Блог | Сусіди звикли, що ми холуї, а тут захотіли свою мову. Абарзєлі!
Верховна Рада розглядає закон про мови.
Цей документ дуже красивий стилістично і дуже слабкий в плані захисту мови. Що б не взяти – все погано.
Культура. Культурні заходи можна проводити іншою мовою, ніж українська, якщо такий задум організаторів. Тобто, якщо я придумала, що повинні бути балалайки, кокошники, кожного разу і кожного дня, то обмежень там немає.
Наука. Дисертації, наукові статті можуть бути або українською мовою, або мовою ЄС. Не може бути "або". Повинні бути українською мовою, перекладені мовами ЄС. Бо якщо буде мова ЄС, то не буде української мови.
Навчання. Навчання залишилося мовами меншин, а це означає, що весь процес в школі буде відбуватися мовами меншин – для меншин, а державна мова зведена до меншої частки, ніж мова меншин. А це завдасть шкоди державним інтересам. І вже завдало, бо таких шкіл, де мови нацменшин було більше, було багато на сході країни, в Криму. І ми маємо там війну. Але вони таку схему лишили.
Читайте: "Россия – брат, а украинский язык – говяжий!" В Киеве зеки-влогеры оскандалились в прямом эфире
Телебачення. На телебаченні у нас і надалі дозволяється мішанка мов, тобто в студії люди можуть говорити різними мовами. Такого немає ніде в світі, це тільки українське "ноу-хау".
Квоти можуть бути, але на передачі мовами меншин. Або на канали мовами меншин. А не на мову в фільмі, мову в пісні, мову в передачі. Це маячня.
Якщо порівняти з польським законом про мови, то там мова меншин дозволяється на телебаченні, в друкованих ЗМІ, але лише на місцевому рівні. А у нас мова нацменшин виводиться на загальнонаціональний рівень.
Поліція. З особами, які не знають української мови,поліція може розмовляти іншою мовою, ніж українська. Слово "особи" треба замінити "іноземцями". З іноземцями, які не розуміють української мови, треба шукати спільну мову, розмовляти якоюсь іншою мовою. Тому що "особами" можуть бути усі ватники, які скажуть: "А ми нє панімаєм" - і будуть примушувати поліцію України розмовляти з ними недержавною мовою, що теж неприпустимо.
Книги, газети. Стоїть поріг 50%. Звідки взялись ці 50%? У нас що, 50% меншин? У нас меншин в Україні менше 10%. Що це за цифра така?
Насправді, коли ти читаєш цей законопроект, бачиш, що він дуже красиво сформульований. В ньому красиві довершені речення, з юридичної точки зору він вичесаний, він має вишуканий юридичний стиль. Але за своєю суттю українську мову він захищає дуже слабо.
Щодо поради не ухвалювати закон до президентських виборів.
Я думаю, що нам якомога швидше треба ухвалити цей закон і забути за нього.
Насправді, я почала піднімати питання про ухвалення цього закону 3 роки тому. Ще був чинний закон Ківалова-Колесніченка, але я казала: якщо його скасують – це добре. Але, якщо його не скасують, нам що, вік чекати поки його не скасують? Ми не чекаємо скасування законопроектів через Конституційний Суд, ми не проходимо через цю процедуру. Ми пишемо новий, вдосконалений закон, ухвалюємо його, а старий автоматично втрачає чинність.
Так само і тут. 3 роки тому я почала піднімати все наше філологічне товариство, всіх наших активістів, громадських мовних діячів – давайте вже писати закон про мову, давайте вже його лобіювати, давайте вже проводити круглі столи, давайте робити збурення в суспільстві, щоб всі перехворіли і пересварилися до виборів.
Мені відповіли: нам не треба ніяке збурення, нам не треба ніяке обговорення, нам потрібно все зробити тихенько.
Я казала: не буде тихенько, все рівно буде скандал. Для того, щоб його пом’якшити, давайте вже почнемо зустрічатися, давайте вже почнемо перетравлювати цю тему обговорювати, обсмоктувати, сперечатися, домовлятися.
На жаль, мене ніхто не послухав. Хто така Лариса Ніцой?
Читайте: Чем мы отличаемся от Брянска, если не языком?
В результаті вони пішли іншим шляхом, вони дотягли до виборів, почали робити помилку за помилкою. В результаті маємо напружені стосунки з сусідніми країнами. Вони і так би були. Насправді, сусідні країни звикли, що ми холуї. Вони звикли, що ми втягнули голову в плечі і з усім погоджуємось. А тут раптом підняли голову і кажемо: хочемо своєї мови. Нічого собі, абарзєлі українці! При тому, що угорська мова утверджена в Угорщині, польська мова утверджена в Польщі, румунська мова утверджена в Румунії. Але українцям – ні, не можна.
