Фактор поваги

Два-три місяці тому вони відчайдушно поганили Україну. Бездумно, але від щирого серця. Вони, піддані Її Величності називали нас країною хапуг, злодіїв, бандитів, расистів і повій. Мовляв, такі і Євро провалять, і гостей обберуть. Як апофеоз – недолугі висловлювання екс-оборонця футбольної збірної Англії Сола Кемпбелла про гроби. Пізніше те позбавлене здорового ґлузду залякування в українському расизмі найкраще обсміяли власне англійські вболівальники. Спершу в Донецьку, а потім у Києві.

Люди зрозуміли, що ми такі самі, як вони. І це головне. Єдине, за що можемо віддячити українським антипіарникам, так то за те, що бодай з їхньою допомогою Україна позбулася одного типово совкового чиновника. Таких у нас, звісно, багато й не вистачить ні квитків, ні викривальних матеріалів, щоб від того курумпованого мотлоху Україну звільнити абсолютно. Але, може, після того випадку ті решта, що тримаються за насиджені крісла тремтячими руками, будуть мати бодай трохи страху.

Час покращень

Хоча зась. Маємо свіженьку історію навколо легкоатлетичної збірної. Мало того, що наших видатних чемпіонів за тиждень до старту Олімпіади поселили в гадюшнику під назвою "Олімпійська база "Святошин", з затхлими номерами без кондиціонерів, поламаними, прогнилими ліжками й смердючим санвузлом, в який не завжди подають воду, так спортсменів ще й примудрилися годувати абияк. А телеватий молодик з посадою керівника команди ще й мав нахабність виправдовувати свою "діяльність" відмовкою, що "тут нічого з радянських часів не мінялося".

Звісно, що бездоганну репутацію після того треба було якось рятувати. Власть імущі завезли спортсменам холодильника і поповнили вбогий раціон з барського плеча баночками з ікрою. Про покращення миттю відрапортував заступник глави Державної служби молоді і спорту Сергій Глущенко. Щоправда, звіт той пролунав вже після того, як з’явилася на світ Божий відписка того ж відомства, що святошинська база не перебуває в державній власності, а спортсмени туди заїхали не тренуватися, а екіпіруватися. Кінцівка звернення – то "апогей апофеозу": "Ми сподіваємося на об’єктивність і неупередженість ЗМІ у висвітленні тем спорту… Водночас незрозуміло, чому за три дні до старту головних змагань чотириріччя з'являються такі сюжети, які нагнітають ситуацію довкола підготовки до Ігор, адже що можна вже за три дні покращити?"

Тут додати нічого. Можна лишень поставити зустрічне питання. То, виявляється, журналісти мали проіґнорувати запрошення спортсменів, аби бути більш далекоглядними й теж працювати на покращення?

Іншими словами, британцям нас ще визволяти й визволяти. Лишень почуття відповідальності при проведенні крупних спортивних форумів могли б у нас перейняти. Нехай Євро-2012 в Україні було, за великим рахунком, показушним, однак досягенено головного – гостям вгодили. Організатори ж Олімпіади своє нехлюйство проявили на самому старті, ставленням до окремих країн.

Ну, нехай росіяни, подаючи заявки спортсменів, вкотре показали своє великодержавне нутро й назвали грузинські, білоруські, українські міста своїми регіонами, а ті, хто вводили дані в систему, не стали перевіряти географічне розташування кожного місця народження атлетів. Але ж є офіційні ноти від Національних олімпійських комітетів України й Грузії, аби "помилки" виправили. Втім, минула вже доба, а Львів і Мінськ на сторінці Ігор-2012 так і залишаються російськими містами. Футболісток же збірної КНДР образили ще більше, коли перед стартом матчу з Колумбією представили їх прапором затятого ворога – Кореї Південної. Не дивно, що азіатки відмовилися розпочинати матч, поки на стадіоні не буде стяга їх держави. В підсумку матч розпочався з годинним запізненням, а ображені гравчині його виграли – 2:0.

Побита "фурія"

Зрештою, то Великобританія, а ми про расизм лише в минулому часі! Видно, що ці Ігри в контексті антирасистської шизофренії ще перевершать українське Євро. Грецьку стрибунку потрійним Параскеві Папахристу не допускаюь до участі в Олімпіаді через жартівливий допис у "твіттері". "В Греції так багато еміґрантів з Африки, що принаймні комарі з Західного Нілу будуть їсти домашню їжу" - звісно, в цьому реченні вгледіли расизм й порушення моральних норм. Додамо, що 23-річна Папахристу торік встановила особистий рекорд (14,72 м) й теоретично могла претендувати на олімпійську медаль.

Покараній через власну нестриманість й чиюсь істеричну дурість гречанці можемо поспівчувати. Але Олімпіада щойно починається й варто зосередитися на спорті. Тим паче, що стартові матчі чоловічого футбольного турніру дали чимало підстав для балачок. Особливо – поразка іспанців від Японії. Цей матч показав, що світові футбольні гегемони з Піренеїв навряд чи зможуть поповнити колекцію здобутих на усіх рівнях титулів олімпійським золотом. І не в банальній поразці справа. Тим паче, що група в іспанців така, що вони навіть якщо дуже не захочуть, то виберуться до чвертьфіналу. Важко повірити, що в наступних поєдинках підопічні Луїса Мільї не зможуть переграти Гондурас та Марокко. До того ж, переможний для себе мундіаль-2010 Іспанія теж розпочала з програшу від Швейцарії. Але тоді в діях "червоної фурії" було головне – гра. Та невдача виглядала випадковістю й подальші події це довели.

Зараз не було ні гри, ні свіжості, ні, що найголовніше, характеру й бажання щось змінити. Звісно, можна припустити, що на стартовий матч Іспанія з трьома чинними чемпіонами Європи у складі (Альбою, Матою та Хаві Мартінесом) вийшла з зарозумілим настроєм. Однак час, аби прийти в себе був, бо забили японці рано – на 34-й хвилині після подачі кутового м’яч в сітку манчестерського воротаря Де Хеа увігнав Юкі Оцу. Втім, показовими варто визнати невимушені втечі азійських гравців від футболістів, які мають швидкість – того ж Альби, центрбеків Іньїґо Мартінеса й Ромеу. Іспанці програвали в активності, інтенсивності, бойовитості. Показово, що нападник японців Кенсуке Наґаї кілька разів оббирав оборонців суперника в миті, коли за їх спиною був лише воротар. Власне, в одному з таких епізодів Іньїґо Мартінес на 41-й хвилині, заваливши Наґаї на підступах до карного майданчика, отримав вилучення.

Загубився на полі дует креативних хавбеків Коке – Іско. Як наслідок, небезпека в діях Іспанії з’являлася лише після нечастих індивідуальних акцій Альби й особливо Мати. Все. В другій половині Японія (надто – Наґаї) могла збільшити перевагу разів п’ять. Моменти були ідеальними. Однак на табло так і залишилися горіти першотаймові 1:0.

Муки родоначальників

Важко повірити, що іспанці зможуть набути потрібних для боротьби з головними конкурентами кондицій. Скажімо, з уругвайцями. Команда Оскара Табареса справді розпочала поєдинок зі збірною Об’єднаних Арабських Еміратів зверхньо. Араби ж, продемонструвавши неабияку старанність та високу культуру поводження з м’ячем, спешу йшли на чужу половину обережно, але згодом посміливішали. Й на 23-й хвилині півоборонець Омар Абдулрахман видав фантастичний розрізний пас зовнішньою стороною стопи, вивівши на побачення з воротарем свого капітана Ісмаеля Матара. Той посадив на п’яту точку воротаря суперників Мартіна Кампанью й вразив ворота. Решту півтайму уругвайці виглядали трохи деморалізованими й, мабуть, так і пішли б в роздягальню, програючи в рахунку, якби не фантастичний удар зі штрафного у виконанні Ґастона Раміреса.

В другій же половині все стало на свої місця. Аревало Ріос контролював середину поля, а Ніколас Лодейро, вийшовши на заміну, вдало доповнив з глибини трохи в’ялого Едісона Кавані й Луїса Суареса. Саме Ріос розігнав атаку, в ендшпілі якої Суарес отримав м’яча зліва поруч з лицевою лінією й, обігравши суперника, збирався бити. Але м’яч з ноги капітану зняв Лодейро й відправив його в дальній кут – 2:1. То була 56-та хвилина. Решту часу уругвайці спокійно догравали. Суперник борсався, але в першому таймі, очевидно, витратив всі сили.

Не дивно, бо група в уругвайців не дуже проста. У вечірньому поєдинку Великобританія в другому її матчі в своєму ортодоксальному стилі, хоча й не заслуговувала на те, могла виграти від Сенегалу. Досвідчений Крейґ Белламі швидко – на 20-й хвилині – забив. Решту часу господарі заважали грати супернику, в’язали гру, рідко йшли вперед великими силами. В цій трясовині прекрасну нагоду вирівняти становище в першому таймі мав нападник Садіо Мане. Однак, вийшовши з воротарем британців Джеком Бутландом на побачення, африканець схибив.

У другому таймі ситуація для Великобританії виглядала ще сумніше. То навіть не дивлячись на те, що Стюарт Пірс зняв у перерві лідера атаки Даніеля Старріджа й випустив замість нього Марвіна Сорделла. Досвідчені Белламі та Раян Ґіґґз втомилися, а замінити тренер встиг лише першого. Врешті Сенегал врятувався, коли Мусса Конате, отримавши передачу справа, вийшов на 82-й хвилині один на один з Бутландом й, запустивши м’яча над голкіпером, зрівняв рахунок. Найцікавіше, що відразу після того суперники обмінялися ідеальними гольовими моментами. Спершу, б’ючи з 11-ти метрів, в поперечину влучив Сорделл, а хвилину потому з меж воротарської примудрився пробити головою надзвичайно неточно Мане. 1:1. З такою грою Великобританії буде важко переграти Уругвай.

Пихаті пентакампеони

Головний же фаворит – Бразилія – свій шлях за першим в історії олімпійським золотом розпочав по-фаворитськи. Вже до 30-ї хвилини команда Мано Менезеша забила Єгипту три голи й тим самим вирішила долю поєдинку. Спершу Оскар, змістившись вправо, знайшов швидким пасом в штрафному майданчику правого оборонця Рафаеля й той метрів з 11-ти відправив м’яча у кут. Згодом той же Оскар обійшов на швидкості оборонців і воротаря суперника й, не доходячи до лицьової лінії, видав передачу в центр карної зони. Там був Леондро Даміао й шансу він не втратив. Третій гол після навісу Галка зліва ударом головою забив Нілмар.

Щоправда, в другому таймі бразильці діяли настільки розслаблено, що цей стан швидко переріс в розхлябаність. Коли капітан єгиптян Махамед Абутріка, отримавши свободу поруч з чужими ворітьми після подачі кутового, скоротив рахунок, пентакампеони на час знову завелися. Однак на цей раз їхньої люті вистачило просто на те, щоб позначити свою перевагу. Зосереджуватися довелося лише після того, як Мохамед Салах на 76-й хвилині, отримавши довгу передачу, невимушено розібрався з реалівцем Марсело й відправив м’яча в кут воріт Нето. 3:2 – лише після того фаворит заграв більш дисципліновано.

Тож футбольні майстри позначили свою присутність на Іграх. Наразі вся увага була прикута до них. Наступного разу щось схоже станеться, мабуть, не раніше півфінальної пори – 27 липня відкриття Олімпіади й у бій підуть головні герої цього свята.