Пінчук "засвітився" на шахрайстві

Інвестори кажуть, що група присвоювала доходи заводу

Згідно з федеральним судовим позовом, зареєстрованим вчора в Окружному суді США, два чоловіки з Массачусетса та їхній друг дитинства, зять-мільярдер колишнього президента України, знаходились в центрі складної міжнародної схеми, завдяки якій одного з українських виробників сталі обдурювали на сотні мільйонів доларів.

Позов було подано трьома кіпрськими компаніями, які є акціонерами українського Нікопольського феросплавного заводу, одного з найбільших у світі виробників сталі. Вони також звинуватили Джері Маргуліса з Натіку, Олександра Новака з Бостону та українського промислового магната Віктора Пінчука, який одружений з дочкою колишнього президента України Леоніда Кучми, в тому, що вони викачували доходи заводу за допомогою мережі підкупів, виплат “подяк”, шахрайств з використанням телефонних ліній та відмивання грошей.

В пред’явленому за RICO (Законом про інвестування отриманих від рекетирства капіталів), який звичайно використовується для боротьби з організованою злочинністю в США, позові йдеться про те, що Маргуліс, Новак, Пінчук та інші діяли як злочинна організація, а не вели чесний бізнес. В ньому також стверджується, що вони використовували тактику організованої злочинності для того, щоб отримати контроль над НФЗ та відбирати його доходи.

З Маргулісом та Новаком неможливо було зв’язатися, щоб отримати їхні коментарі. Вчора було незрозуміло, чи мають вони юридичне представництво.

Згідно з позовом, Маргуліс, Новак та Пінчук використали корупційний процес, щоб отримати контроль над колишнім державним підприємством за невелику частку йог вартості після того, як його було приватизовано.

Приблизна вартість складала більше 1 мільярда доларів, але Пінчук придбав його за 80 мільйонів, твердиться у позові. Припускається, що після цього ці три чоловіки обкрадали завод перенаправляючи його доходи на компаній, якими вони володіли в США та за кордоном. Дві з компанії, Інтерпайп Північна Америка та Ferrex, знаходились в Масачусетсі.

Маргуліс та Новак, користуючись своїм американським громадянством та знанням російської та англійської мови, часто їздили за кордон, щоб заснувати деякі з цих компаній, йдеться у позові.

Новак, як припускається, був директором двох з компаній, які є звинувачуваними у цьому позові, Allied Steel та Steelex. Маргуліс, який є двоюрідним братом Пінчука, був, за неофіційною інформацією, директором Інтерпайп Північна Америка та Sepco. Згідно з позовом, обидва чоловіки є друзями дитинства Пінчука, який частину своєї молодості провів в Масачусетсі.

У позові також припускається, що Пінчук використовував сімейні зв’язки для того, щоб втягнути НФЗ в серію нечесних контрактів, розроблених для того, щоб перенаправити його доходи компаніям, які контролювали Маргуліс та Новак. За цими контрактами НФЗ купляв у підприємств, які контролювали ці три людини, сировину за цінами, вищими за ринкові, а потім продавав готову продукцію за цінами нижчими ринкових підприємствам, які також були підконтрольні їм.

За непідтвердженими даними, для здійснення цих схем хабарі та “подяки” виплачувались українським посадовцям, в тому числі Кучмі – який полишив свій пост у січні 2005, після того як його авторитарний режим було витіснено так званою помаранчевою революцією у грудні 2004 – а американські банки використовувались для нелегального переведення грошей.

Три кіпрські компанії, які є позивачами - Athina Investments Ltd., Varkedge Ltd. та Wisewood Holdings Ltd – представлені бостонським адвокатом Марком Робінсоном, який був начальником штабу колишнього губернатора Вільяма Вельда, та колишнім американським прокурором Дональдом Стерном, обидва представляють адвокатську контору Bingham McCutchen.

“Ми подали позов в США, оскільки вони порушили американський закон”, - заявив Робінсон. “Це те, що робить закон RICO – захищає від того, щоб американські засоби використовувались американцями чи іноземцями для здійснення злочину”.

Пінчук, чий власний капітал оцінюється журналом Форбс у 1,3 мільярди доларів, є громадянином України та засновником компанії Інтерпайп, конгломерату з виробництва сталевих труб.

Саша Пфайфер, Globe Staff , 31 березня 2006, Boston Globe