Регіонали й комуністи спаплюжать Універсали?

Універсали розрізняють земельні, у справах судочинства, охоронні військові та службові. Для України така назва державних документів вже стала типовою – її використовували для відозв та наказів не лише гетьмани, але й численні повстанські отамани XVIII століття та отамани часів визвольних змагань 1917-1923 років. В сучасній Україні ці документи відомі завдяки Центральній Раді.

Видео дня

Слід відзначити, що одноосібні універсали Гетьманів і отаманів мали значно більшу результативність, та вагу, ніж колективні універсали, прийняті Центральною Радою. Остання продукувала декларації, які населення дуже швидко почало сприймати як порожню говорильню, безвідносну до реальності. Натомість за гетьманськими Універсалами стояла реальна воля забезпечити їхнє виконання.

Між іншим, незалежність України Центральна Рада проголосила саме Універсалом – четвертим за ліком.

Гетьманські документи XVII-XVIII століть – достатньо конкретні. Вони видавалися від імені гетьмана, і мали обов‘язковий характер на всій території держави. За часів Гетьманщини невиконання універсалів суворо каралося аж до страти.

Богдан Хмельницький в своїх універсалах закликав весь народ до повстання, а всім учасникам обіцяв козацьке звання, себто, право волі, яке мали козаки. Ці універсали стали прапором, під яким і розгорталося повстання. Надалі універсалами роздавалася козакам та учасникам повстання земля та маєтки, конфісковані у польських панів та зрадників.

Наводимо приклад ясності та конкретики, притаманної тодішнім документам:

„І тепер знову чинять нам ляхи, — силу військових зневажають, безвинних людей катують, мордують і винищують, наказують працювати на себе не тільки в будні дні, а й у Божі, чого наша віра не дозволяє, до того протягом довгого часу майже кожний на всій Україні користувався вольностями, і важко йому буде забути, що він був паном і на війні рівнявся з паном, — тепер нам ляхам знову коритися не слід. Такої доброї нагоди, щоб наш народ з цієї неволі міг видертися, ще ніколи не було. Не лишали ми й гірших нагод, а тепер і поготів найліпшої лишати не личить, бо ляхи самі не знають, що роблять, з безмірного зухвальства самі себе хочуть погубити, а нам життя дарувати. Тому закликаємо, щоб не тільки кожний козак був готовий до війни, а й щоб кожний простий чоловік ще до Великодня забезпечив себе усім, що на війні потрібно, особливо харчем” (З Універсалу Богдана Хмельницького1652 року).

В одному з військових універсалів Хмельницький фактично переказав слова Київського князя Святослава з Х століття: „Ліпше же би і благополучніше нам на пляцу воєнному от оружжа бранного полегти, нежелі в домах своїх яко невістюхам побідимим бути”.

Можливо, таку достойну традицію гетьманських Універсалів не варто паплюжити підписами тих, хто неодноразово нехтував законом, своїми підписами й обіцянками та, найголовніше, інтересами України.

Олександр Палій, історик, для „Обозревателя”