Блог | Историческую истерию Польши нужно игнорировать, а за рассыпанное зерно давать жесткий ответ

Винница попросила у польского города Кельце 15 списанных автобусов, потому что блэкауты, и с троллейбусами туго. Кельце сначала согласилось, но потом узнало, что в Виннице есть улица Бандеры, и потребовало ее переименовать для получения помощи. Ну, типа "Бандера ответственен за жертвы Волыни". Понятно, что Винница отказалась.

Далее текст на языке оригинала.

Іронія в тому, що в Кєльце у 1946 році відбувся єврейський погром. Поляки убили 42 євреїв, хоча німецька окупація давно закінчилася, і жодної боївки УПА поруч не було. Якби я хотів ескалації у польсько-українських відносинах, рекомендував би Вінниці на один день назвати вулицю на честь жертв кєлецького погрому.

Однак я щиро вважаю, що напівігнор польських історичних заяв з боку української влади – оптимальна стратегія на цьому етапі. Не приставати на вимоги щось перейменувати та не робити гучні заяви у відповідь – це правильний шлях. Принаймні наразі.

Скажу як військовий максимально прямо і цинічно. Жодні польско-українські дебати на історичні теми не мають сенсу, доки ми не виграємо цю війну або РФ не вторгнеться в Польщу. До цього – це просто марнування часу.

Ми маємо якомога інтенсивніше розбудовувати співпрацю в економічній сфері та бути якомога глухішими до істеричних заяв в історичній сфері. За розсипане зерно має бути негайна жорстка відповідь. За стрясання повітря – знизування плечима.

ПиСи.

Володимир Купрій:

"Засідання Ради міста Кельце.

Дивився наживо засідання Ради, на якому розглядалося звернення до влади міста Вінниці щодо вулиці Степана Бандери. Дискусія була запальна.

Загалом депутатів – 25. Результат голосування: "за" звернення - 12, проти - 11, утрималося - 2. Звернення не ухвалено".

Отже, з одного боку, добре, що не ухвалили, з іншого погано, що більшість депутатів були за(