Янукович – головний біль Кремля

На 15 серпня 2006 року заплановано візит прем’єр-міністра України Віктора Януковича до Москви.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чого варто чекати від візиту Віктора Януковича до Москви?»

Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):

„Я думаю, що чогось особливого чекати не варто, адже візит носить ознайомчий характер. Цей візит має розставити певні віхи, на які будуть орієнтуватися українські та російські урядовці при налагодженні подальшої співпраці. Думаю, що під час цього візиту буде поставлене ціле коло запитань, які будуть вирішуватися робочими групами на рівні міністерств.

Але хочеться вірити, що цей візит символізуватиме стабілізацію у відносинах між Україною і Росією”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Візит Віктора Януковича до Москви - це головний біль для Кремля. Для Януковича такий візит є абсолютно прогнозованим та зрозумілим. Він повинен показати для виборців (в першу чергу Сходу і Півдня) зовнішню політичну орієнтацію нової української влади, те, що уряду Януковича буде легше працювати на російському фронті, аніж «помаранчевим» урядам Єханурова і Тимошенко. Реальних пропозицій від нового уряду поки що немає, та і бути не може (все-таки дуже обмежений час після призначення прем’єра). Так що це візит щось на кшталт візитів князів з Русі до ставки хана у Золоту орду, щоб отримати ярлик на «велике князювання».

А от росіянам доведеться поламати голову над тим, на які конкретні поступки в бік України вони можуть піти. В російських мас-медіа довго влаштовувалася шумиха з приводу того, що «помаранчеві» не можуть домовлятися з Кремлем, і що потрібна «біло-блакитна» влада, аби проблем стало менше. Тепер Кремлю потрібно «слово» довести «ділом». Вони повинні дозволити Януковичу увезти з Москви яку-небудь маленьку перемогу. І поки що незрозуміло, на які ж реальні поступки готова офіційна російська влада. Дуже сумнівно, щоб ці поступки стосувалися енергетичної сфери”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Варто чекати встановлення першого за останні роки на такому рівні контакту для вирішення ряду проблем, насамперед газової та щодо торгівельних стосунків між Україною і Росією.

Я думаю, що не варто чекати остаточних визначень – скоріш за все буде доручення експертам та урядовцям розробити відповідні рішення. Але ці перші перемовини дають реальний шанс на позитивне вирішення ряду питань, що виникли між двома країнами”.

Микола МИХАЛЬЧЕНКО (президент Української Академії політичних наук):

„Варто чекати офіційного узгодження позицій – для того, щоб підкреслити той факт, що призначення Віктора Януковича є позитивом для двосторонніх відносин. І Росія готова це продемонструвати. Одночасно будуть зняті моменти напруги між Україною і Росією, особливо щодо проблем енергопостачання та торгівлі.

Росія буде демонструвати свою лояльність новому уряду і може піти на деякі поступки в переговорах по інших питаннях”.

Андрій ОКАРА (політолог):

„Я думаю, що візит Віктора Януковича продемонструє всі «несбывшиеся иллюзии» російських політиків. Янукович буде вимушений пояснювати, чому він вимушений підтримувати інтеграцію до НАТО, чому він відмовився від тези про російську, як другу державну чи хоча б регіональну мову.

Фактично це буде пошук нових точок дотику з російським політикумом. Коли півтора роки тому говорили, що Янукович – проросійський політик, то це був інший Янукович. Тепер Москва буде звикати і шукати точки взаємодії з новим Януковичем”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президентЦентру соціальних досліджень «Софія»):

„Думаю, що гучних заяв чи проривів не буде, адже в центрі цього візиту вирішення цілої низки робочих питань, зокрема проблем енергобезпеки не тільки України, але і Європи: ціни, обсяги поставок, стан газосховищ, фінансова складова цієї схеми.

Друга проблема – це питання, що постали у зв’язку з кризою СНД. Після того, як перестала працювати ціла низка угод, досягнутих в рамках СНД, і Україна, на жаль, не прийняла участі у останньому неформальному самміті цієї організації, сьогодні є проблема поновлення тієї частини стосунків, які були вигідні вітчизняному виробнику, в першу чергу – машинобудуванню.

Наступна складова – це перспективи нових інтеграційних проектів, які сьогодні реалізуються без України. Я не думаю, що пан Янукович буде брати на себе ініціативу створення союзів, але відбудеться спроба повернути Україну до діалогу в рамках цих проектів. В чому це може проявитися? Наступна зустріч представників країн СНД може пройти за участю українського прем’єра. Крім того, сам Янукович говорив про важливість поновлення роботи комісії Ющенка – Путіна. Я не виключаю, що серед питань, які будуть обговорюватися, буде підготовка зустрічі двох президентів. Цілком можливо, що така зустріч може відбутися в Україні на запрошення української сторони”.

фото Толстый и Тонкий/ОБОЗ