Блог | Как Путин проиграл Европу, или Изменит ли мирные переговоры "самая длинная рука" ВСУ?

Пішов пʼятий рік війни. 

Через чотири роки повномасштабного вторгнення Росія не досягла жодної із стратегічних цілей, про які путін оголосив напередодні вторгнення. А утримання тимчасово окупованих українських територій обходиться  путіну колосальними втратами ресурсів, людей та техніки.  Замість того, щоб відсунути НАТО від кордонів, агресія путіна призвела до вступу до Альянсу Фінляндії та Швеції, а також до прямого виходу НАТО на північні рубежі Росії. Захід продовжує демонструвати рішучість у підтримці України, незважаючи на спроби Кремля залякати його ядерною зброєю.

Російська армія втратила найбільш підготовлені професійні підрозділи і тепер покладається на тактику масових атак із високою смертністю. Нездатність швидко і дешево здобути перемогу перетворила війну  для путіна на виснажливу пастку.

Можна  вже зараз чітко визначити,  що головна помилка путіна  — це сама логіка війни, яка перетворила державну систему Росії на механізм, що працює на самознищення російської державності через мобілізацію всіх ресурсів задля недосяжних цілей.

Поступова втрата "морального авторитету" та перехід до ядерного шантажу сприймаються на Заході як ознака розпачу режиму, що втрачає контроль. 

За даними Інституту вивчення війни (ISW) комбінація цих факторів створює умови для стратегічної поразки, де навіть локальні тактичні успіхи на фронті не можуть компенсувати загальний системний занепад держави. 

Разом з тим, президент Трамп наполягає на мирних переговорах і бачить у них можливість завершити цю війну.

Але, на справді ці переговори, які відбуваються лише імітують мирний процес і направленні на узгодження бізнесових угод між представниками Трампа і путіна. Можливо саме у цьому і є головний зміст мирних угод Трампа,  оскільки  війна перешкоджає йому укласти з путіним багатомільярдні угоди.

Разом з тим, є деякі юридичні аспекти, які практично унеможливлюють мирне завершення цієї війни. Є певна "точка неповернення", яку не враховує адміністрація Трампа.

Поняття "точки неповернення" у контексті анексії українських територій (Криму у 2014 році та  частини чотирьох областей у 2022 році) розглядається як юридичний та політичний бар'єр, який зробив дипломатичне вирішення війни  практично неможливим станом на початок 2026 року, оскільки юридична  та політична "безвихідь" для обох сторін  є  статус цих територій, який став питанням конституційного порядку як в РФ так і Україні.

 Після внесення змін до Конституції  у 2022 році, навіть не до кінця захоплені регіони (Донецької, Луганської,  Запорізької та Херсонської областей) вважаються "суб'єктами РФ". Російське керівництво заявляє, що статус цих територій не підлягає обговоренню, вимагаючи їхнього міжнародного визнання як умов для миру.

А українське законодавство прямо забороняє відчуження територій, а будь-які дії у цьому напрямі можуть переслідуватись як державна зрада. Офіційна позиція Києва (відповідно до "формули миру") залишається незмінною: виведення військ до всіх кордонів 1991 року. 

Станом на четверту річницю повномасштабного вторгнення ситуація характеризується наступним -   Росія контролює близько 19% території України, включаючи Крим та частини чотирьох областей. При цьому, жодна з нових областей не контролюється повністю РФ.

Генасамблея ООН неодноразово (включаючи резолюції 2022 та лютого 2026 років) визнавала анексію незаконною та недійсною, підтверджуючи суверенітет України.Спроби посередництва з боку США (наприклад, раунди переговорів у Женеві на початку 2026 року) не дали результатів, оскільки сторони не можуть знайти компроміс між вимогою РФ визнати "територіальні реалії" та вимогою України про повний суверенітет над українською територією.

Експерти зазначають, що анексія перетворила конфлікт на екзистенційну війну на виснаження. У той час як адміністрація США на початку 2026 року посилила тиск з метою досягнення мирної угоди до червня 2026 року, територіальне питання залишається головною перешкодою, яку сторони не можуть подолати без радикальної зміни ситуації на полі бою чи внутрішньополітичної трансформації

Путін допустив одну із декількох стратегічних помилок, які неодмінно приведуть його до поразки і катастрофи. Серед таких стратегічних помилок є оголошення про анексію українських територій і включення до Конституції РФ ще не захоплених частин українських областей, як субʼєктів РФ, яке відрізало шляхи до дипломатичного врегулювання. Тепер для Заходу та України єдиним варіантом залишається лише перемога, оскільки визнання анексії повністю зруйнувало б міжнародне право.

Аналітики та офіційні джерела погоджуються, що Росія готується до затяжного протистояння, де головну ставку путін  робить не на велику війну з НАТО, а на виснаження Європи за допомогою гібридних методів та дестабілізації.

Гібридна ескалація проти ЄС та НАТО полягає не у тому, що Путін здійснить прямий напад танкових колон на територію ЄС у 2026, а очікується посилення атак на критичну інфраструктуру (підводні кабелі, електромережі, логістику), кібератак та диверсій з метою підриву політичної єдності Заходу.

 Путін розглядає війну як нову норму для свого уряду.

Кремль не виявляє реальної готовності укласти мир на умовах, прийнятних для України чи Європи, наполягаючи на фактичній капітуляції Києва. Військові плани Росії розроблені на весь 2026 рік з метою повного підкорення України.Москва може затримувати або симулювати мирний процес, намагаючись перекласти провину за відсутність домовленостей на ЄС та створити розкол між Європою та США (зокрема, граючи на прагненні адміністрації Трампа до швидких рішень).Путін робить ставку на те, що Європі не вистачить волі реагувати на атаки "нижче порогу статті 5 НАТО". У 2026 році очікується тиск на країни, що не входять до НАТО (такі як Молдова чи Грузія), як на "легкі мішені" для розширення впливу.Провідні військові аналітики стверджують, що Росія здатна підтримувати високу інтенсивність бойових дій протягом 2026 року, незважаючи на санкції та обмеженість ресурсів.

Більшість прогнозів свідчать про те, що 2026 рік може стати роком крихкого перемир'я або заморожування конфлікту, але не тривалого миру.

Будь-яке припинення вогню без надійних гарантій безпеки для України розглядається як можливість для путіна  переозброїтися та відновити агресію пізніше.Можна з високою ймовірністю прогнозувати, що гібридна війна проти Європи значно посилиться, головна мета її в тому, щоб європейські країни і НАТО втратили інтерес до допомоги Україні. В цьому питанні  путін покладається на надзвичайно ефективну допомогу з боку Трампа, який докладає значних зусиль щоб зруйнувати європейську єдність і примусити українську владу до вигідних для Путіна умов припинення війни, а фактично капітуляції України.

Якраз про це і йдеться в матеріалі відомого американського аналітика Девіда Ігнатіуса "Тіньова війна, що зміцнює Європу", який він написав для The Washington Post.

"Як кампанія саботажу та залякування Володимира Путіна обернулася бумерангом проти Росії.

Після чотирьох років війни президент Росії Володимир Путін зазнав подвійної невдачі: він не завоював Україну, ані навіть її східний Донбас. А його спроби залякати Європу за допомогою саботажу та підривної діяльності мали зворотний ефект, викликавши сильний опір з боку європейських лідерів.

Ескалація опору Європи Путіну є часто недооціненим стратегічним фактором у цьому конфлікті. Замість того, щоб бути заляканими "тіньовою війною" Росії, європейські країни протидіють власними операціями з підриву. Деякі європейські чиновники стверджують, що Європа тепер повинна почати серйозно планувати можливість повномасштабної війни.

"Кожна ракета та безпілотник, що вражають Україну, лише зміцнюють нашу рішучість", – заявила у вівторок міністр закордонних справ Великої Британії Іветт Купер під час візиту до Києва. "Путін думає, що зможе пережити Велику Британію та наших союзників. Він глибоко помиляється".

Служби безпеки багатьох великих європейських країн останніми тижнями зверталися до Путіна з подібними попередженнями. Вони оголосили про нові санкції та закликали до посилення розвідувальних операцій для протидії Росії. Ця демонстрація непокори вражає частково тому, що європейці діють здебільшого самостійно, без впевненості в тому, що Сполучені Штати підтримають їхній виклик Москві.Росія "готується до можливості конфлікту з НАТО та проводить заходи, щоб перевірити готовність Заходу до ескалації", – стверджувалося у звіті голландських розвідувальних служб від 19 лютого під назвою "Між війною та миром". У звіті описані російські підпали, посилки-бомбові бомби, порушення повітряного сполучення та пошкодження підводних кабелів. "Я думаю, що для боротьби з цими діями ціна має зрости", – сказав у вересні Ерік Акербум, голова нідерландської служби зовнішньої розвідки.

Блез Метревелі, новопризначена голова британської розвідувальної служби MI6, зробила аналогічне попередження 15 грудня у своєму першому публічному виступі.

"Росія випробовує нас у сірій зоні тактикою, яка знаходиться трохи нижче порогу війни", – порадила вона, включаючи "дрони, що літають над аеропортами та базами", а також "підпали та саботаж, що спонсоруються державою". Вона назвала російські зусилля "спроби залякування, залякування та маніпулювання" та наполягала на тому, що "протидія цій діяльності – це робота розвідувальних та безпекових служб по всій Європі та світу".

Цього тижня Велика Британія підтвердила свою риторику, запровадивши майже 300 нових санкцій проти осіб та компаній, яких вона звинувачує у сприянні військовим зусиллям Росії. Список включає обмеження щодо близько 50 суден "тіньового флоту", що транспортує російську нафту та природний газ; заборони на діяльність 175 компаній, пов'язаних з азербайджанським олігархом, звинуваченим у сприянні таємному флоту; та санкції проти 18 компаній, багато з яких китайські, які продають Росії військову продукцію або продукцію "подвійного використання".

Німеччина, яка до повномасштабного вторгнення Путіна у 2022 році часто була слухняним партнером Росії, також чинить опір. "Загроза, що виходить від гібридної війни, була визнана", – заявив цього місяця на Мюнхенській конференції з безпеки Мартін Єгер, керівник BND, німецької розвідувальної служби. Щоб боротися з нею, BND "повинна і стане більш оперативною", – сказав він.Міністерство оборони Німеччини підготувало оперативний план стримування російських гібридних операцій, згідно зі звітом Bloomberg минулого місяця. Російські операції проти Німеччини та інших країн є "інструментом, який Росія навмисно використовує у своїй політиці безпеки та боротьбі проти "колективного Заходу". Водночас ці заходи можуть також служити підготовкою до військового конфлікту", – застерігається в німецькому документі

Путін, очевидно, думав, що зможе залякати Європу, щоб вона погодилася на його напад на Україну. У промові 24 лютого 2022 року, в якій оголошував свої воєнні цілі, він погрожував: "Незалежно від того, хто намагатиметься стати на нашому шляху… вони повинні знати, що Росія негайно відреагує, і наслідки будуть такими, яких ви ніколи не бачили за всю свою історію".

Коли брязкання ядерною зброєю Росії не змогло зупинити підтримку Заходу, Путін розпочав свою кампанію "гібридної війни" проти Європи. Згідно з дослідженням Лейденського університету, кількість цих прихованих атак зросла з 13 у 2023 році до 44 у 2024 році. Естонська розвідка попередила наприкінці 2024 року: "Оскільки припинення підтримки Заходу є ключовою передумовою для того, щоб Росія підкорила Україну, Кремль вирішив підвищити ставки, розпочавши навмисну ​​кампанію саботажу проти західних країн".

Але Путін сильно помилився, припустивши, що Європа відступить під тиском. В естонському звіті пояснюється: "Таємні диверсійні операції Росії постійно призводять до зворотного ефекту, посилюючи панівне сприйняття Росії як ворожої сили, а не досягаючи будь-якої стратегічної переваги".Першим кроком Європи було вигнання російських розвідників — згідно зі звітом консалтингової фірми Globsec, опублікованим минулого року, було вигнано до 600 осіб — які організовували таємні змови. Щоб заповнити прогалину, йдеться у звіті Globsec, Росія звернулася до того, що вона називає "зв'язком шпигунів і гангстерів", для проведення операцій, часто вербуючи онлайн. З понад 130 "гібридних" оперативників, зазначених у звіті, щонайменше 35 мали судимості. Онлайн-вербування використовувалося у 55 відсотках випадків.

Як виглядає європейський опір?

Звіт про тіньову війну Росії, яким мені поділилася провідна приватна розвідувальна фірма, описує низку європейських контрзаходів за останні кілька місяців.У вересні французький флот перехопив "Боракай", ймовірний російський танкер тіньового флоту.

У грудні Фінляндія захопила "Фітбург", вантажне судно, яке нібито пошкодило підводний телекомунікаційний кабель.

У січні Німеччина розвернула ймовірний танкер тіньового флоту під назвою "Аркусат".

Пізніше того ж місяця Франція захопила "Грінч", ще один ймовірний танкер тіньового флоту.

Цього місяця Данія захопила "Нору", судно, яке нібито перевозило російську нафту.Європейські країни також затримують пов'язаних з Росією диверсантів, згідно зі звітом приватної безпеки.

У жовтні Польща та Румунія заарештували вісьмох ймовірних членів диверсійного угруповання, яке готувало поставки посилок з бомбами до України.

У грудні Литва тимчасово закрила аеропорт Вільнюса після вторгнення повітряних кулей.

У січні Польща заарештувала п'ятьох осіб у зв'язку з ймовірною російською змовою з метою відправки запальних посилок до Сполучених Штатів, Великої Британії, Канади та Литви.

Європейці навіть відстежували російську тіньову війну в космосі. Згідно з повідомленням Financial Times цього місяця, європейські фахівці безпеки виявили два російські супутники, Луч-1 та Луч-2, які, можливо, перехоплювали зв'язок з європейських супутників.

Війна Росії триває, але її вартість зростає з кожним місяцем. Втрати росіян наближаються до 1,3 мільйона загиблих та поранених. Економіка країни занепадає. Російська статистика показує, що доходи від нафти минулого року скоротилися на 24 відсотки. Фінансовий баланс країни перейшов з профіциту у 2021 році до дефіциту понад 70 мільярдів доларів минулого року.

Війна Путіна, яка вступає у свій п'ятий рік, є прикладом закону непередбачуваних наслідків. Він вторгся в Україну, щоб знищити ворожу націю на своїх кордонах. Але він об'єднав українців проти себе, створивши те, що буде багатьма десятиліттями антиросійської ненависті. Так само він таємно атакував Європу, щоб змусити її підкоритися, але натомість викликав новий непокору та зобов'язання до оборони.

Естонці, які перебувають на кордоні з Росією, глибоко розуміють катастрофічну помилку Росії: "Кремль не визнає, що акти вандалізму, підпалів та інших видів фізичної ворожнечі… лише зміцнюють репутацію Росії як агресора та зміцнюють єдність Заходу проти Москви".

Але, давайте повернемось до мирних переговорів. Якщо ми хочемо добитися справедливого завершення цієї війни, то одним із найпотужніших інструментів тиску на агресора, що може суттєво змінити позиції сторін на переговорних майданчиках є українська крилата ракета FP-5 "Фламінго". Вона відома також  як "найдовша рука" ЗСУ.

Застосування цих ракет створює нову стратегічну реальність, що впливає на перебіг дипломатії, оскільки забезпечує перенесення війни на глибокий тил РФ. Завдяки дальності до 3000 км ракета здатна вражати цілі навіть за Уралом.

Це позбавляє російське керівництво почуття безпеки у тилових регіонах та змушує відтягувати кошти ППО з фронту для захисту стратегічних заводів та нафтобаз.Ракети  вже успішно атакували оборонні заводи (зокрема Воткінський машинобудівний завод, де виробляють "Іскандер-М",  "Тополь-М", "Орєшнік" та об'єкти нафтопереробки). Виведення з ладу таких підприємств підриває здатність РФ вести тривалу війну, що є вагомим аргументом для примусу до миру.

Маючи бойову частину вагою 1–1,15 тонни (що вдвічі більше, ніж Tomahawk), Фламінго дозволяє Україні відповідати на російські удари по енергетиці аналогічними по потужності ударами по військовій інфраструктурі ворога. А, зважаючи на те, що "Фламінго" є власною розробкою української компанії Fire Point, Україна не обмежена політичними заборонами партнерів на використання зброї по території РФ.

І ось, нарешті, у Росії вдень 27 лютого, як передає The Moscow Times, вперше з початку війни в Україні "ракетну опасность" оголошували одночасно щонайменше у 13 регіонах, більшість з яких розташовані далеко від кордонів України, зокрема,- Татарстан, Башкортостан, Чувашія,  Удмуртія, Самарська, Ульянівська, Пензенська, Саратовська,  Оренбурзька, Свердловська, та деяких інших  областей, а також Пермський край.

Це важливий аргумент.