Після операції Слюсарчука помер пацієнт Лозовий

8 серпня 2008 року Андрій Слюсарчук видаляв пухлину мозку 49-річному Олександрові Лозовому з райцентру Славута Хмельницької області. Пацієнт помер.

"У Саші всі врачі були знайомі, — каже 50-річна Тамара Лозова, колишня дружина Олександра. Вони розлучились 1998-го, мають сина - 30-річного Олександра. — Він же водієм робив у бактеріологічній лабораторії. З початку року знав про ту пухлину. Йому радили оперувати її в області чи Києві. Не хотів, чекав того Слюсарчука".

Оперували Лозового у Славуті.

"Він настояв, щоб оперував саме Слюсарчук, — згадує 47-річна Світлана Кузмінчук, заступник головного лікаря. — Має право".

Андрій Слюсарчук проводив операцію, помічницею була головний гінеколог області Лариса Притуляк. Асистували головний реаніматор району Іван Бондар і завідувач районного травматологічного відділення Андрій Ігнатишин.

"Ніхто у Слюсарчука документів не перевіряв. Він же назвався професором нейрохірургії. Та й хіба ми мали підстави сумніватися. З ним був головний гінеколог області. Досі я не асистував при нейрохірургічних операціях, тому не знав, правильно він робить чи ні", — каже Андрій Ігнатишин, 42 роки.

Операція тривала 5 год. Хірург поводився впевнено, коментував кожну свою дію.

"Це я порадив його Саші, — зітхає завідувач реанімаційного відділення Славутського району Іван Бондар, 64 роки. — Перед тим він приїжджав до нас, представлявся головним нейрохірургом України, професором".

З операційної хворого повезли до реанімації.

"Дощ іде, а вони Сашу по вулиці везуть, голова тріпається у різні боки, — говорить 69-річна Майя Улашук, мати Лозового. — Слюсарчук вискакує до нас, руками махає: "Я йому то зробив, я йому то удалив". Хоч за два місяці до операції Саша дав йому 7 тисяч доларів. Той обіцяв привезти мазь із Германії. Казав, якщо нею помастити мозок, то рак корні не буде пускати".

Увечері 10 серпня Лозовий упав у кому.

"Слюсарчук приїхав за дві години, оглянув, констатував крововилив, — каже Іван Бондар. — Вскрив рану, забрав згустки. Застосовував медичні терміни. У мене не виникло сумнівів. Хіба трохи імпульсивний. Я досі не можу зрозуміти — навіщо воно йому було треба? Чого взявся за найскладнішу галузь — нейрохірургію? Перекваліфікуйся на кожвена (шкірний венеролог — ред.) і живи приспівуючи".

Уранці 13 серпня Лозовий помер від набряку головного мозку.

"Перед операцією мені телефонував начальник департаменту кадрів охорони здоров'я з міністерства, — каже 47-річна Лариса Притуляк, заступник головного лікаря Хмельницької обласної лікарні з акушерсько-гінекологічної роботи. — Сказав, що приїде професор Слюсарчук. Усе офіційно. На той час він працював в академії післядипломної освіти. А в Славуту я приїхала до важкої вагітної. Мені було цікаво асистувати. Можу допомагати і проктологу, і невропатологу.

"Та це шарлатан, — переконаний завідувач реанімаційного відділення Хмельницької обласної лікарні Микола Бесараба, 65 років. — Я із самого початку це казав. Приходить до нас у відділення і заявляє: "Я головний нейрохірург України". А я ж знаю головного нейрохірурга і колеги теж. До медперсоналу ставився зверхньо. Був іще один випадок. Хвора впала у кому. Родичі запросили Слюсарчука помогти. Він назначив таке лікування, що ні в тин ні в ворота. Якби ми їй давали ті ліки, вона точно вмерла б. А так не давали, то вижила. І ще я помітив одну особливість. Коли він щось каже, то пильно дивиться в очі. І людина завжди погоджується".

Слюсарчук володів гіпнозом, чим неодноразово користувався. Одного разу він загіпнотизував касирку.

"Гіпнозом він володів ще в училищі. Якось Андрій пішов отримувати стипендію, а в касирки настрою не було. Він їй нагрубив. Вона сказала, що в неї перерва і закрила віконце. Слюсарчук махнув на неї рукою, щось шепнув, і вона зі скляними очима віддала всі гроші з каси. Рядом стояли одногрупники, почали істерично сміятися. Андрій зняв із неї гіпноз і каже: "Мені всі не треба, тільки віддайте мою стипендію", — розповідає вінничанин Руслан, 35 років. Він навчався в Козятинському залізничному училищі зі Слюсарчуком.

1994 року Слюсарчук проводив сеанс масового гіпнозу.

"Я була на ньому. Що Андрій казав, те люди й робили. І на коліна падали, і цибулю їли замість яблук. Розповідали, як він колись за 5 копійок купив у бабусі пакет пиріжків, а вона йому ще й здачу дала, — згадує колишня працівниця училища Лариса Кривошея, 46 років.