Блог | Дикунство по-українськи
Про розвинені країни, мови та здоровий глузд.
Чим більше я читаю про те, що стало запорукою розвитку сучасних розвинених країн, то розумію, що причини і методи у всіх були різними. Десь були революції, десь "економічне диво", десь харизматичний політик.
Але є одна річ, яка об'єднує всі ці країни. Це культура і мова.
Ізраїль. Іврит ще не так давно був "мертвою" мовою, і Теодор Герцль по суті відродив її "з нуля". Незважаючи на те, що івритом володіють максимум 8 млн людей в усьому світі, і по логіці деяких людей її давно потрібно було замінити англійською, російською чи якоюсь іншою мовою, ізраїльтяни розвивають іврит. Людині, яка хоче жити та працювати в Ізраїлі, буде досить важко це зробити без знання івриту (до зони ризику цілком очевидно належать російськомовні вихідці з колишнього СРСР та араби з ефіопами). Перше, що відбувається після репатриації - людину відправляють на мовні курси.
Франція. Певний час французька мова була міжнародною і загальновживаною серед богеми (до речі, 70% сучасних англійских слів мають французьке походження). Проте французькою не говорили в самій Франції. Наприкінці 18 століття з 27 млн населення французькою спілкувались лише 3 млн. Через 60 років французькою говорили вже 33 з 38 млн.
Або інший приклад. Всі знають про французький кінематограф. Так ось, коли американські голівудські стрічки заполонили кінопростір Франції (3/4 екранного часу), був введений податок 11% на кожен проданий квиток і квоти на зарубіжні фільми (нічого не нагадує?). Квоти пізніше зняли. Потім кінематограф зіштовхнувся з конкуренцією у вигляді ТБ. Був введений податок - 3% від комерційного обороту ТБ. Всі ці кошти потрапляли в спеціальний фонд, з якого фінансувались французькі стрічки. Що в результаті? Французи є одними з самих "патріотично" налаштованих націй щодо своєї мови, а французький кінематограф - це світовий бренд.
Польща та Угорщина вливають величезні кошти на розвиток мови, культури, кінематографа, пропонують спеціальні візи та гранти по всьому світу.
Читайте: Они хотят уничтожения Украины
У Сінгапурі задля економічного розвитку Лі Куан Ю примусив китайців вивчити англійську мову. Ключове слово тут не "англійську", а "примусив".
В усіх цивілізованих країнах любов до країни починається з мови та культури. Туристам - будь-ласка, посмішка і спілкування "вашою мовою", проте, якщо ви вирішили залишитись тут і працювати - будьте ласкаві, вивчіть мову.
--
За кордоном я спілкуюсь російською, англійською та українською приблизно в рівних пропорціях. Недавно в компанії людей, де було 6 - українців і 2 - литовців ми всі спілкувались російською - мовою, якою в середньому володіли найкраще всі члени команди. А потім ми, українці, говорили російською з білорусом, а після того, як до нас приєднався італієць - всі разом перейшли на англійську. І це є нормою для розвинених країн, коли ти знаєш 2, 3, 4, 5 і користуєшся ними всіма в залежності від ситуації. До речі, російську мову мені не викладали - ні в школі, ні в університеті, проте це не завадило мені її вивчити. Відповідно, дивують люди, які не змогли вивчити українську в країні, де формально є всі умови - ТБ, школи, курси, мільйони носіїв.
І ось ми підходимо до основного моменту.
Немає нічого поганого знати мову Пушкіна і Достоєвського, навіть якщо по факту ми отримуємо мову "Мотороли" чи "Владімірскій централ".
Але коли на УКРАЇНСЬКОМУ телебаченні УКРАЇНОМОВНИЙ ведучий просить гостя-УКРАЇНЦЯ, який ВОЛОДІЄ УКРАЇНСЬКОЮ мовою, говорити УКРАЇНСЬКОЮ для УКРАЇНСЬКОЇ аудиторії, а гість принципово відмовляється це робити, то це дикунство.
Дикунством є вважати особистою образою прохання спілкуватись мовою, якою ти володієш.
Це є дикунством для цивілізованого світу.
Це є дикунством для мене.
І проблема дійсно не в мовах. Проблема у відношенні. Проблема у нерозумінні базових речей, невмінні правильно розпорядитись своїми навиками. Невмінні брати на себе відповідальність, будучи лідером думок чи публічною фігурою.
Такі історії викликають дуже негативні емоції. Тому що будь-яка велика і розвинена нація (держава) починається з поваги.
Поваги до себе. І до своєї культури.
