За що «пішли» Івченка?

11 травня Кабінет міністрів України прийняв рішення звільнити Олексія Івченка з посади голови правління НАК «Нафтогаз України».

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням:«Які причини спонукали діючу владу відправити Івченка у відставку?»

Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій):

„Очевидно, те, що він вирішив добровільно піти з цієї посади на користь свого депутатства, це перший момент. Другий момент, це все ж таки те, що Івченко був людиною, яка перебуває не на своєму місці, і людиною, яка просто була поставлена на це місце окремими політичними чи бізнесовими колами в оточенні Президента. Тому я думаю, що реально Івченко був собі таким «временщиком» на цій посаді. Відповідно його час перебування закінчився, і зараз буде час нового «временщика»”.

Видео дня

Олексій БЄЛИШЕВ (провідний експерт Центру досліджень політичних цінностей):

„Очевидно, що це рішення не самого Івченка, адже він неодноразово говорив про те, що не збирається у відставку.

Навряд чи основною причиною відставки Івченка є його непрофесіоналізм чи скандальна поведінка, хоча це, безперечно, зіграло свою роль. Адже той факт, що Івченко є далеко не оптимальною кандидатурою для посади голови НАК «Нафтогаз», став зрозумілим не вчора і не сьогодні.

Ймовірніше, що ця відставка пов’язана із переговорним процесом щодо утворення парламентсько-урядової коаліції. адже не секрет, що Юлія Тимошенко бачить на цій посаді людину зі свого табору. В такому випадку мова йде або про певну поступку Юлії Тимошенко – місце звільняється під її кандидатуру, або ж, що більш ймовірно, Віктор Ющенко хоче призначити на цю посаду більш компромісну фігуру від «Нашої України», на яку б погодилася Юлія Тимошенко. Якщо це так, то найближчим часом ми зможемо спостерігати активізацію переговорного процесу між НСНУ та БЮТ”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я не думаю, что это действительно решение Президента или премьер-министра. Я думаю, что сам Ивченко чувствует, что стоит очень серьезный следующий раунд переговоров с Россией, и по всей вероятности он не совсем готов к этому. Те экспромты, которыми он удивлял Украину, Россию и мир в начале года конечно сейчас уже не проходят. Он боится стать козлом отпущения, когда появятся цены не приемлемые для украинской экономики. Мне кажется, он просто правильно поступает, что уходит в депутаты”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я думаю, що є, мабуть, такі речі, де Президент інколи поводить себе раціонально, хоча це рідко буває. Зараз, мені видається, це той самий випадок, оскільки зрозуміло, що будь-яка коаліція не терпіла б на посаді голови НАК «Нафтогаз України» таку людину. Я навіть не кажу про якісь корупційні схеми, а про IQ людини, яка перебуває на дуже важливій посаді. Це просто передбачений крок, пов‘язаний з тим, що перспектив утриматися на цій посаді Івченко не має. Його переправляють «друзі» в парламент, і одночасно він отримує депутатську недоторканість – «пригодится». Можна також додати, що все, що стосується «Росукренерго», залишиться проблемою для будь-якого наступного уряду. Вирішувати ці проблеми буде вже новий уряд, поза позиціями Івченка, Плачкова та інших «друзів». Тому мені видається, що сама тема не є ключовою причиною цієї відставки”.

Юрій ЯКИМЕНКО (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„На мій погляд, найбільш логічне й очевидне пояснення пов‘язане саме з тим, що пан Івченко обраний народним депутатом. А якщо говорити про інші причини, то було дуже багато невдоволених його діяльністю й тим, що відбувалося в нафтогазовій сфері, в тому числі й серед представників тих політичних сил, які зараз намагаються утворити коаліцію, зокрема з точки зору БЮТ. Я думаю, основним мотивом відставки Івченка може також слугувати й те, що, якщо ця позиція зараз залишиться вільною, то це дасть можливість для торгів у процесі коаліційних перемовин у помаранчевому форматі”.

Володимир ЛУПАЦІЙ (виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Я б виділив декілька причин. Перша – внутрішньоекономічна. Уже протягом певного часу були протиріччя між керівництвом НАК «Нафтогаз України» й окремими блоками уряду та безпосередньо прем‘єром.

Друга причина – це два фактори, зовнішньополітичний і внутрішньополітичний. Зараз складається ситуація, коли фактично зрозуміло, що вже буде змінюватися модель газових україно-російських відносин, і відповідно виникає питання нових, більш професійних переговірників. Внутрішня проблематика пов‘язана з тим, що посада керівника «Нафтогазу» може бути предметом торгів під час укладення коаліційної угоди.

Третя причина – гостра ситуація з очікуванням підняття цін або повністю зміни правил гри на газовому ринку, знову ставить питання про пошук більш адекватних антикризових менеджерів”.