Літературний конкурс. Вибори в Україні 2004 року

(Архив) Политика

Пролог.

Україно, рідна мати,

Скільки ти перетерпіла!

Яких синів саджали за грати?

Коли ж ти розправиш крила?

Коли ж в тебе будуть свобода і воля?

Коли ж ти коритись не будеш?

Коли ж в тебе буде кращою доля?

Коли ж ти ганьбу забудеш?

Коли ж перестануть тобою вправляти,

Москва та влада бандитів?

І навколо тебе представляти

Країною третього світу.

Дія перша.

Місце дії: Адміністрація Президента України, вул. Банкова 11.

Діючі особи:

Леонід Кучма – президент України

Віктор Янукович – прем’єр-міністр Украіни

Віктор Медвечук – голова адміністрації президента України

Віктор Пінчук - бізнесмен

Велика думка плекалась, кохалась,

В стінах московського Кремля,

Кого б на Україні правити поставить

На користь “руського царя”.

(Звонит Путин)

Путин: Брат мой, младший, Леонид,

Ведь скоро выборы у вас.

На кого имеешь вид,

Ведь в России нефть и газ.

Кучма: Мой великий господин,

Я не решаю здесь один.

Лишь скажу Вам для примера,

Коль не поставим мы премьера,

То нас не только ждет расплата

От футбольного фаната,

А не получим мы долей

С заводов наших прибылей.

Медвечук и Пинчук:

Ми також скажемо натомість,

Не може влада геть іти.

Рахунки, бізнес, нерухомість

Ми повинні зберегти.

Янукович: Братва, я Вам скажу, в натуре,

Спасибо, что ви прочите меня.

Но для такой кандидатуры

Не катит биография моя.

И надо много выступать,

Не знаю, блин, ни фраз, ни слов,

Как шобы не голосовать,

Боюсь, не наберу я голосов.

И хоть сейчас я при ролях,

И на сегодняшний момент

Со всеми Вами я в долях,

Но есть серьезный конкурент.

Медвечук: Немає краще претендента,

А це вже не твоя турбота,

Як нам знищить конкурента,

Це ж не нова для нас робота.

Не стали довго зволікати,

А стали думать, міркувать.

Може голову відрізать,

Може в землю закопать.

Чи машину підірвати,

Може в річці утопити,

Чи відправити за грати,

Та й рішили отруїти.

І не вийшло, як зазвичай,

Кому ж викажеш догану?,

Лиш спотворене обличчя,

Адже це те ж непогано.

Можна сміло звинуватить,

Мовляв вдався до обману,

Заганьбити, присоромить,

І ввести всіх у оману.

Кучма (Путину) :

Прости, мой старший, брат,

Мы запустили механизм,

Но не учли совсем тот факт,

Что там здоровый организм,

Путин: Буду краток,

Не надо, брат, паниковать,

Но коль случилось уж вот так вот,

Можно и проголосовать.

Ведь не мне тебя учить,

И не мне же помогать

Твой админресурс включить,

Голоса сфабриковать.

Чтоб укрепить нашу победу,

Ты придумай юбилей,

Я лично сам к тебе приеду,

И привезу с собой друзей.

Вмиг захвачу с собою глав

(Не в джунглях, есть же телефоны),

Из суверенных мне держав,

Моих восточных регионов.

Янукович: Братва, не понял, что, опять,

Без меня стали решать.

Я же все же кандидат,

Вот, в натуре, мой мандат.

Пинчук и Медвечук:

Ти такий же кандидат,

Як Тимошенко – дипломат.

Зараз ти не репетуй

І граматику штудуй.

Також час не витрачай,

Економіку вивчай.

Тобі ж треба щось казати,

Коли підеш на дебати.

Чи головний твій аргумент,

Що козел, твій опонент?

Янукович: Решайте, ладно, все нормально,

Зато биг-борды мои повсюду,

Моим же избирателям по кайфу,

Мое экономическое чудо.

Пинчук и Медвечук:

На прем’єровій посаді,

Президент, ти, чи будь хто,

М залишимось при владі,

І татусь наший КуЧмо.

Медвечук: Ой, не дай Боже програти,

Навіть страшно уявлять,

Бо не хочеться же, браття,

Те, що маємо втрачать.

Кучма: Так якби ж тільки втрачать,

Віддав би й одразу.

Не хочу я зовсім в в’язницю сідать

За клятого цього Гангадзе.

І побігли дні за днями,

Запрацювала режимна машина.

Друкувались бюлетні тисячами,

Відкріпні талони фальшиві.

Брехня на центральних каналах TV,

Безсоромної влади витівки.

В цей час кандидат від опозиції

Збирає стотисячні мітинги.

Пробуджує Він свідомість людини,

Призиває піднімати голову,

Ніколи не ставати на коліна,

Любити й шанувати рідну мову.

Кличе до волі свободи польоту

До шанування права людини

До братської єдності заходу й сходу

Говорить, що кожна людина єдина.

І маршем крокує по всіх регіонах,

І безліч збирає прихильників

Стіною стоять людей міліони,

Не бажають бути з владою спільниками.

Дія друга.

Пройшло 2 тури виборі, вибори сфальсифіковані, люди вийшли на вулиці, панує “помаранчева революція”.

Місце дії: Аеропорт Внуково. Москва. Росія.

Дійові особи: Леонід Кучма – президент України

Володимир Путін – президент Росії

Кучма: Вовчик, шеф, все провалилось,

Ничего же не срослось.

Мне и в страшном сне не снилось,

Что у нас тут началось!

Палатки, лозунги, пикеты,

Еле я достал билеты

На любимый свой футбол.

Но когда туда пришел,

И представили меня,

Началась совсем фигня.

Вдруг вся этая гурьба

Начала кричать «ганьба».

Я сидел там, как дурак,

Под вопли «Ющенко Так»!

Путин: Я ж поздравил претендента,

Получив с ЦВК информацию.

Для легитимности момента

Быстрее назначай инаугурацию.

Кучма: Где ж ее мне назначать,

Дома или в сауне?

Сегодня совершенно не могу сказать

Где завтра буду, сам я?

Путин: Сдаваться быстро так не надо,

Надо выборы вообще не признавать.

Подготовить нового кандидата,

И через годик запускать.

Кучма: Легко сказать не признавать,

Меня ж никто не хочет знать?

Путин: Так чего уж тут мудрить,

Страну нужно разделить.

Раздели пока формально,

А потом дели реально.

Для тебя, мой младший брат,

Я лично высажу десант.

В Донецк приедет, например,

Мой давний друг – московский мер.

У него такой задор,

Что сразу сделает раскол.

Кучма: Что делать с старым кандидатом?

Путин: Ты, Ленчик, что совсем тупой?

Пусть едет он в свои пенаты

И занимается женой.

Поки велись переговори,

Плелась брехня й фальсифікація,

Піднялись голови до світла на гору,

В Україні народилась нова нація.

Народ не хотів вже бути рабами,

Не міг вже терпіти цю владу брехливу.

Ніяк не хотів він знову за грати,

І вся Україна розправила крила.

Розправила крила на зустріч свободі.

На зустріч братерству і волі.

Так чесно ж проголосуєм,

Всієї країни рішається доля.