Європа закінчується не Уралом, а ГУАМом

Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова реорганізували ГУАМ в міжнародну організацію, яка називатиметься «Організація за демократію і розвиток – ГУАМ», підписавши статут організації та спільну декларацію.

Підписаний чотирма президентами документ ще підлягає ратифікації парламентами країн-учасниць об'єднання. Передбачається створення ради на чотирьох рівнях - глав держав, міністрів закордонних справ, національних координаторів і постійних представників. У декларації підкреслюється, що організація відкрита для вступу інших держав, що розділяють її цілі йі принципи.

Своє бажання розглянути вступ до нової організації виявили Болгарія, Польща й Румунія. У ГУАМа є конкретні економічні перспективи. Насамперед, це стосується транспортування енергоносіїв з Каспійського моря. Якби до цього процесу підключилися великі західні компанії, а також країни середньої Азії - насамперед Казахстан і Туркменістан - це стало б досягненням ГУАМ загальноєвропейського значення.

В умовах зниження запасів енергоносіїв та перспективи зростання цін на них, ГУАМ може дуже істотно підняти своєю енергетичною складовою міжнародну вагу держав-членів. Тому створення альтернативного шляху транспортування енергоносіїв на ринки Європи, за умови участі Казахстану і Туркменістану – дуже амбітний проект, вартий тих складностей, які з цим пов’язані.

Україну, насамперед, цікавлять нові перспективи транспортування нафти з Азербайджану і Казахстану в Європу, сказав президент Віктор Ющенко, відзначивши «очевидну транзитну функцію», яку в цьому процесі може грати Україна: «І коли ми говоримо сьогодні про можливості України, я хотів би чітко і ясно заявити: ми готові надати всі українські можливості для всілякого розвитку цих проектів… Ми бачимо потребу будівництва великого термінала для того, щоб дати можливість прокачування якісної каспійської нафти в країни ЄС». За словами Ющенка, Україна також готова розглянути проекти будівництва нових терміналів, нових трубопроводів, що зміцнили б перспективи співробітництва в енергетичній сфері. Президент Ющенко заявив: «Азербайджан володіє унікальним видобутком нафти, Україна володіє унікальними можливостями транзиту. Чому б ці зусилля не об'єднати?».

Слід відзначити, що ГУАМ піднімає вагу й самого Києва. Україна вже давно переросла ту роль, яку їй свого часу відводили ноги Кучми, що постійно підгиналися в присутності іноземців. Успіхом Києва є те, що віднині постійний секретаріат організації базуватиметься в Києві.

Держави ГУАМ радо сприймають лідерство України. Особливо це стосується Грузії і Молдови, лідери яких надзвичайно щедрі на дифірамби Україні. Встановлення демократії в Україні та рух держави до ЄС і НАТО дали Грузії та Молдові реальний шанс відновити свою територіальну цілісність. За це вони нам і вдячні.

З держав-членів ГУАМ лише Україна не має територіальних проблем та контролює всю свою територію. Вочевидь, і Грузія, і Молдова, і Азербайджан нині використовують будь-яку міжнародну можливість, щоб наблизити вирішення своїх наболілих проблем. На самміті було навіть ухвалено спеціальну декларацію з проблеми територіальної цілісності держав-членів. Отже, ГУАМ сприяє зміцненню позицій нашої країни як регіонального лідера й не дає скотитися на периферію інтересів Європейського союзу.

Говорити, що ГУАМ створений винятково в противагу СНД, було б спрощенням ситуації. СНД - структура суто символічна, яка винятково формально - в уявленні частини російської публіки - окреслює зону впливу Кремля. До останнього часу такий стан речей задовольняв членів СНД – вони своєю участю давали грунт для російських комплексів, тихо бойкотуючи інтеграційні ініціативи Москви. Київ, навіть у часи найбільшого домінування Росії в СНД, досить легко знаходив союзників для такого бойкоту навіть серед найлояльніших до Кремля країн. Москва була рада й тому, висуваючи «паралельні» ідеї – то ЄЕП, то ЄвразЕС.

Нині цей час закінчується. Настає час для щирості у відносинах між колишніми радянськими республіками. Ви нам піднімаєте ціну на газ, а ми припиняємо вдавати, що входимо до вашої зони впливу.

Уже й президент Молдови слідом за українським та грузинським президентами повідомив, що Молдова незабаром розгляне можливий вихід зі СНД. «Така ініціатива з боку опозиційних парламентаріїв надходила і буде розглядатися в парламенті», - сказав молдовський президент Володимир Воронін.

Держави ГУАМ постійно відчувають спроби приниження з боку Москви. Найбільше від Москви потерпають найменш захищені – це Грузія і Молдова. Москва ще, здається, жодного разу не втрималася від спокуси їх лягнути.

Говорячи про взаємини з Росією, молдовський президент Воронін відзначив, що в його державы ображені діями Москви, яка бульдозерами роздавила партію молдавського вина. «Якщо підійти до цієї проблеми бульдозерами, те це одне питання, а якщо підійти по-людськи, то хто буде проти? - Ніхто. Ми самі з цим увесь час боремося, ми самі ганяємо фальсифікаторів, але це все має робитися в рамках цивілізованих, без приниження», - заявив Воронін.

Тому СНД - це клуб для спілкування лідерів 12 країн. Він не є і не може бути ефективною структурою, коли це президенти таких країн, як Вірменія і Азербайджан, Росія і Грузія, Росія і Молдова. Країн, які мають протилежні інтереси.

Між тим, інтереси України, Грузії, Азербайджану та Молдови багато в чому схожі, тобто в учасників ГУАМ високий рівень компліментарності інтересів. ГУАМ претендує на те, щоб стати ефективною організацією. ГУАМ і СНД діятимуть у різних площинах. СНД – залишиться клубом для спілкування (можливо, незабаром у дещо обмеженому колі), а в ГУАМу є реальні можливості для розвитку.

Зовнішня політика України отримала досить наступальний характер. Президент Ющенко демонструє найкращі якості саме в галузі проведення наступальної зовнішньої політики. Ющенко з наскоку намагався підключити до ГУАМ ще й Литву. Підписати статутні документи ГУАМ було запропоновано Президентові Литви Валдасу Адамкусу і віце-президентові Болгарії Ангелові Марину, але Адамкус сказав, що йому «потрібно буде з'їздити додому, щоб зробити відповідь на цю пропозицію».

На самміті також була створена зона вільної торгівлі між Україною, Азербайджаном, Грузією і Молдовою, у зв'язку з чим був підписаний Протокол про реалізації Положення про таку зону. Тепер уряди чотирьох країн повинні вирішити конкретні питання, зв'язані з митним і тарифним врегулюванням, зокрема на транспорті.

У ГУАМу, безумовно, є перспективи. І причини тут не тільки і не стільки в економіці. На відміну від СНД, ця група країн має чітке ідеологічне обґрунтування для свого об‘єднання, та схожі проблеми.

У межах ГУАМу від СНД відокремлюються держави з переважно європейською політичною культурою. Поза ГУАМ в СНД залишається класична Азія, а також сателітна щодо неї Білорусь, яка поки що не повернула собі своє європейське коріння.

Росія не є Європою і дедалі більше від неї віддаляється. І це цілком природній процес. Насправді не країни ГУАМ тікають від Росії, а сама Росія тікає від європеїзованої себе, якою вона намагалася здаватися останні 300 років. Втікає до себе, справжньої.

У політичному сенсі Росія була Європою три періоди різної тривалості і інтенсивності: півтора століття, коли в Середньовіччі підпорядковувалася Києву; з лютого по жовтень 1917 року під час «російської демократії»; а також з 1989 по 1993-1994 рр. – з піку «перебудови» і до моменту розстрілу російського парламенту та початку руйнівних воєн проти власних громадян на Кавказі.

Саме тому ГУАМ - це об'єднання, що має досить стабільну ідеологічну основу. Водночас, у ГУАМ є частково азійська країна – Азербайджан, присутність якого обумовлена більше енергетичними інтересами, ніж геополітичною самоідентифікацією.

Для решти держав-членів ГУАМ – це природне об‘єднання, засноване насамперед на європейській ідентичності, схожих проблемах і шляхах їхнього вирішення.

Олександр Палій, для «Обозревателя»