Про що мовчали депутати на останній погоджувальній раді

3 березня спікер Володимир Литвин вперше після виборів з’явився на люди. На погоджувальній раді він поздоровив представників політичних сил, які пройшли в парламент. Сумно-сумно поздоровив. А по закінченні спікерівська охорона майже востаннє розштовхала журналістів – їхній «підзахисний» поспішив покинути кулуари, не реагуючи на запитання. Мабуть, боявся розплакатися.

Так само поспішив зникнути і Петро Симоненко. Що не кажіть, а три відсотка його партії на виборах важко назвати перемогою. Як комета промчала кулуарами Супрун, певно багато треба встигнути до закінчення повноважень. А от депутат Шурма був розслаблений та готовий до спілкування. Плакати він явно не збирався, проте керівник фракції Регіонів Раїса Богатирьова все одно чомусь вирішила за потрібне його втішати: «Ігоре, життя не закінчується!» «Звісно не закінчується. Воно лише починається!», - намагався веселитися Шурма.

Чому «Обоз» так детально пише про невдах, які не пройшли парламенту? Тому що, по суті, вони завдавали тон погоджувальній раді, де планувалася робота останнього дня старого парламенту.

По-перше, назло переможцям у вівторок буде розглядатися скасування депутатської недоторканності. Тепер буде кому голосувати навіть за повну ліквідацію недоторканності депутатів всіх рівнів! По-друге, Верховна Рада, за словами віце-спікера Мартинюка, буде визначатися щодо суцільного перерахунку голосів парламентських виборів. І хоча рішення Верховної Ради для ЦВК - не указ, але чому б фракціям-невдахам не піднімати хвилі. Все одно скоро зайнятися буде нічим.

Представник фракції БЮТ Богдан Губський вважає, що депутати-невдахи ініціюють перерахунок голосів, щоб затягнути роботу старого парламенту, хоб ще два місяці подепутатствувати. Отже, завтра буде дуже весело: Президент Ющенко прийде у Верховну Раду, помахає старому депутатському корпусу на прощання ручкою, а парламент прийме рішення засідати далі. Невже Ющенку доведеться ще раз приходити в парламент прощатися?

Адам Мартинюк у цьому переконаний. Віце-спікер твердить, що завтра сесія не закривається, оскільки 26 квітня призначено парламентські слухання щодо двадцятої річниці аварії на Чорнобильській АЕС. «Якщо ми завтра закриємо засідання, то парламентські слухання будуть нелегітимними», - пояснив він.

До речі, лише Губський й Мартинюк лишилися після погоджувальної ради давати коментарі. Інші дуже швидко розійшлися. Представники Регіонів й «Нашої України» - щоб уникнути запитань про коаліцію, інші – щоб не відповідати за невдачі їхніх партій на виборах. Але бажаючі поспілкуватися з нардепами могли без проблем знайти їх під дверима комітету на Садовій, де в цей день видавали зарплату.

Хоча й за зарплатою в черзі стояли чомусь переважно невдахи. Там зібралася ціла група за інтересами: Кармазін, Зарубінський, Каденюк. Вони пристрасно говорили про фальсифікації під час підрахунку голосів. Щиро сходилися на тому, що якщо перерахувати бюлетені, вони попадають в парламент. Коли дискусія була в розпалі, поряд промчав Стретович. «Що, прийшли отримувати допомогу по безробіттю?», - познущався він над колегами.

А ось Беспалому пройти повз представників ЗМІ не вдалося. Його притиснули до стінки із запитанням: чи були фальсифікації? Нардеп від «Нашої України» почав доводити, що вони, безумовно, були, але стосувалися виключно місцевих виборів. «Особливо підкидали голоси для діючих мерів. А Верховну Раду не фальсифікували. Ніхто не буде ризикувати головою за далекого дядю Януковича чи Симоненка», - стверджував Беспалий. «Якщо команда прийшла – будуть!», - доводили Беспалому люди Литвина. «Не будуть, - стояв на своему парламентарій. - Все одно дописаних 100 голосів на конкретній дільниці для Верховної Ради ситуацію не змінюють».

А ось на виборах мера Києва, на думку нардепа, фальсифікації, безумовно, були. Борис Якович стверджував, що до «мухлювання» результатів під час підрахунку голосів вдався Омельченко, але коли побачив, що йому вже нічого не допоможе – розслабився. Стосовно Омельченка ніхто не сперечався, хоча як політична сила Безпалого, так і партія Зарубінського підтримала Сан Санича на виборах.

«Обоз» звернув увагу, що всі розмови нардепів були про минуле, про вибори, хоча журналістів більше цікавило майбутнє. Особливо - парламентська коаліція. Однак щиро говорити на диктофон про коаліцію представники різних політичних сил не ризикують, натомість обмежуються банальними фразами. Хіба що від Шкіля вдалося дізнатися, що сьогодні буде підписано попередній коаліційний договір між «Нашою Україною», БЮТ та Соцпартією.

Вся інша інформація - на рівні чуток. Проте, якщо почуті від нардепів версії та натяки систематизувати, виходить кілька цікавих сценаріїв. Перший - це коаліція, в результаті якої Єхануров лишається прем’єром, Азаров стає першим віце-прем’єром, а Мороз спікером. Тобто це коаліція між «Нашою Україною», Регіонами та Соцпартією. Хоча, ще позавчора такий варіант виглядав дуже реальним, сьогодні, судячи з реакції «нашоукраїнців», він не зовсім прийнятний. Наприклад, все той же Беспалий, якого називають принциповим противником будь-яких союзів з Юлією Володимирівною, назвав варіант з Азаровим неможливим. Причому зробив це надзвичайно емоційно: «Я би хотів назвати на всю Україну людей, що розпускають чутки про коаліцію «Нашої України» з Регіонами, щоб вони стали такими ж політичними трупами, як той брехун Томенко, який 26 вересня сказав, що не візьме мандату, якщо БЮТ не візьме перше місце, але все-таки вирішив його взяти», - стверджував Беспалий . Що ж, палкі заяви Бориса Беспалого можуть свідчити про те, що загальна думка в таборі «Нашої України» схиляється все-таки до союзу з помаранчевими силами. В такому сценарії є два варіанти: це коаліція з Тимошенко або коаліція з Тимошенко проти самої Тимошенко.

Коаліція з БЮТ - це коли Тимошенко прем’єр, Морозу пропонують посаду секретаря РНБО, посада спікера достається комусь з нейтральних «нашоукраїнців». «Обозу» стало відомо, що БЮТ в цій коаліції вимагає в уряді крісло Луценка для Турчинова, міністерство фінансів, закордонних справ, а також, що найцікавіше - Фонд Держмайна.

Коаліція з Тимошенко проти Тимошенко - це майже теж саме лише, з деякими нюансами. Справа в тому, що в «Нашій Україні» нарешті зрозуміли, що коаліція з Регіонами, коли Тимошенко опиняється в опозиції, - занадто шикарний подарунок для Юлії Володимирівни. Тому, за нашими джерелами, народився інший варіант. Дискредитація Тимошенко на посту прем’єр–міністра.

Посада керівника уряду сама по собі дуже ризикована. Невідворотні економічні кризи, які чекають на наступного прем’єра, здатні спалити найпопулярнішого політика. А якщо цим кризам допомогти! До речі, це не важко. Варто лише трохи ускладнити співпрацю парламентської більшості й Кабміну - і вже півсправи зроблено. А бо такий варіант: посадити в крісло спікера відчайдушного опонента Тимошенко. Скажімо, Порошенка.

До речі, Петру Олексійовичу, який начебто реанімував стосунки з Президентом, посада спікера - найліпший варіант. Вона здатна «популізувати» політика навіть з найтемнішим минулим і найнижчим рейтингом. Тут варто оглянутися на Мороза, якого спікерське крісло зробило «непотопляємим» на роки. Або згадаємо, з яким іміджем в це крісло сів Володимир Литвин, і як про нього відгукувалися наприкінці каденції ВР. Щоправда, його політичній силі ця персональна популярність не допомогла.