Десята річниця повітряних атак НАТО на Сербію
24 березня 1999 року НАТО почало повітряні атаки на республіку Югославію. Західний воєнний союз цілих 78 днів бомбардував військові та цивільні цілі в Сербії, Косово та Чорногорії.
«У ніч на четвер НАТО розпочало свої повітряні атаки на військові цілі в Югославії, - заявив невдовзі після початку воєнних дій тодішній канцлер Німеччини Ґергард Шредер. – Альянс був змушений до такого кроку, аби припинити тяжке та систематичне порушення прав косовських албанців та запобігти гуманітарній катастрофі в цій провінції».
Наприкінці 90-х албанські партизани вже вели підпільну боротьбу проти сербської поліції. Вони хотіли відокремлення від Сербії. Белград застосовував в Косово безпрецедентну до мирного населення жорстокість. Це скидалося на систематичне винищення понад 700 тисяч косовських албанців, що мешкали в цій провінції. Загалом під час війни загинуло щонайменше 5 тисяч албанців. Майже 300 тисяч змушені були тікати з місць бойових дій.
А внаслідок втручання НАТО загинуло щонайменше дві з половиною тисячі сербських солдат та мирних мешканців. Албанські повстанці також по завершенню війни продовжували вбивати косовських сербів. Майже 250 тисяч сербів та інших національних меншин втекли з Косова після припинення бойових дій 10 червня 1999 року або їх вигнали. Лише близько ста тисяч з них згодом змогли повернутися в сербські райони Косова.
Майже всі албанські біженці повернулися до рідних домівок одразу по завершенню війни. 17 лютого 2008 року Косово в односторонньому порядку проголосило свою незалежність від Сербії. Цю наймолодшу європейську країну визнали більшість країн Заходу. Сербія продовжує розглядати Косово як свою провінцію. Найзавзятіше її в цьому підтримує Росія.
«Росія завжди позиціонувала себе як палкий захисник принципу недоторканості кордонів та противник будь-яких територіальних відокремлень, - розповідає експерт з питань Балкан Мюнхенського університету Франц-Йозеф Альтманн. - І раптом у випадку Південної Осетії та Абхазії Росія перекреслила все те, що вона сама тривалий час відстоювала. Перед тим, як відокремитися, уряд у Косові змушений був втілити необхідні стандарти в галузі захисту прав людей та національних меншин. Усього цього навіть близько не сталося в кавказьких самопроголошених республіках».