно містке, науково містке виробництво, виробництво, яке потребує висококваліфікованої праці, Україні буде дуже важко, тому що втрачаються позиції, які Україна мала. Україна реально відходить із тієї системи міжнародного поділу праці, в якій вона посідала дуже непогані місця.
Сьогодні лідерство залишається я тільки по негативних показниках.
Юрій Білан: Я, звичайно, згідний з тим, що проблеми кризи в Україні ще більше загострюються. При аналізі можливості розвитку економіки України, з точки зору зарубіжних експертів, акцентується на дві важливі складові. Перша, я згідний, це сільське господарство, а друга – ринок праці. Констатується факт, що Україна повністю втратила високотехнологічну промислову індустрію, втрачає певний енергетичний ринок.
Якщо зупинитись на питаннях енергетичної сфери, хотів би наголосити, що певні гасла, які до недавнього часу досить голосно акцентуватися – наприклад, залучення господарства у побудові енергетичної безпеки країни, вирощування того ж рапсу чи енергетичних культур, - має на даний момент реальні негативні наслідки. Вирощування даних сільськогосподарських культур приносить певний ефект, але, враховуючи те, що ми не враховуємо специфіки даної сільськогосподарської культури, не враховуємо, що вирощування їх переносить з країн центральної і східної Європи по тій причині, що це надзвичайно нищить ґрунти. Окрім того, при аналізі ситуації ми бачимо, що більшість таких культур вирощується на орендованих землях, тобто на тих землях, де не проводиться чітка рекультивація. А значить, дані ґрунти будуть досить швидко знищені.
Так, потрібно використовувати сільське господарство, потрібно використовувати відновлювальні джерела енергії, але при аналізі, проведеному у Польщі, вияснилося, що навіть якщо вони використають усі гідроресурси, гідротермальні джерела, вони зможуть забезпечити себе тільки на 10-12%. Тому було прийняте стратегічне рішення щодо входження на ринок ядерної енергетики.
Негативний потік і надалі існує за кордоном. Напевно, певні геополітичні фактори і протидії цьому, на жаль, немає. Ми в Європі не маємо такого потужного лобі, яке було б зацікавлене в певному розвитку. Зараз ми маємо певне протистояння – Україна знаходиться на цій осі, в певному буферному коридорі, і, на жаль, це створює свої негативи.
Людський фактор, наші землі і територія в перспективі можуть дати свій позитив.
«Обозреватель»: Яка на сьогоднішній день ситуація із розрахунками за спожитий газ, і чи існує загроза того, що Україна залишиться без газу?
Валерій Новицький: Тут треба розділяти оціночний підхід і процес у динаміці. З одного боку, ситуація нібито відносно втішна. Україна в стравні дійсно перерахувала «Газпрому» 650 мільйонів доларів за імпортований газ у квітні. Газ був імпортований в чималих обсягах – 2,7 мільярди кубометрів. Причому, непогано, що частково цей газ був закачаний у підземні сховища, тобто Україна почала готуватися до наступного опалювального сезону. Це позитивно. Є і довгостроковий контракт між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз Україна», який був підписаний ще 19 січня, який буде діяти до 2019 року. Згідно цього контракту, ціна на газ для України встановлюється згідно традиційної для Європи формули розрахунку ціни із знижувальним коефіцієнтом для України на поточний рік 0,8.
Водночас, Україна не планує імпортувати надзвичайно великі обсяги газу. Згідно оцінок, в цьому році Україна закупить у Росії 40 мільярдів кубометрів газу. Це надзвичайно великі обсяги. І вже починаючи з 1 січня наступного року закінчується дія заниженого коефіцієнту для України, і Україна буде купляти газ у Росії за універсальною європейською ціною, згідно домовленості, яка була у січні місяці.
Така ціна на газ надзвичайно сильно погіршує українські конкурентні можливості. Наприклад, згідно заяви Президента Білорусі, Білорусь всі ці місяця закуповувала у Росії газ по ціні не вище, ніж 150 доларів за тисячу кубометрів, і згідно контрактів, підписаних між Росією та Білоруссю, ціна на газ не буде підвищуватись принаймні протягом першої половини цього року.
Отже, ситуація виглядає так: нібито вона стабільна, але, з іншого боку, відбувається дуже велике навантаження на державний бюджет України. Зважаючи на те, що ми не маємо надзвичайно райдужних перспектив з наповненням держбюджету, можна прогнозувати, що проблеми все ж таким виникатимуть протягом другого-третього кварталів цього року із розрахунками за газ.
Водночас, є проблеми і довгострокові. В даному відношенні перспективи виглядають ще менш райдужними. В Україні багато років не приймалося жодних серйозних структурних реформ, не робилося нічого серйозного для того, щоб знизити енергомісткість національного виробництва. Можна скільки завгодно сперечатися, який з урядів і хто з переговорщиків кращий, коли вони спілкуються у Москві з керівництвом «Газпрому». Але це лише наслідок того, що Україна має надзвичайно енергонеефективну економіку.
Можна посміятися над Україною: мати стільки проблем і за стільки років нічого не зробити. Цікава позиція польського посла, який радить уряду Україні щось зробити із зниженням енергомісткості виробництва. Згідно оцінок польського посла в Україні, українці споживають в п’ять разів більше газу, ніж Польща, набагато більше вугілля і нафти, при тому, що Україна має втричі менше ВВП, ніж Польща. Згадаймо 1980-ті роки, коли Україна набагато випереджала Польщу за всіма макроекономічними показниками. Тепер Україна має втричі менший ВВП, ніж Польща, і в п’ять разів більше споживає газу. Звичайно, це свідчення того, що Україна сама винна у власних проблемах. Ніяка ціна на газ Україну навіть не хвилювала би, якщо б Україна хоча б з 1992 року почала впроваджувати масштабні програми енергозбереження, як це робить увесь світ.
До речі, в Росії прийнята надзвичайно масштабна програма зниження енергомісткості російського виробництва – це при тому, що Росія – перший імпортер газу. Йдеться про серйозні програми і відповідальну позицію російського уряду. А що ми маємо? Ми маємо тільки переговори, тільки політичні суперечки і внутрішнє протистояння та протистояння з Росією.
Тому ситуація є дійсно складною, дійсно поганою. І доки Україна сама не схаменеться і не розпочне серйозні програми зниження енергомісткості національного виробництва, ні про які позитивні тенденції в сфері енергоспоживання і взагалі в плані підвищення національної конкурентоспроможності України бути не може.
Звичайно, дуже висока ціна на газ закладається у витрати виробництва, тому про яку конкурентність навіть з тими з білоруськими товарами можна казати? Україна втрачає конкурентні позиції по машинобудуванню, по металообробці, і що найгірше – Україна фактично нічого не робить для того, щоб розвивати сучасні виробництва – виробництва, які базуються на п’ятому і шостому технологічних укладах. Україна тільки вичікує, що ось закінчиться криза і буде все нормально. Буде набагато гірше, коли закінчиться криза, тому що з’ясується, що після завершення кризи інші країни вийшли на новий технологічний уклад, вони вже будуть мати зовсім іншу економіку, а Україна залишиться із своєю економікою третього укладу, з економікою надзвичайно чавунномісткою, і Україна фактично буде обслуговувати інші країни. В кращому випадку це буде аграрне виробництво – не таке вже погане з точки зору перспектив.
Юрій Білан: Житлово-комунальний сектор, можливо, не є найбільшим за енергоспоживанням, але все-таки в цьому секторі, якщо порівняти із європейськими країнами, структура споживання дещо інша. На даний момент ми розплачуємося за показники Радянського Союзу, коли ми говорили про масову газифікацію на всій території. І на даний момент ми маємо ситуацію, яка є вкрай негативна.
Коли ми говоримо про певні освітні заходи, про впровадження енергозберігаючих технологій, певної зміни ментальності, все-таки потрібно розуміти, що в даний момент, при аналізі структури витрат домогосподарств, енергетична складова є нижчою, ніж та сама енергетична складова в країнах центральної Європи. Це свідчить про те, що одних гасел недостатньо. І це свідчить про те, що все одно прогностична вартість газу для населення буде зростати. При тому, якщо вона буде зростати, пропорційно буде знижуватись його споживання. Це закономірно. І коли ми дійдемо до певного співвідношення споживання/витрати на енергоносії домогосподарств, то першим кроком може бути на рівні невеличких комунальних об’єднань, а пізніше це може підтягнути весь житлово-комунальний сектор. Без жодної вказівки зверху. Це буде ініціатива знизу, як це було, наприклад, в Польщі, коли невеличкі мікрорайони, і навіть будинки самі вирішували, яку проводити політику, і реально ефект був обрахований на 3-5 років, було повністю повернення збережених коштів на енергозберігаючі технології, причому без залучення значних інвестицій ззовні.
«Обозреватель»: Яка на сьогодні ситуація із виплатою пенсій та інших соціальних виплат?
Валерій Новицький: Я би знову наголосив на тому, що виплати пенсій і соціальні виплати – це такий предмет, на який можна дивитися і з точки зору поточної оцінки, і з точки зору того, яку роль відіграють соціальні виплати у сучасній економіці.
Ми можемо спостерігати за тим, що відбувається, наприклад, у інших країнах і порівняти з тим, що відбувається в Україні. Звичайно, ситуація є дуже напруженою. Зараз не тільки зростають заробітні платні, а навіть заморожуються. Уряд заощаджує на чому завгодно, і це зрозуміло з тих макроекономічних тенденцій, які ми маємо.
Тенденції ці намітилися ще минулого року, коли йшлося і про початок спаду виробництва, і про те, що значно зріс індекс цін. В цьому році слід очікувати значно гірших показників. На мій погляд, поки що не проявилися ті кризові тенденції, які б серйозно вдарили по здатності людей купувати навіть продукти першої необхідності. На жаль, є серйозна небезпека у зв’язку із подальшим погіршенням умов складання держбюджету України.
По минулому року ми мали від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Тобто країна жила в борг, позичала і не проводила структурних реформ. Коли сьогодні ми чуємо про те, що Україна виборола якийсь новий транш МВФ, то це є тільки свідченням того, наскільки безсилим в інтелектуальному плані є українське керівництво.
Ми кажемо про соціальні виплати, про пенсії. А одною з важливих вимог надання будь-якого кредиту МВФ є макроекономічна стабільність, а складова такої стабільності з точки зору монетаристської теорії і з точки зору керівництва МВФ – мінімізація соціальних витрат. Подивіться, що відбувається в інших країнах. Ми вже казали про досвід США. Згідно затвердженого конгресом США плану Обами, 250 мільярдів доларів витрачається на соціальні виплати. Більше того, це гроші, які здебільшого ідуть людям похилого віку. Соціальна політика і виплати пенсій в сучасній ринковій економіці зовсім не розглядаються як якийсь тягар для економіки. Ці соціальні виплати розглядаються як спосіб каналізувати фінансові ресурси таким чином, щоб виграв власний товаровиробник.
Але Україна виконує на сто відсотків те, що їй радять. А хіба їй радять для того, щоб ситуація в Україна була кращою? Звичайно, треба думати про макроекономічну стабільність, але треба розуміти і те, якими інструментами така стабільність може досягатися. При тому, що в Америці є такі витрати, ми ж не бачимо серйозної інфляції. Там є зовсім інші регулятори, США – країна, яка контролює світову резервну валюту. Водночас, можна подивитися на безліч інструментів, які застосовуються для того, щоб протидіяти інфляції. Наприклад, введення валютний сурогатів, коли кожний штат може вводити свої грошові сурогати для підтримки місцевих товаровиробників. Є дуже багато прикладів того, як можна залишити гроші всередині країни. Коли Україна отримує гроші від МВФ, то відбувається новий раунд гри на валютному ринку, підвищується курс української гривні. Кому це потрібно? Це потрібно тільки валютним спекулянтам.
Тому, коли ми кажемо про соціальні виплати, ми повинні розуміти, що будь-яка соціальна політика, з одного боку, повинна бути активною політикою, а з іншого боку, ця політика не може не прив’язуватись до загальної макроекономічної політики. На соціальні виплати слід дивитися в комплексі, розуміючи, що соціальні виплати – це шлях до стимулювання національного товаровиробника, з одного боку, і з іншого боку, це те, що можна урівноважувати макроекономічними балансирами.
Юрій Білан: Досить часто в соціальній політиці закидається політичний аспект, що це є чіткий політичний інструмент впливу влади. Але якщо порівняти середній розмір середньої плати і середній розмір пенсії, середній розмір стипендії, зрозуміло, що це є надзвичайно дієвий інструмент для розвитку економіки. Особливо це відчутно в регіонах, в яких є значно нижчий розвиток економіки. Досить часто це може бути єдиним джерелом надходження реальних коштів. Крім того, коли ми проаналізуємо структуру видатків, ми можемо побачити, що ми знову, на жаль, вертаємося до рівня середини 1990-х років, коли в структурі видатків біля 10% йде на продукти харчування. Тому я згідний щодо тези, що слідувати чітко вказівками МВФ не варто, тому що на даний момент ситуація є така, що все-таки рівень доходів є значно нижчим. Це є певна біда і специфіка економіки України, і даний інструмент потрібно використовувати максимально.
«Обозреватель»: Пане Юрію, прокоментуйте, будь ласка, неочікуваний результат ВО «Свобода» на виборах до Тернопільської обласної ради.
Юрій Білан: Наш Центр є інституцією не політичною. В більшості він займається аналітичними міжнародними дослідженнями. Але як мешканець міста Тернополя можу сказати, що, звичайно, це був для більшості неочікуваний результат. І це не був результат «за», але, скоріш, результат «проти». Також політичний піар, який був проведений у даному регіоні, був доволі ефективний.
Я думаю, цей досвід буде проаналізований і використаний – чи в «плюс», чи в «мінус» - ми побачимо.
Тернопільська область – одна з областей, де домінує сільське населення, де фактично точка зору і певні політичні орієнтири збудовані на інформації, яка дещо обмежена, зокрема, обмежений доступ до Інтернет-ресурсів. Яке компенсується певними обсягами інформації місцевої, локальної преси, яка до певних районних центрів може доходити, а може й не доходити. Таким шляхом, як це не парадоксально, певний брак інформації і певні впливи могли дати такий ефект. Хоча, з іншої сторони, якщо аналізувати ситуацію у районних центрах та у самому місті Тернополі, ситуація дещо інша. Сам Тернопіль – студентське місто, чотири університети. Звичайно, ситуація там в деякій мірі відрізнялась.
Читайте також:
Тягнибок, как и Черновецкий, победил за счет бабушек
США провоцируют инфляцию во всем мире
Дивіться тематичні відеосюжети:
Ю. Билан: Мы расплачиваемся за советские времена
Ю. Билан: Социальные трансферы - действенный инструмент для экономики
Универсальная цена на газ в 2010 ударит по бюджету Украины
В. Новицкий: Украина - экономико-наркоман