Три хвилини вашого часу, прочитайте.

Видео дня

Прокурори і поліцейські дуже не хочуть до зони бойових дій. І дуже хочуть показати свою користь політичному керівництву держави, "вислужитись". Для цього треба багато "працювати" - вдень і вночі кошмарити бізнес і простих громадян і, водночас, не помічати велику корупцію в держсекторі. Шлях до кар'єрного успіху - він такий.

Дуже полюбили наші правоохоронні органи реєструвати кримінальні провадження на підставі аудитів та експертиз діяльності державних / комунальних / приватних підприємств. Про якість цих експертиз підприємці добре знають. Як і те, що державні експертні установи, по факту, є частиною тієї ж самої каральної системи держави. Якщо слідчий або прокурор звернуться до експертної / аудиторської установи - то з вірогідність в 99% отримують бажане - висновок про порушення і можливість відправити справу до суду. Покращують собі "статистику".

Є аудит, є порушення - хтось щось комусь начебто переплатив, а отже, за версію наших правоохоронців відбувся злочин.

І не важливо, що в більшості випадків мова йде про суто господарські відносин, які врегульовуються елементарним листом чи претензією, держава бачить у всьому злочин, бо, як-то кажуть, статистику і виконання планів в нашій правоохоронній системі ще ніхто не відміняв.

Надалі експертиза, збитки, "лотерея" на визначення підозрюваного, відправлення справи в суд, а там, виснаженій роками в боротьбі за свою невинуватість людині, в найкращому випадку, запропонують закрити справу по строках давності… Бо, хоч злочина фактично немає, але виправдати людину - значить "дискредитувати" власну систему.

Як підприємець і не найбідніша людина - я вцілому навчився досить ефективно протистояти цій огидній каральній машині. Інструменти всі згодяться: грамотні адвокати і суди, публічність і журналісти, скарги до офісу Бізнес-омбудсмену, альтернативні експертизи, навіть заяви на корумпованих правоохоронців до НАБУ. Я нічого не стісняюся.

Але ж який жах і безнадія, якщо в Україні - ти пересічний громадянин до якого вирішила домахатися всевласна державна машина. Якщо просто не повезло і для статистики треба когось обвинуватити.

Нещодавно побачив у розпачі свою співробітницю. Юлія розповіла історію власної мами. Відправив адвокатів - чи можна чимось допомогти? Погодився оплачувати їх роботу. Отримав несподіваний ефект. Адвокати обурені і відмовляються від гонорару, будуть працювати "pro bono". Бо не все ще в цьому світі вимірюється грошима. Принаймні в нас, за сучасних прокурорів не ручаюся...

Суть історії така:

В 2022 році росіяни запускали свої п...дарські крилаті ракети по Києву і одна з них впала на дитячий майданчик в парку Шевченка. Я там був в той самий день і десь знайду власне фото тієї величезної вирви. Поки що викладу фото з мережі. Звісно від уламків і вибухової хвилі постраждали навколишні будівлі. В тому числі - фасад одного з найкращих музеїв Києва - Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків.

І от, спустя чотири роки з тих подій, Шевченківська окружна прокуратура міста Києва вирішила вручити підозру мамі моєї колеги. Мовляв, переплатили за проектні роботи 75 тис грн. Листрова Тетяна Володимирівна працює там 28 років. Їй просто не повезло - комусь треба було вручити підозру, а вона підписувала договір на проектування реставраційних робіт, підходящий кандидат.

Чому цей випадок настільки мене особисто обурив:

По-перше, вважаю, що непогано розбираюся в людях. Готовий руку на відрубання закласти, що ця достойна жінка не розуміє що таке "відкат". По іншому сама вихована і дітей виростила.

По-друге, масштаб псевдозлочину. Чудові ви наші правоохоронці. У вас в державній енергетиці щороку крадуть по мільярду доларів!!! Які ви в упор не помічаєте. Нагадаю, що більше всіх органів центральної державної влади зареєстровані саме в Шевченківському районі міста. А в музеї Ханенків - одну картину відреставрувати від вологи, якщо вікна побиті - вартує точно дорожче ніж 2 тис доларів цієї "переплати". Як платник податків - я вважаю, що бюджет витратив більше ресурсів на розслідування цієї справи (зарплати поліцейських, прокурорів, техніка, папір, комуналка їх приміщень тощо) ніж ціна розслідованого "злочину".

По-третє, фактичних збитків вазалі немає!!! Пояснюю: коли аудит виявив оцю "переплату", то фірма, яка кошти отримала, від гріха подалі ці сміхотворні 75 тис грн повернула до бюджету міста. Здавалася б ситуація вичерпана, але не для Шевченківської окружної прокуратури міста Києва. Яка, побачивши звіт аудиту, швиденько зареєструвала кримінальне провадження та виписала підозру. Для солідності збитки збільшили (чи впопихах помилково чи умисно) до 500 тисяч гривень. Себто, реєстрація кримінальної справи відбулася там, де реальних збитків немає.

Четверте і основне для мене. Це сум і огида. Обвинувачана прокурорами Листрова Тетяна Володимирівна - мати Листрового Віталія (https://www.facebook.com/share/1Bx731szgB/?mibextid=wwXIfr) – військовослужбовця Збройних сил України. Який зник безвісті 22.08.2024 року, виконуючи бойове завдання під час штурмових дій поблизу населеного пункту Спальноє (кончена російська федерація). Ми ж всі розуміємо, що означає зникнення бійця в наступі на території ворога?! Із великою вірогідністю мама може ніколи не дізнатись, що трапилося з її сином. Або отримати цинкову запаяну труну. Надії завжди повинно бути місце, звісно родичі сподіваються, що воїн міг отримати поранення, попасти в полон, що він живий! Але, яка різниця?! Всі ж бачать, як окупанти поводяться з нашими військовополоненими? Мати, яка втратила сина, вимушена на схилі років доводити, що вона не злочинець, в державі, яку захищав її син. Це мрак.

Справедливості заради, зауважу, що Шевченківський районний суд міста Києва повністю відмовив в застосуванні будь-якого запобіжного заходу, може там нормальний суддя і людину можуть виправдати. Здавалося б, після цього, справа могла б бути закрита, але ні - Шевченківська прокуратура наполеглево "пхає" справу в суд. Незаможній і немолодій інтелигентній людині, "пощастило" виграти в цю лотерею слідства бути підозрюваною у справі. Вона стала просто статистикою, nothing personal, як-то кажуть.

Навіщо я це пишу. Мені соромно за них і за нас. Мені соромно, що не знаю, як допомогти.

Чого очікую. Генеральний прокурок України Руслан Кравченко зобов'язаний перевірити згадані факти і надади оцінку діям своїх підлеглих. Я очікую звільнення цих людей з ганьбою. Тест на здатність самоочищення органів правопорядку.

Військових. Побратимів пропавшого без вісті воїна. Журналістів. Діячів культури. Просто нормальних людей прошу не проходити повз кричущу соціальну несправедливість - добиватись розголосу таких ганебних випадків.

Порядних (небагато, але такі є) депутатів ВРУ та журнілістів-розслідувачів прошу звернути увагу на співробітників Шевченківської прократури. Може там також кожен другий інвалід? Як було у Хмельницькому. Або має посвідчення УБД, незрозуміло звідки отримане? І трохи непосильною працею нажитого майна, записаного на родичів.

Нам треба залишатись людьми. Триматись разом. А хто байдужістю вбиває в собі людське - ті дарма імітують служіння Україні. Насправді такими діями вони служать окупантам.

Я бізнесмен, в мене маленька аудіторія, буду вдячний лідерам суспільної думки за поширення і коментарі.

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZ.UA поссылке...