26 апреля один из самих популярных авторов «Обоза» ответил на вопросы читателей. Страница веб-конференции: http://old.obozrevatel.com/ov4/new/270.html

Видео дня

Коли Микола Янович береться розповідати про досягнення уряду Януковича і провали наступних помаранчевих урядів - того льоту дійсно не спинить. Щоб не застосовувати політнекоректне дієслово «бреше», скажу, як ми говорили в дитинстві: «свистить» або «заливає» пан екс-перший віце-прем’єр самозакохано. Таких тоді називали: «майстер художнього свисту».

Що дуже дивує, то це перелік його опонентів з помаранчевого табору. Вже давно покинув полеміку з ним Петро Порошенко. На те, звісно, є дві причини. По-перше, у нього більш відповідальне і до серця зайняття: громити біло-червоних, а в першу чергу їх начальницю – Тимошенко. Зайнятий він цією справою на всі сто відсотків, так що часу на якісь сторонні дрібниці у нього найближчим часом, вочевидь, не має і не буде. А по-друге, не дуже йому хочеться грати проти своїх очікуваних партнерів по майбутній «прагматичній» коаліції. Цю справу пан Порошенко робить, як тільки може, хоча каже про це він «со товарищи» зовсім протилежне. Та оцінюють не слова, а таки діла.

Виставляти ще когось з нашоукраїнської команди доволі безперспективно. Пани Зварич, Безсмертний, Жданов – відомі спеціалісти, та не з економіки. Тому їм карти не в руки. Був Асадчєв. Добре цифри знав та їх природу. Звідки та як вони беруться, йому було добре зрозуміло. Але пролетів він зі своєю командою Костенка та Плюща дуже ґрунтовно. Був, та весь вийшов.

Отак дивлюся на першу сотню НСНУ, навіть тяжко щось порадити. Суцільні не ті. Ну от, хіба що Руслана з Оксаною Білозір та Герасим’юк. Та теж не жіноча це все-таки справа – цифрами битися. Ну от, ще Ксенія Ляпіна. Але та спеціалістка по викриттю Тимошенко. Не варто руку міняти.

Серед БЮТу теж у цій парафії не зовсім гаразд. Хіба що майстер на всі руки – Андрій Шкіль. Але він вже до того блискуче ні в чому не розбирається, що навіть не йму віри: чому саме на ньому впирається вказівний перст при виборі публічних змагальників. Та й інші хлопці з цього табору шкутильгають на обидві ноги у цих питаннях. З агітпропом економічного ухилу у них досить слабенько. Згадаймо, як казав вождь усіх народів, спортсменів, учених: «Кадри вирішують усе». Покликали б Губського, той на цій сфері добре знається. Чомусь не кличуть. Часом не остерігаються, аби Микола Янович в якості останнього доказу королів не кинув: «І ти, Бруте, продався тим демократам».

Тому так вільно почуває себе пан Азаров на цьому ристалищі. Верзе, що тільки хоче. А ми вимушені слухати. Нема ж кому йому заперечити. Особливо зворушливо виглядає, коли він вдається до свого кондуїту. Виглядає він у своїх окулярах, з благопристойною зачіскою та такими ж манерами, ну чисто тобі - директор школи. Наставляє на дорогу істини непросвічених, заблудших малолітніх учнів своїх.

Дуже вже докоряли поодинокі знавці з помаранчевих лав панам-регіоналам за те, що поганенько збирали вони податки до державної казни. Митники несли зобране десь повз касу. Якщо у 2004 році доходи зросли на 21,5%, а податкові надходження – на 16,3%, то у 2005 році злет був просто грандіозний. Доходи піднялися на 46,5%, а надходження від податків і того більше – на 54,2%.

Чим тут крити, Микола Янович та інші регіональні добродії не знали. Вони, звісно, як ті глухарі настійливо токували: зате у нас ВВП зріс на 12,5%. А у вас? Набагато менше. Тільки чому ж це так виходить, шановний пане Азаров із почтом: ВВП набагато більше, а приріст доходів у 2,16 рази менший? Про податкові надходження взагалі мовчати треба. Там різниця ще більш відчутна. Приріст у 2005 році був у 3,3 рази більший, ніж за часів донецьких попереднього року.

Виправдовуються. Пані Тимошенко вдалася до шаленого податкового тиску. Чекайте, тут щось не так! Що, вона ввела якісь нові податки? Ні. Може, пояснення інше. Зробила так, щоб ці податки краще збирались. Позакривала перед великою чисткою всілякі ВЕЗи і СЕЗи. Ой, як це не сподобалося хоч тим панам з регіонів, хоч улюблениці Юрія Івановича, нудній і одноманітній, як той дятел, Ксенії Ляпіній. Тим же, хто мав світлий бізнес, це було до вподоби.

Цікаві речі відбулися із знаменитим податком на додану вартість. Микола Янович дуже полюбляв гнівно засуджувати усілякі злочинні схеми щодо повернення ПДВ. Як на мене, вся злочинність цих схем була у тому, що йшли вони повз кишені податкових служб. А надходили гроші в першу чергу тим, хто і мав отримати те ПДВ. Давайте просто співставимо цифри. Збільшення доходів від ПДВ у 2004 році у порівнянні з попереднім роком склало 13,3%. В 2005 році ця цифра була просто вбивчим аргументом для Миколи Яновича – 102,3%. Різниця неймовірна – у 7,7 рази більше.

Митні надходження теж зросли незрівнянно. Десь із півроку ніяк регіонали не могли придумати, як відповісти на ці підступи ні на що не спроможних помаранчевих нездар. Нарешті таки надумали. Пан екс-перший віце-прем’єр проголосив на всю Україну: а це все через шалене зростання імпорту у 2005 році. Так, приріст був і не малий, аж на 24,6%. А що ж було за часів урядування Януковича і Со? Так от, цифри б’ють, але саме по авторам доморослих придумок. Імпорт в 2004 році зріс на 26%, а в 2003 році іще більше – на 35,6%. Так що, як казали Ільф із Петровим: «Куди не кинь, усюди – яровий клин». Працювати треба було краще і, головне, не на свою кишеню, а на державу.

Тому ж так не хочуть прем’єрства Тимошенко панове з Донецька та їх однодумці з усіх усюд українських. Ще щось подібне утне. Тоді було непереливки, а не буде ж краще тепер і поготів.

Іще дуже любить посилатись Микола Янович на всілякі міжнародні експертизи стосовно повернення ПДВ, обчислення ВВП. Одне тільки хочу сказати, що виявити перевезення повітря через кордон практично неможливо. Дірки в нашому законодавстві зроблені так досконало, що жоден з їхніх експертів в тяму не візьме, як-то ми це робимо.

В котрий раз опоненти з бувших вдаються до апеляцій про жахливе зростання цін за урядування Тимошенко і Єханурова. Але дуже вони не полюбляють, коли їм у відповідь наводять цифри: 12,3% - інфляція в 2004 році, а в 2005 році таки менше – 10,3%. Пані Герман, обер-утікачка з лав «Свободи», та дає чіткого відкоша мудрагелю: «а ви візьміть держкомстатівську статистику!» Так він же її і брав, шановна!

Пана Азарова Бог милував, не знайшлось людини, яка б йому на те вказала. Ну та нічого, він і без цього вправно розповідає про всілякі кризи за часів Тимошенко. Не втомлюється. Тільки за його урядування, знаного професіонала-економіста, доктора геолого-мінералогічних наук, ціни на ті ж м'ясо, ковбаси, бензин росли ще швидше, ніж за пані прем’єрки. Та йому що – «Плюй в глаза, всё – Божья роса».

Ще один його улюблений коник. Інвестиції. Знову він уперто наполягає, що прямі іноземні інвестиції були у 2004 році в 1,5 рази більше, ніж у 2005 році. Не перестаємо дивуватися, як ці пани облудно брешуть. Позаминулого року чистий приріст інвестицій склав 2,25 млрд. доларів США, а у 2005 році – 7,382 млрд. Неозброєним оком видно, що друга цифра десь у 3 рази більша, а якщо вже бути достеменно точним, то у 3,28 разів, а не менша у 1,5 рази, як стверджує голова політради Партії регіонів. Тоді, коли вже бачить, що його справи кепські, то вдається до пересмикування. «Відкиньте гроші за продаж КМК, тобто «Криворіжсталі», - каже пан Азаров. А чому ж ці гроші відкидати? Дійсно, 800 млн. доларів відкинути треба, бо їх повернули старим новим хазяям КМК – Пінчуку і Ахметову. А все ж інше пішло у державну скарбницю. Пани-регіонали і тут піднімають ґвалт: отримані гроші розтринькали хтозна куди. А ви для чого сидите в парламенті, піднімайте свій голос, наполягайте, куди ці доходи розподілити. Але від цього вони не перестануть бути іноземною інвестицією.

Про те, як вони, регіонали, вміють розпоряджатися народним добром, говорить той же таки продаж КМК. Тільки не цей останній, за 4 з чимось мільярдів доларів, а той, перший – за 800 млн. Чи не при вашому сприянні та участі цей величезний шмат державної власності було продано у 5 разів дешевше? До речі, зокрема, одному з ваших головних провідників – панові Ахметову. Тоді, бачте, його серце не щемило, що так нахабно обкрадено державу. Той же таки пан Чечетов, тоді голова ФДМУ, а тепер – один з перших у списку Партії регіонів, допоміг провести цю оборудку. Плаче по ньому, але не Верховна Рада, а дещо інша установа.

Скільки ще ось таких зразків гранично безсоромної, у лоб, брехні можемо відшукати у сентенціях Миколи Яновича? Варто було б розповісти його виборцям, всім отим восьми мільйонам ошуканих людей, де в дійсності знаходиться правда.

Їх ошукували багато і цілеспрямовано. До виборів, коли дрібними подачками задобрювали люд на Сході і Півдні, проституювали ЄЕПом, НАТО, російською мовою. Під час виборів президента ці пани, керуючись гаслом американського гангстера Аль Капоне, казали людям: «Іди голосувати раніше, аби проголосувати частіше». А тепер вони просторікують про свої успіхи, які є більшою частиною гранично дутими. Знову нам пудрять мізки про їх блискучі програми економічного розвитку України. Які на перевірку слугують одній меті. Як швидше і без зайвих перешкод продовжувати набивати свої кишені за наш рахунок.

Але чому ви, помаранчеві, так бездарно віддаєте їм поле бою? Ці панове з цинічною упертістю черевомовців розпатякують про свої величезні здібності керувати. А ви не говорите, чого варті ці таланти і які наслідки нас чекають при їх застосуванні. Відкрийте їх людям, зробіть, як радив Наполеон Бонапарт: «Поставте шахрая передо всіма на видноті, і він буде діяти, як чесна людина». Але зробіть, щоб усі дійсно бачили їх. Бо поставити на видноті – це не значить дати їм займатися словесним блудом, а зробити їх видимими наскрізь.