Літературний конкурс. Окулярова пошесть
Минуло багато років з тих пір, як Винахідник впав зі скелі. Дивні історії про нього стихли, а на місці його будинку побудували готель для туристів. Здається, історія забулася, та одного разу з тої самої скелі спускався Альпініст. Він робив це лише задля власного задоволення, проте, вже майже на дні провалля побачив дивний предмет.
«Хм, хамелеонові окуляри, якісь старомодні, - роздумував Альпініст, розглядаючи знахідку, - цікаво, як вони тут опинилися?».
Коли Альпініст повернувся в готель, що був побудований на місці, де колись жив Винахідник, він віддав окуляри своєму сусідові по номеру, Колекціонеру.
- Ось, я знайшов це майже на дні провалля, - сказав Альпініст, - мені вони не потрібні, може, тебе зацікавлять.
Колекціонер чемно прийняв дарунок, проте його зовсім не цікавили окуляри, він збирав метеликів, саме тому й опинився в цій чудовій місцевості. Але щоби не образити Альпініста, він залишив окуляри в себе, щоби потім віддати їх бавитися внукам. Але цього вечора до Колекціонера в номер зайшов власник готелю, Бізнесмен. Вони були старими приятелями.
- Що це за дивна річ? – поцікавився Бізнесмен, розглядаючи окуляри.
- Їх знайшов мій сусід, Альпініст, коли лазив по скелях.
Бізнесмен покрутив окуляри в руках, а потім надягнув і чомусь відразу почав реготати.
- Що з тобою? – запитав Колекціонер, він подумав, що Бізнесмен просто побачив себе у дзеркалі, хоча дзеркала ніби ніде не було.
- Я ніколи не знав, що номери в моєму готелі такі кумедні! – відповів Бізнесмен і вийшов у коридор. Він блукав по готелю, потім по подвір’ю і саду, не перестаючи реготати. Повернувся Бізнесмен аж пізно вночі. Колекціонер був стривожений поведінкою приятеля, тому зайшов його провідати. Бізнесмен розповів йому, яким дивним виглядає світ крізь окуляри. Проте Колекціонер любив бачити світ власними очима, тому окуляри йому зовсім не сподобались.
- Ти не розумієш, - сказав йому Бізнесмен, - я також люблю світ таким, який він є. Але ж є мільйони людей, які думають інакше. Знаєш, що я завтра зроблю? Я подзвоню своєму приятелю Науковцю, він дослідить, як зроблені ці окуляри. А потім я відкрию виробництво і стану продавати їх людям. Я буду найбагатшою людиною в світі!
- А чи не думаєш ти, що такий товар буде отруювати життя людей? - запитав Колекціонер, - Адже окуляри, мабуть, не даремно опинилися на дні провалля!
- А що мені до людей? Я ж їх не примушуватиму! Якщо не хочуть, нехай не купують!
Колекціонер довго сперечався з Бізнесменом, але це нічого не змінило, і через рік був відкритий перший магазин «Чудових окулярів». Ще за десять років їх виробництво розповсюдилось майже по всьому світі. Люди купували окуляри, які колись зробив Винахідник, і втікали від реального життя. Світ почав божеволіти: його мешканці падали з дахів, підпалювали чужі будинки, ігнорували закон.
Коли Винахідник побачив з країни мертвих, що він накоїв своїм творінням, він дуже засмутився і вирішив звернутися до Бога з проханням змінити ситуацію.
- Що було, те було, - відповів йому Бог, - ти вже нічого не можеш змінити. Проте Я можу.
- Що ж ти зробиш?
- Дивись.
Винахідник поглянув на землю і побачив якусь політичну нараду.
- Нам не потрібно боротися з окуляровою пошестю, - говорив Президент, - нам потрібно зробити її загальнообов’язковою. Тоді люди будуть повністю залежні від нас. Ми можемо ввести в окуляри спеціальні програми, які примусять людей бачити те, що ми захочемо.
- Цього не можна допустити! – вигукнув Винахідник.
Проте Бог спокійно відповів йому:
- Просто дивись!
Далі було введено закон, що кожен, хто підкоряється Президентові, повинен носити «чудові окуляри». Проте серед народу знайшовся Бунтар, який не забажав їх носити. Він зібрав своє військо і переміг Президента. Всі окуляри були знищені.
- Нарешті, - зітхнув Винахідник, - більше мої окуляри нікому не зашкодять.
- Не поспішай, - сказав Бог і показав Винахіднику групу людей, яка потай заховала декілька «дивних окулярів».
- Що ж тепер буде? – злякався Винахідник.
- Нічого. За кількадесят років доведеться готувати нового Президента і Бунтаря. А поки що відпочинь. Ти ж усе-таки в Вічності!