Промосковська кліка гальмує потяг євроінтеграції

Промосковська кліка гальмує потяг євроінтеграції

Що б там не говорили представники Секретаріату Ющенка та спантеличені прихильники євроатлантичної інтеграції України, Янукович робить все так, як велить Президент.

Він прислухається до кожного його слова, ловить кожний його рух, ретельно вдивляється йому в очі, іноді навіть неначе виляє хвостом.

Путін його Президент.

Неформальний глава української антикризової коаліції пред’явив Януковичу векселя до оплати.

Прийшов час дякувати не словом, а ділом. За щедру підтримку на президентських виборах з боку російської влади та російських олігархів. За повний пансіон на підмосковній дачі, де Янукович коротав літо-2005, поки любі друзі Ющенка не вилили з нього переляк і не покликали очолити офіційну опозицію. За послуги московських лікарів, хоча невідомо що й куди вони кололи. За дешевий газ для Ріната Ахметова.

Видео дня

Коли чорти приходять по заставлену душу, їх не цікавить, чи є у тебе з Ющенком Універсал. Жартувати краще з Ющенком, а їм, чортам, «порожняк не гонят» навіть донецькі.

Так, в Універсалі не згадується ПДЧ, але й про гальмування євроатлантичної інтеграції там також нічого не сказано. Дух та буква Універсалу полягають в тому, що євроатлантична інтеграція продовжується, а вже безпосередньо перед вступом до Альянсу відбувається референдум. Якщо Янукович зупиняє інтеграційний процес, то що ж тоді і коли запитувати у народу?

Справа, однак, не в тому, порушив чи не порушив Янукович Універсал. Річ в тім, що він грубо втрутився в сферу конституційних повноважень Ющенка. Згідно статті 106 Конституції, керівництво зовнішньополітичною діяльністю здійснює Президент. Президент спирається на закон про національну безпеку України, який вимагає від нього привести Україну в НАТО. Янукович здійснює повзучий державний переворот і позбавляє Ющенка навіть тих куцих повноважень, які залишилися після 1 січня – колишній шеф Кучми Табачник хоче, щоб свої укази Ющенко підписував лише з дозволу Януковича.

Водночас було б неправильним розглядати брюссельський демарш Януковича лише через призму внутрішньополітичної боротьби. Його повернення до влади гальванізувало реваншистські плани Кремля. Люди Путіна негайно, неначе мухи на мед, злетілися на Януковича, і в результаті Росія, спираючись на своїх сателітів в Україні, здійснила бліцкриг з метою заблокувати не лише євроатлантичні, а й євроінтеграційні плани. Саме так, бо вступ до НАТО є де-факто передумовою, хоча й далеко не єдиною, для входження в ЄС. Туреччина - єдиний виняток з правила, яке підтверджене більше ніж десятком країн-новоприбульців Євросоюзу, від Словенії до Естонії.

Якби на Ризькому самміті НАТО в листопаді було ухвалено рішення про приєднання України до ПДЧ, процес став би вже незворотнім. Одним з елементів ПДЧ якраз і є широке інформування громадськості про переваги членства в НАТО, на брак якого скаржиться Янукович.

Універсал зафіксував чесну формулу вирішення проблеми НАТО – референдум. Кремль та його п’ята колона у вигляді антикризової коаліції бояться цього референдуму, бо знають, що вони його програють - очевидні переваги вступу до НАТО просто приречені на те, щоб подолати антинатовські забобони совєцьких часів.

Тому вони і прагнуть зупинити потяг євроатлантичної інтеграції на дальніх підступах… Для чого Януковичу з Морозом цікавитися думкою народу, якщо точка зору Путіна їм і без того відома?

Так, громадська думка до НАТО неприхильна – нацькований російськими політтехнологами Янукович над цим добряче попрацював. Разом з Вітренко та Медведчуком. Їхня антинатовська маячня добре проросла на здобреному ще радянською пропагандою грунті. Але як людина, яка багато років працює з технологіями впливу на громадську думку, дозволю собі стверджувати, що 20-25% прихильників при колосальному масиві невизначених та просто забобонних – хороший старт для виграшу кампанії.

Фото с выставки газеты «День». Выставка работает до 24 сентября в Киеве в Украинском доме по адресу Крещатик, 2. Копирование фото запрещено

В березні 1991 року 70% українців проголосували за збереження СРСР, але вже за дев’ять неповних місяців у них народилася інша думка, і 90% підтримали незалежну Україну. Щоправда, тоді, напередодні грудневого референдуму консолідовану позицію зайняла еліта, а після виборів 2004 року в Україні політично інституціоналізувалася п’ята колона, очільники якої, навіть будучи у Брюсселі, не стидаються рвати на собі сорочку за Росію.

Однак абсурдність антинатовських упереджень й очевидні політичні та економічні переваги приєднання України до НАТО дають добрі підстави для наступальної та виграшної кампанії. Врешті-решт, навіть Янукович визнав в Брюсселі, що НАТО – це добре, просто ще не всі в Україні це розуміють.

Отож, за умов, коли Ющенку вже навряд чи вдасться переграти ситуацію і підписати ПДЧ в Ризі, залишається грати ва-банк: оголошувати референдум і вигравати його, спираючись на БЮТ та залишки «Нашої України». Це – єдиний спосіб розблокувати московський стоп-кран.

Крім того, лише референдум змусить прибічників євроатлантичної інтеграції у владі, політичних партіях та серед неурядових організацій змобілізуватися й почати боротьбу за формування прихильної до НАТО громадської думки.

Референдум виллється в останню, насправді генеральну битву за Україну з Москвою та її тутешньою політичною обслугою. Битва ризикована, але ще гірше - здатися без бою. Зате перемога і вступ до НАТО стануть осиновою колякою для прибічників відновлення Російської імперії по обидва боки українсько-російського кордону.

Олег МЕДВЕДЄВ, шеф-редактор групи сайтів «Обозреватель»