Ирина Щербина

31 марта на «Обозревателе» состоялась пресс-конференция на тему: «Состояние выполнения Государственного бюджета и целесообразность его пересмотра по результатам первого квартала 2009 года».

В пресс-конференции приняла участие генеральный директор Института бюджета и социально-экономических исследований Ирина Щербина

Ірина Щербина: Я хотіла би відзначити декілька моментів, що відображають виконання бюджету, перш за все, за січень-лютий 2009 року, тому що офіційні дані Державного казначейства України є на цю дату.

Які основні тенденції? По-перше, за результатами січня-лютого 2009 року відбулося майже 100% виконання плану державного бюджету і трошки збільшено понадпланові обсяги виконання місцевих бюджетів. Хочу засвідчити, що на 2,2% відбулося збільшення номінальних надходжень до державного бюджету у порівнянні із аналогічним періодом попереднього року. Але це відбулося на фоні зниження номінального обсягу надходжень від основних податків. Якщо раніше у нас постійно податкові надходження мали більшу частину в обсязі державного бюджету, то вже за два місяці поточного року ми можемо спостерігати деякі скорочення – не зважаючи на всім відомий факт: ми отримали ПДВ від розмитненого газу, який був завезений на територію України в лютому місяці.

В цілому за січень-лютий можна говорити про виконання бюджету. Щоб не брати сухі цифри виконання бюджету, які мало що пояснюють, давайте подивимось, як співпадають чи не співпадають частки доходів і видатків порівняно до річного обсягу, які були у попередніх роках і які склалися вже в цьому році. Хочу вам сказати, що в січні-лютому в цілому частка доходів і видатків державного і місцевих бюджетів принципово співпадала з тими частками, які були у попередніх роках. Так, частка видатків державного бюджету склала приблизно 11% за січень-лютий – це на рівні 11,7% за 2008 рік і біля 9% за 2007 рік. Але вже в березні, якщо брати до уваги оперативні дані, ми вже бачимо скорочення частки і доходів, і видатків відносно до річного плану. Це не є стовідсотковим свідченням, але це може свідчити про те, що деякі резерви, які були задіяні для виконання бюджету у вигляді того ж самого ПДВ розмитненого газу, у вигляді залишків бюджетних коштів, які були наявні на початок року і використані майже повністю за січень-лютий – таке зменшення частки доходів видатків у порівнянні з плановим показником може свідчити, що починаються певні труднощі з виконанням бюджету. Якщо не будуть прийняті додаткові заходи щодо поповнення державного і місцевих бюджетів, то, можливо, перший квартал буде вже недовиконаний. Але я ще раз хочу сказати: це тільки припущення на підставі оперативних даних Державного казначейства України станом на 23 березня – тобто ще до того, як відбувається основна сплата податків і зборів.

Це головні тенденції, які окреслюють тре положення, яке ми маємо сьогодні.

«Обозреватель»: Ви сказали про необхідність додаткових заходів задля наповнення бюджету. Які саме це заходи?

Ті антикризові закони, які зараз винесені на розгляд, що будуть розглядатися, не зважаючи на те, гарні вони, дуже гарні, чи, можливо, не дуже гарні, - всі ці заходи мають бути підпорядковані однієї цілі. На сьогодні, на жаль, плану виходу з кризи ми не бачили. Тому говорити і оцінювати, наскільки пакет антикризових законопроектів буде спрямований на досягнення одної цілі – важко, тому що не відома ціль. Поки що, на жаль, жодна з політичних сил не дала плану подолання фінансової кризи. Поки що немає чітко визначеного переліку кроків, які можуть бути на це спрямовані.

З іншого боку, що необхідно робити виключно з точки зору бюджету економічного розвитку. Безумовно, потрібно, перш за все, спрямовувати увагу на банківський сектор. Відомо, що світова криза все ж таки почалася як фінансова криза – криза банківського сектору. І на сьогодні ми очікуємо погіршення ситуації у банківській сфері, пов’язаного з неповерненням кредитів не тільки від фізичних, а й від юридичних осіб. Ми пов’язуємо це також із зменшенням довіри населення до банків, відповідно, відсутністю у банків коштів, які б вони могли, в свою чергу, спрямовувати до реального сектору економіки. Отже, ці речі є абсолютно пов’язаними – підтримка банківського сектору і підтримка економічної діяльності суб’єктів господарювання.

Я хочу відзначити, що нашим Інститутом було проведене анкетування 20 найбільших банків України. Ми відправили такі анкети для того, щоб зрозуміти, наскільки банки в умовах кризи зацікавлені співпрацювати з органами місцевого самоврядування, з комунальними підприємствами, тому що головна вартість послуг населенню припадає на місцеві бюджети. Все ж таки населення ближче до послуг органів місцевого самоврядування. Ми отримали відповіді не від усіх банків. Ми отримали відповіді від п’ятьох банків –банки, не зважаючи ні на що, готові співпрацювати з органами місцевого самоврядування, з комунальними підприємствами для покращення кредитування і для виходу з цієї ситуації. Коли я кажу «комунальні підприємства», я маю на увазі комунальну форму власності, я не виключно житлово-комунальне господарство.

Банки відмічають недосконалість законодавства. Отже, на сьогодні окрім прямої фінансової підтримки банківських установ у вигляді рефінансування або у вигляді інших заходів, які б покращили становище, необхідно знов повертатися до законодавства про основи кредитування, до законодавства про можливості отримання органами місцевого самоврядування та підприємствами усіх форм власності кредитів від банків. Якщо проводити таку дворівневу роботу, ми впевнені, що це дасть певне покращення ситуації саме на місцевому рівні.

Окрім того, якщо говорити про покращення ситуації, мені здається, потрібно звернути увагу, перш за все, на монофункціональні міста. Коли ми зустрічалися в попередній раз, я вже тоді припускала, що головний ризик можуть нести монофункціональні міста. Це, перш за все, Луганська і Донецька область, місцеві бюджети яких залежать від роботи однієї шахти або одного підприємства. Аналіз виконання бюджетів за січень-лютий 2009 року свідчить, що це припущення стверджується – найбільше страждають від фінансової кризи монофункціональні міста і їх населення. Тому варто було б у випадку змін до Закону про державний бюджет застосувати окремий підхід і надати державну підтримку бюджетам таких міст. На сьогодні вони майже не наповнюються.

Для виходу з кризи потрібний, перш за все, чіткий план дій, який поєднував би заходи не лише практичного характеру, а й докорінні законодавчі зміни.

«Обозреватель»: Чи є потреба перегляду бюджету за результатами першого кварталу 2009 року?

Якщо дивитися виключно на поповнення доходної частини виконання видаткової частини, то, на мій погляд, нагальної потреби щодо перегляду бюджету немає. В цілому за січень-лютий бюджет було виконано, в березні почалося падіння по виконанню, але я наголошую: це оперативні дані. Тому маємо дивитися. І це падіння ще не має критичного характеру. Тому переглядати заради чого? Заради того, щоб уточнити макропоказники і ще зменшити або трошки збільшити доході і відповідні видатки? Я не бачу ніяких економічних підстав для цього.

Маємо переглядати бюджет, якщо маємо чітку ціль.

«Обозреватель»: У разі, якщо виникнуть певні труднощі, тоді можливо буде переглянути бюджет за підсумками, наприклад, першого півріччя?

Якщо остаточні звіти за березень і квітень цього року покажуть, що все ж таки ситуація погіршилася, то бюджет можна переглянути і в травні. Не є проблемою, коли переглянути бюджет. Головна проблема – як його переглянути. Якщо його переглянути тільки нормативно, тільки зменшивши видатки або збільшивши доходи, - мені здається, невідомо, який з цього буде зиск окрім більш збалансованого бюджету. На сьогодні Україні потрібен не більш або менш збалансований бюджет, хоча, безумовно, це є основна мета бюджету, - але потрібно застосувати бюджет як механізм подолання кризи в тому числі.

«Обозреватель»: Юлія Тимошенко нещодавно заявила про намір держави щодо закупівлі комерційних банків, що перебувають у найскрутнішому становищі. Чи є у держави можливість купляти ці банки і це допоможе вирішити банківську кризу?

Крок щодо викупу державою банківських установ, які знаходяться на фінансовій межі, - це не новий крок. Його застосовують і інші країни. Це дійсно один із заходів з оздоровлення в цілому фінансово-банківської системи. Можливо, це краще, ніж якщо ці банки за копійки будуть передані іноземним інвесторам, які, можливо, не зможуть їх підтримувати у гарному стані чи не будуть сумлінними платниками по зобов’язанням, які мали ці банки перед громадянами України в тому числі.

З точки зору того, чи є кошти – якщо уряд це пропонує, то цілком логічно припустити, що є план дій і що, можливо, ведуться переговори по залученню коштів для цієї мети, тому що, безумовно, в самому бюджеті такі кошти не передбачені. І було би занадто складно їх передбачити в умовах, які є сьогодні. Сьогодні бюджет на 80% - це заробітна плата і поточні платежі, тобто це намагання утримати бюджетну сферу і мережу бюджетних установ принаймні в тому стані, в якому вони були до початку кризи. Відповідно, для такого кроку потрібні додаткові джерела.

«Обозреватель»: Де можна знайти ці додаткові джерела?

Можливо, це буде в наступному транші кредиту МВФ. Можливо, інші додаткові залучення. Безумовно, це мають бути залучені кошти, не кошти з державного бюджету.

Телеканал «Перший діловий»: Наскільки доцільні надходження до бюджету за рахунок підвищення акцизного збору?

Дякую за це питання. Питання досить складне. З одного боку, ми маємо розуміти, що акцизи – дуже потужна база і не дуже впливова на певні чинники, тому що це і шкідливі звички людей, і бідність. Практика свідчить, що в інших країнах акцизний збір на тютюнові вироби набагато вищий, аніж в Україні. З іншого боку, є проблема, яку піднімають зараз виробники – проблема збільшення собівартості, збільшення ціни і є ризик певного уходу в тінь. Але, на мій погляд, різкого відтоку в тінь, який би відчутно позначився на зменшенні надходжень до бюджету, законопроекти, про які Ви говорите, не несуть в собі такого ризику.

По-перше, це значний бізнес, це великі кошти, це основні засоби великих підприємств. Дуже складно все закрити і перейти до тіні або до контрабандних шляхів ввозу в Україну цієї продукції. Хоча, безумовно, певна частина посередників, певна частина невеликих виробників може тінізувати свої доходи.

«5 канал»: На початку року дуже багато експертів казали: треба скорочувати видатки. Нещодавно Олександр Турчинов заявив, що видатки скорочувати не будуть, а будуть збільшувати надходження. На вашу думку, що краще: скоротити соціальні видатки чи збільшити надходження до бюджету за рахунок тих же акцизів?

По-перше, хочу нагадати, що бюджет вже на сьогодні має в реальному вимірі дуже скорочені видатки. Враховуючи ті темпи інфляції, які ми маємо, ті видатки, які є на сьогодні в бюджеті в реальному вимірі не порівняти з видатками 2008 року. Тому я проти скорочення видатків, особливо у соціальній сфері, у тому числі трансфертів населенню. Можливо, є необхідність переглянути ті невеличкі складові, які залишились не в соціальній сфері. Можливо, буде необхідність переглянути по силовому блоку видатки, по кредитуванню. Можливо, потрібно буде все ж таки більш жорстко контролювати і більш жорстко обмежувати надання кредитів під гарантії уряду. Але це не дасть значних результатів, ми маємо це розуміти. Є два виходи: або виконувати бюджет як він є і намагатися іншими кроками допомогти економіці розвиватися і виходити з кризи, в тому числі просуванням нашої економіки за кордоном, підтримка вітчизняного виробника і т.ін., в тому числі і підтримка банківського сектору для того, щоб знов розпочати діалог: банк-виробник, виробник-банк, банк-клієнт. Це є одна з основ розвитку економіки.

Скорочувати видатки просто вже нема куди.

Київська державна телерадіокомпанія: За неофіційною інформацією, значна частина наповнення бюджету відбувається за рахунок збору податків з підприємців малого, середнього та великого бізнесу позачергово, наперед. І за рахунок цього відбувається наповнення бюджету. Якщо й далі так буде відбуватися, що чекає на підприємців, на малий і середній бізнес в Україні?

По-перше, у нас немає такої інформації. Я можу тільки скористатися тим, що ви щойно сказали, хоча я теж чула від інших ЗМІ, що дійсно таке іноді відбувається. Важко оцінити, тому що не маємо повної картини. Невідомо, наскільки частка, яку збирають, передчасна, скільки вона складає у порівнянні з загальним обсягом сплати податків. Невідомо, наскільки часто це практикується – або це було намагання один раз на квартал підтягнути скоріше, щоб заплатили квартальні платежі і відзвітуватися перед керівництвом, що план по доходах виконаний, або це вже система. Якщо це система, то, безумовно, такій системі рано чи пізно прийде кінець, тому що жоден підприємець не заплатить більше, ніж він буде винен за звітний період. Він може заплатити наперед за один квартал, за два, потім в нього буде переплата.

Якщо такі випадки є – це не є стабільним джерелом надходжень і це не веде до покращення ситуації, тому що будь-яка прихована ситуація тільки погіршує, тому що ті, хто мають приймати обґрунтовані рішення, не зможуть прийняти управлінського рішення, бо не будуть бачити реальну картину.

Смотрите видеоцитаты Ирины Щербины:

Дефолта в Украине бояться не стоит

Государственный рэкет существует?

Акцизный сбор может привести к теневому бизнесу

Плана выхода из кризиса в Украине пока нет

Налоговые поступления в бюджет сократились