Бідні з Халеп’є і багаті з Кончі: латиноамериканська драма

Продовження. Перша частина -

Бідні з Халеп’є поділяться з багатими із Кончі

Коли кореспондент «Обозу» прибув на місце, будівельні роботи були в самому розпалі. Прокладання асфальту на 4-кілометровому відрізку дороги вже було завершене. На старе покриття поклали майже 10 см нового асфальту. Підхід досить серйозний, тепер ця дорога високої якості. Обабіч прокладали тротуар і робочі монтували стовпи з ліхтарями. Можна лише порадіти за аборигенів: нарешті в цій частині Козина дорога буде до лиця придорожнім маєткам!

Як з’ясував «Обоз», стовпами займалися робітники підприємства «Київелектромонтаж», а дорогою - «Київавтотранссервіс». Однак знайти відповідь на питання, хто замовив виконання, не вдалося. Працівники посилалися на відсутність виконороба, у якого вся документація. Тож довелося їхати в Козинську сільську раду. Можливо, хоч там повинні знати, хто і що будує в їхньому селі.

За рік, що минув з останнього візиту кореспондента «Обозу» в Козин, село приросло новими котеджами. Число хатинок збільшилося приблизно відсотків на 15. Майже добудовано «маєток Порошенка». Ой, вибачте! Згідно слів самого Петра Олексійовича, це називається «реконструкція бази відпочинку колишньої фабрики Карла Маркса, нинішньої «Рошен». Палац, сауна та будиночок для гостей «бази відпочинку» вже майже завершені. Будівельники працюють над оздобленням та причалом. Маєток зроблений в стилі українського бароко.

А ще на дорогах Козина побільшало шлагбаумів, отож, проїхати селом навпростець просто неможливо. Довелося поблукати в цьому лабіринті доріг, нахабно перегороджених воротами та блокпостами. Нарешті, мені пощастило – виїхала на луки. Звідти по бездоріжжю виїхати в центр старого селища було справою кількох хвилин.

До Козинської сільської ради під’їжджати було трохи боязко і цікаво. Боязко, бо там вже не один десяток голів проломили. Але й цікаво: чи не згоріла вона часом? Ні, ціла. Перед входом, як завжди, мітинг: десяток бабусь з плакатами сваряться з десятком кремезних охоронців в камуфляжах.

Підхожу та питаю хлопців: «Хоч якісь представники влади в селі є?». «На другому поверсі дільничний інспектор, - відповідають. -А хтось з цивільних?» - «Розбирайтесь самі».

Піднімаюсь нагору і бачу цікаву картину: колишня голова сільради Горобець й нинішній виконуючий обов’язки голови Гартік обмінюються багатозначними поглядами. Горобець кидає в Гартіка гнівні блискавки, а той їй відповідає презирливо-зверхнім прищуром переможця. Не відомо, чим закінчився б їхній німий діалог, якби на їх очі не з’явився журналіст. Мені подітися було ніде, тож довелося вислуховувати «останні новини Козина» про вкрадену печатку, про проламаний дах, про фальшиві акти на землю тощо.

Нарешті, Горобець вилила душу, останньою її фразою, кинутою одночасно й Гартіку й кореспонденту, була заява, що на цьому тижні вона піде до Президента. «Ги-ги», - тільки й сказав у відповідь її опонент.

За рік, що минув з останнього візиту «Обозу», ситуація в Козині кардинально змінилася, і ті, хто був в опозиції, тепер при владі. Втім, знову актуальна та ж проблема – легітимність селищної влади. Адже опоненти Горобець перемогли м’яко кажучи не зовсім чесно: популярну серед бабусь Козина стару головиху Горобець просто зняли з виборів. Більшістю голосів селяни проголосували «проти всіх». За законом це означає перевибори, але ТВК все одно визнало переможцем Гартіка. Суд це оскаржив, інший суд оскаржив рішення попереднього й так до безкінечності…

Однак, з’ясовувати, хто правий, а хто злочинець, наразі не входило в наші плани. «Я взагалі прийшла дізнатися про будівництво дороги на дамбі», - намагаюся перервати потік взаємних звинувачень. Відповідь була дуже красномовною: «голови» показали один на одного. Після цього почалися обопільні звинувачення, чому не оформлено дозвіл на ремонт дороги.

«Тобто, у вас навіть документів не має?», - намагаюся ще дужче розбурхати «голів». «Може, в Горобець десь дома є?», - зауважив Гартік. «Це твої хлопці документи чемоданами виносять», - спалахнула Горобець.

- Мене цікавить, чи наявні вони в сільраді», - перебиваю чергову перепалку.

- Ні, - нарешті отримую першу за весь день конкретну відповідь.

- А повинні бути?

- Так.

Я запропонувала разом вирішити цю проблему, звернувшись до відповідних органів, поспілкувавшись з потрібними організаціями – замовникам, підрядниками тощо. Однак відповіді не було – ніби не помітивши моєї пропозиції: Горобець повернулася до з’ясування стосунків. Обидва голови виявили більше натхнення у суперечці, ніж у марудній паперовій роботі.

Тож довелося самотужки конструктивно попрацювати на анархічну Козинську сільську раду. Для цього треба було небагато. Перш за все – знайти офіс «Київавтотранссервісу».

- Це вас турбують з Козинської сільської ради. Ви в Козині будуєте дорогу, отож будьте ласкаві, занесіть до сільради документи і продиктуйте, хто замовник», - звернувся «Обоз» до працівника фірми.

Відповідь не забарилася - ордер на будівництво чотирьох кілометрів дороги виданий Службою автомобільних доріг Київської області 17 липня. Під документом підпис керівника державного підприємства Скоростецького.

Виявляється, будівництво дороги до «лігва багатіїв» виконується не за гроші мерії міста Києва, але все одно за бюджетні кошти. Що ж тут сказати? - Лише одне: «бідні поділяться з багатими».

Але це - моральна сторона справи. Натомість із законом все в порядку. Є, звісно, у такого підходу й плюси, яких не заперечити. Як розповіла Горобець, це прекрасно, що будують тротуари, бо на дамбі було кілька смертельних випадків, коли реактивні "Мерседеси" збивали випадкових пішоходів на вузькій дорозі.

Інше питання, хто пролобіював, щоб саме ця дорога була включена до планового капремонту за державний кошт, а не, скажімо, дорога в адміністративний центр села?. Важко сказати, хто міг проштовхнути таке рішення. Зрештою, це міг бути той же Черновецький, або його колишній опонент Омельченко, хатинка якого трохи збоку від дамби. А, може, це був Олександр Третьяков? Чотирикілометрівка «автобану» прокладена не під самий його будинок, але дуже близько до маєтку, де в буремні часи виборів знайшов притулок Віктор Ющенко. Прикметно також, що хоча дорогі котеджі тягнуться ще на кілька кілометрів, їм взагалі не полагодили дорогу.

Отже, замовити ремонт міг хто завгодно, і встановити прізвище вже майже неможливо. Згідно паперів, які продемонстрував «Обозу» заступник голови Автодору Київської області Володимир Параца, ремонт був запланований в травні. Рішення приймалося колегією «Укравтодору». Крім Козина, в перелік доріг, які вирішили відремонтувати, ввійшли дороги десятків сіл Київської області та всіх районних центрів.

Однак диспропорція у фінансуванні «простих» і «крутих» доріг просто шалена. Повторюємо: на ремонт всіх доріг села Витачів виділено з бюджету 45 тисяч гривень, таку ж суму на ремонт всіх доріг села Халеп’є, а на ремонт однісінької дороги в Козині – мільйон гривень! Ремонт доріг в старій частині села Козин взагалі не передбачений.

Як тут знову не згадати гасло, що «багаті поділяться з бідними». Тобто, за ту суму, за яку держбюджет ремонтує дорогу до багатіїв Козина, можна було б підлатати дороги в 22 селах!

На завершення маленький ліричний відступ. Минулого року, коли я писала про Козин, довелося пересуватися селом на своїх двох. Була й на дамбі. Щоб потрапити на трасу, де можна доїхати на Київ, треба було подолати шлях в шість кілометрів. Вирішила «голосувати» на дорозі. Моя професія зобов’язує багато подорожувати країною, в тому числі й автостопом (в залізничних касах постійно немає квитків). У Криму, на Тернопільщині, на Донеччині автомобілісти завжди зупинялися й підвозили, однак на дамбі в Козині не пригальмувало жодне з шикарних авто. Отож, я суб’єктивно незадоволена, що мені, як платнику податків, довелося ділитися з зарозумілими власниками шикарних будинків на вулиці Новій. Вони цього не заслужили. Якби мене запитали, то я б проголосувала за будівництво дороги в старому Козині. Його мешканці і так отримали від власників шикарних будинків велику дулю: в селі, де сотка коштує мінімум 10 тисяч «баксів», немає коштів на добудову дитсадка. Бо всі землі під будівництво палаців в сільської ради забрали за безцінь, за хабар керівництву села, за сприяння керівників області шахрайством та силою.

фото Дима Богданов/ОБОЗ