Янукович-Ющенку: "конхвету дам тобі я посмоктати"
Прем`єр-мігістр України Віктор Янукович дав інтерв’ю журналістові програми «Свобода слова» на каналі ICTV Савіку Шустеру.У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до економічних та політичних експертів з питанням:
«Як ви оцінюєте інтерв`ю Віктора Януковича ведучому програми «Свобода слова» Савіку Шустеру?»
Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):
„Те, що напівпрограмне інтерв’ю Прем’єр-Міністра у Савіка Шустера відбулось наступного дня після урочисто-пафосного підписання угоди про об`єдання опозиційних сил БЮТ і «Нашої України», можливо, є випадковістю. Але абсолютно невипадковим виглядає те, що основний зміст інтерв’ю, основні меседжі Прем’єра є відповіддю на опозиційне загострення в Парламенті, «опозиційний шлюб» екс-помаранчевих сил, надопозиційність БЮТ, надактивність Тимошенко, а також окремо від усього того рейд екс-польових командирів Стецьківа і Луценка.
З іншого боку – це можна розглядати як застереження Президента від спокуси втягування його в опозиційну стилістику діянь, не кажучи вже про повний перехід голови держави на сторону опозиції. Звідси «на десерт» і прозвучав пасаж про можливість виборів Президента у Верховній Раді та пов`язання цієї можливості з прогнозованими діями Президента в разі чергового політичного загострення.
Коротенький експрес-аналіз свідчить також про те, що Прем’єр категорично не сприймає ідею дострокових виборів. Тому його інтерв’ю було перевантажене словами на кшталт «стабільність», «порядок» і т.д. Подібний лексичний ряд видає не тільки бажання закріпитися у владній структурі, зацементувати владний розподіл на користь Кабміну, звідси й ключова фраза інтерв’ю - «тепер Прем’єр-Міністр – голова виконавчої влади, хоча Прем’єр - тільки перший міністр уряду, сформованого парламентською коаліцією, а не голова якоїсь гілки влади”, але й провладну філософію політики Януковича: це філософія порядку, вертикалі влади та інших авторитарних владних геометрій. А головне, що відповіді Прем’єра на запитання, його розлогі монологи, які, до речі, декілька разів безрезультатно намагався перервати ведучий, мали продемонструвати, що Прем’єр впевнений у своїх силах і можливостях, а також у вмінні втримати владу за будь-яких обставин, в тому числі і в випадку дострокових виборів. Але було помітно, що дострокових виборів Прем’єр і його партія не бажають через сукупність різних причин.
Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Інтерв’ю з Януковичем виглядало як по суті інтерв’ю з кандидатом в Президенти. А ще вірніше, як інтерв’ю з кандидатом на саму вищу посаду, бо по ходу інтерв’ю виявилося, що регіонали формальну посаду президента готові і надалі(на наступний термін) залишати за Ющенком, але за умови, що вся реальна влада зосереджуватиметься в руках прем’єра(тобто Януковича). Янукович виглядав «олюдненим». Своєю мовною кострубатістю, прямолінійністю він виглядав навіть щиріше за багатьох своїх політичних опонентів. Так що з точки зору технологічної, інтерв’ю безперечно може бути записано в позитив команді Януковича(навіть незважаючи на звичні проколи типу «відривання рук» тощо). А от сценарій, який був озвучений Янукович може становити небезпеку для процесів розвитку демократії в Україні. По суті був озвученимй сценарій «покупки» Віктора Ющенка регіоналами цукеркою у вигляді наступного президентського терміну. Не секрет , що Віктор Ющенко хоче ще на один термін стати Президентом України. Серед «помаранчевого» електорату Ющенкові буде важко змагатися з популярністю Юлії Тимошенко, і він може навіть не вийте у друге коло виборів. Хіба що Юлія Тимошенко за прем’єрську посаду відмовилася би від президентських амбіцій, а в це поки що слабо віриться. Але у Ющенка є ще інші можливості стати вдруге Президентом. Для цього потрібно, щоби за Ющенка закликала голосувати Партія Регіонів. Цей варіант не такий простий і для самої партії Регіонів, електорат якої, м’яко кажучи, недолюблює Ющенка. Тому регіоналам легше було би голосами антикризової коаліції та Нашої України, які разом складали би конституційну більшість, поміняти Конституцію і обирати наступного Президента в Парламенті. Зрозуміло, що за таким «парламентообраним» президентом були би залишені суто церемоніальні функції. В разі такої угоди між групами Ющенка і Януковича Парламент би остаточно став би зосередженням представників фінансово-промислових груп(в просторіччі олігархічних кланів), а політична еліта ще далі продовжила свій відрив від суспільства. Це серйозна перевірка для Віктора Ющенка. До президентських виборів лишилося не так вже й багато-три роки, і протягом певного часу Ющенко буде змушений обирати, чи готовий він для продовження свого політичного довголіття до злиття з регіоналами, чи не готовий”.
Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
„З того, що я читав, можу сказати, що Янукович демонструє рішучість та наполегливість, і можна подумати, що така позиція сприятиме Президенту в його бажанні зберегти повноваження, які йому не належать за Конституцією, не буде надалі такою ж лояльною, якою вона була до цього часу. Як приклад можу навести внесення змін до закону про Кабінет Міністрів, таких змін, які, як вважаю, є абсолютно необов’язковими. Фактично, вони довизначають Конституцію, але вже на користь Президента. Спершу було зроблено крок до визначення Конституції в своєму законі, який, швидше за все, спростував би Конституційний Суд. А зараз вони роблять те ж саме, але навпаки, йдучи назустріч Президенту. Я думаю, що таких кроків більше не буде.
Янукович демонструє вельми жорстку позицію, яка, на мою думку, просто віддзеркалює реальний стан справ – небажання Президента йти на компроміси та його участь в дестабілізації. Це натяки, але зрозуміло, що якщо Президент і надалі руками своїх радників вибиратиме шлях дестабілізації політичної ситуації, від Януковича він може очікувати жорстку відповідь. Яку саме – важко сказати, але налаштованість на це – відповідь проти дестабілізації.
Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„В інтерв`ю було дуже багато важливих, резонансних, знакових повідомлень як для суспільства, так і для політичної еліти України. З іншого боку, Янукович натякнув на те, що він може претендувати на посаду Пезидента України. Можна тлумачити по-різному те, що ж це означає врешті-решт. Тут може бути натяк на те, що посада Президента збереже багато політичної ваги – вона не буде нівельована. Крім того, це може означати і якийсь інший перерозподіл владних повноважень. Я думаю, що після цієї заяви подальший розвиток політичної реформи виглядатиме неоднозначно. Можливо, йдеться не лише про подальше продовження зміни системи влади в напрямку парламентаризації політичної системи.
Я думаю, що найбільший резонанс викличе ідея щодо обрання Президента в Парламенті. Це очевидна пропозиція, яка спрямована до Віктора Ющенка. Це пропозиція в розрахунку на певний компроміс між партією Регіонів та «Нашою Україною». Вона достатньо відверта. Інша річ, що ця ідея неоднозначно сприйматиметься й українським політикумом, і українським суспільством. Соціологічні опитування свідчать про те, що ця ідея не сприймається більшістю населення. Більше 80% опитуваних виступають за прямі вибори. В той же час, слід враховувати, що прямі Президентські вибори, на жаль, актуалізують ситуацію політичного розколу. Так було і в 1994, і в 2004 році. І тому цю ідею слід розглядати дуже обережно, зі врахуванням громадської думки також.
Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):
„Я вважаю, що інтерв’ю пана Януковича каналу ICTV є вдалим з технологічної точки зору і з точки зору тих змістовних меседжів, які пролунали. Можна по-різному давати їм оцінку, але якщо ми говоримо про політичну гру, то я оцінюю цей продукт як дуже вдалий.
По-перше, інтерв’ю пролунало фактично через добу після формування об’єднаної опозиції. Це об’єднання проходило з досить-таки гострими, критичними оцінками ситуації та оцінками дій уряду й коаліції. За цих умов, мені здається, тональність інтерв’ю була досить толерантною і очікуваною реакцією Януковича стосовно позиції Президента чи, наприклад, на появу об’єднаної опозиції. Тут ми бачимо таке собі «політтехнологічне айкідо».
Аспект другий, пов'язаний із кількома меседжами, які досить суттєво впливають на політичну легенду останнього року, зокрема коаліціаду. Янукович перший з «топових» політиків повідомив, що в умовах, коли була можливість сформувати широку коаліцію, він був готовий відмовитись від посади Прем’єра й зайняти посаду Спікера. Це не лише особиста поступка, це виглядало як готовність Партії Регіонів до того, що Президент зберігав би контроль за проведенням соціально-економічного курсу, оскільки керівництво урядом представником «Нашої України» (йшлося про збереження посади за паном Єхануровим), свідчило про готовність Партії Регіонів на досить серйозний і ґрунтовний діалог та співробітництво з Президентом і його Блоком. До речі, тут є певне змістовне перегукування з тими меседжами, з якими виступив і екс-Премє`р Єхануров у газеті Київський телеграф, яка вийшла теж минулої суботи. Думаю, що є певний зв'язок в позиціях політиків, які свого часу були прибічниками широкої коаліції. Тема можливого співробітництва та широкої коаліції декілька разів відтворювалась у ході розмови. Я думаю, що це досить серйозний сигнал тим, хто сьогодні розглядає дії Партії Регіонів як конфліктні. Тут ми бачимо зовсім інший характер сигналу. Янукович намагався зберегти особливі стосунки з Президентом і акцентував на тому, що інтрига, а, відповідно і проблеми, породжуються оточенням Ющенка, який зацікавлений в більш конфліктному розвитку подій.
Власне кажучи, це інтерв’ю можна розглядати як певний хід в умовах, коли в об’єднаній опозиції формуються дві конкуруючі між собою стратегії подальших дій. Одна стратегія пропонується, умовно кажучи, колективною партією війни, уособленням якої є два підписанти угоди в суботу – пані Тимошенко і пан Балога, тобто БЮТ і частина керівництва «Нашої України». Вони є прибічниками кризового варіанту розвитку подій, блокування роботи коаліції, можливо, парламентськіої кризи й навіть виходу на дострокові Парламентські вибори. Ціною питання може стати навіть президентство Ющенка, оскільки це передбачає, що послаблюється роль Президента як політичного лідера, а кризовий сценарій зміцнює позиції радикального крила. Жертвою цього може стати президентська позиція, оскільки на дострокових Парламентських виборах темою номер один буде тема вдалої чи невдалої президентської політики.
Друга конкуруюча стратегія – стратегія на політичну перемогу завдяки можливості перегравання Антикризової коаліції. Створення нової коаліції, яка б була більш керованою для Президента. Такий собі мирний варіант перемоги. Я думаю, що уособленням цієї стратегії може стати, за певних обставин, сам Віктор Ющенко, якщо він дійсно поновить свій вплив на партію і зможе перегравати й перетягувати на свою сторону всю об’єднану опозицію. Це досить тривала інтрига. Але чому ми про це згадуємо? Тому що інтерв’ю Віктора Януковича було розраховане ось на таку довготривалу гру.
З цим я пов`язую ще один меседж Януковича стосовно можливості нових змін до Конституції. Хочу з вернути увагу на те, що він не говорив імперативами. Це не звучало як однозначна позиція, але це пролунало як пропозиція, як можливість взаємовигідного діалогу між політичними силами, які правлять зараз в коаліції та уряді, а такоє і Президентом, який є частиною тієї команди, яка готова піти на компроміс. Тут є певний онтологічний зв'язок з попередніми часами. Насправді ж, спроба знайти довготривалий компроміс, причому, хочу підкреслити, компроміс не стільки між окремими партіями, скільки між різними елітами, зокрема, східними елітами та частиною революційно-ліберальних еліт. Така спроба знайти компроміс не є першою. Якщо хочете – це вже третя спроба. Перша спроба була зруйнована у 2002 році, коли зоставалось півкроку до формування більшості в складі «Нашої України» та Партії Регіонів. Тривали переговори й лише вдала гра Медведчука зруйнувала тоді цю можливість. Як підсумок – Партія Регіонів згодилась на пропозицію взяти владу вже сьогодні. Варіант було зруйновано. Другий варіант був можливим у 2006 році після Парламентських виборів. Про це говорив Янукович учора. Тоді свою роль зіграла партноменклатура «Нашої України», яка не була зацікавлена в такому компромісі, оскільки боялась втратити свої позиції. Сьогодні є третій шанс і фіксуємо, що головним антиподом цього шансу тепер є нова партія війни, яка вважає, що кризовий варіант розвитку подій кращий, аніж можливість компромісу. Вчора Янукович говорив про те, як можна домовлятись на довгострокову перспективу. Пролунала думка про те, що все тепер залежатиме від пана Ющенка, а якщо говорити про політичний сценарій - то тепер і від опозиції, а не від Антикризової коаліції. Антикризова коаліція відсторонюється від гри.
Серед моментів, які будуть дискусійними найближчим часом, постане й тема «Шведської моделі» НАТО для України. Про це Янукович говорив досить вдало. Тема про запобігання розколів і пошук моделі адаптивної для України – непогана ідея. Тим більше, лунали слова про те, що Антикризова коаліція та уряд не відміняли зовнішньополітичного курсу, а мова йшла про пошук більш ефективної моделі реалізації цього. Ну і ще одне актуальне питання – це тлумачення паном Януковичем теми про те, яким має бути майбутній газовий консорціум. Мова про консорціум стосовно нових потужностей, які лише будуються, про нові додаткові обсяги газу; називалась цифра в 20 млрд. куб. м.. Тут поєднуються інтереси Росії, яка може забезпечити баланс і додаткові обсяги України як транзитера, а також Німеччини як генерального споживача.
Серед мінусів я б звернув увагу на невиразний блок з економіки. Надто вже сумбурно була висвітлена ця тема й невизначено, з точки зору тлумачення політики. Досить невиразною булла й тема про стратегію коаліції, ідеологію коаліції. Хоча було б логічно в такому інтерв’ю почути відповідь і на ці запитання. Це, швидше, були меседжі Прем’єра як особистості, як політика, який презентує політику своєї партії і який говорить від свого імені.
Це інтерв’ю буде дуже резонансним, воно буде обговорюватись. Ось така примирливість контрастує зазвичай з очікуваною атакою. Я думаю, що всім, хто намагається шукати підводні камені, не слід поспішати ”.
Читайте також: Янукович пугает Ющенко объединением с Тимошенко