Бродський і Табачник поговорили про Томенка

По-перше, я вітаю Яна Табачника з успішним подоланням бар’єру і отриманням депутатської недоторканності в українському парламенті. По-друге, я хотів би звернутися до нього з дуже делікатним питанням. Так, дійсно в суспільстві трапляються негідники-антисеміти, расисти та інші ксенофоби, які ділять людей за національністю, кольором шкіри, віросповіданням, а не за їхньою порядністю, моральністю, людяністю, професіоналізмом. Але функцію негідників виконують також і інші люди, які розпалюють це низьке почуття, провокуючи негідників на сплески їхніх брудних справ. Я змушений констатувати, що один з них, на жаль, це – митець, професіонал, музикант і справжній талант Ян Табачник.

Я пишаюся тим, що в Україні є такий професіонал. Але з моральністю, порядністю, людяністю і розумністю, на жаль, пану Табачнику, напевно, важко. Прошу його, особливо тепер, напередодні прийняття присяги народного депутата, бути дуже обережним і акуратним у своїх висловлюваннях, зокрема в тому, що стосується антисемітизму та розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

У своєму інтерв'ю Табачник знову згадує мого друга Миколу Томенка, прив’язуючи його до антисемітської теми. Не повертаючись до висловів Табачника, я хочу сказати, що Микола – це чесна, порядна людина, для якої усі люди поділяються, перш за все, на добрих і поганих, виходячи з їхніх моральних якостей. Це притаманно Томенку, як, врешті, і всім нормальним людям. Я ніколи не бачив у ньому нічого іншого. До того ж, у своєму ж інтерв’ю Табачник суперечить сам собі, бо визнає, що антисемітські партії до парламенту не пройшли.

І щоб покласти край цій темі, я б хотів пожартувати. Відомо, що «Наша Україна» під час виборчої кампанії випустила багато плакатів проти БЮТ, і на одному з них я бачив Томенка в ролі перевдягнутого єврея. Отже, Микола на собі відчув, що таке антисемітизм.

Вибори закінчилися, і я переконаний, що нам треба починати усміхатися, жартувати, а не розпалювати антисемітську чи будь-яку іншу брудну тему. Упевнений, що і для країни, і для народу ми принесемо більше користі, якщо працюватимемо не на роз’єднання, у будь-яких його проявах, а на об’єднання, якого так потребує наше суспільство.

Новообраний депутат Ян Табачник у інтерв’ю «Мені нема чого каятися і цілувати помаранчеву задницю...» заявив: «Щодо недоторканості... Після революції, вона була у всіх представників бізнесового та політичного бомонду, а в мене не було нічого, крім мого доброго імені, і я піднявся проти цього помаранчевого жлобства та провокації. Я був один. І в мене не було ані недоторканності, ні армії, ні СБУ. Я фактично був перший, хто дозволив собі відповісти новій владі на її хамство. Я без жодної недоторканності виступав так, як ніхто, бо зачепили мою гідність. Я й раніше не був поза політикою. Я постійно серед політиків, серед моїх друзів є представники БЮТ, СПУ, КПУ, Партії регіонів.

Але тоді чи не всі “уповноважені органи “відпрацьовували замовлення Томенка щодо мене. Шукали, шукали...»

Також Табачник зауважив: моя праця буде непомітна, але в кращих традиціях цієї країни якісь Томенки скажуть, що прийшли жиди знищити наше українське мистецтво. До речі, якби в Томенка було хоч трохи розуму, він би давно вибачився.»