Олександр Волков: Уряд має очолити компромісна фігура

Олександр Волков про свої відносини із Юлією Тимошенко та її оточенням, про перспективи утворення парламентсько-урядової коаліції, свою роль у призначенні Ющенка прем’єром та про інше в ексклюзивному інтерв’ю І-РЕПОРТЕРУ.

В українських ЗМІ циркулює інформація, що Ви зіграли певну роль у призначенні на посаду прем’єр-міністра як Віктора Ющенка, так і Юлії Тимошенко. В чому ця роль полягала?

Це абсолютна правда. Я був першим, хто запропонував кандидатуру Віктора Ющенка на розгляд Леоніду Кучмі, я ж і влаштував зустріч Віктора Ющенка з Леонідом Кучмою на його дачі в Криму. Потім фракція «Відродження регіонів», яку я очолював, перша висунула Ющенка на посаду прем’єр-міністра, а я, як один із керівників парламенту, забезпечив підтримку більшості його кандидатури.

Щодо Юлії Тимошенко, то я був присутній на переговорах, які відбулися ще до того, як Ющенко став президентом. Тоді ж Віктор Андрійович сказав, що Юлія Тимошенко буде достойним прем’єром. Коли він став президентом і розпочалися вагання щодо призначення її на цю посаду, я нагадав Віктору Андрійовичу його обіцянку і неодноразово заявляв у ЗМІ, що він не може недотримати свого слова, даного їй та Майдану. Після того Віктор Андрійович телефонував мені особисто й просив «не так сильно лобіювати» призначення Тимошенко на посаду прем’єра, бо в нього є дуже великі проблеми з його оточенням, але я знову наголосив, що він як порядна людина повинен дотриматися свого слова і жінці, і політику, і Майдану.

Чому метр української політики Олександр Михайлович Волков не брав участі в цьогорічних виборах у якості кандидата у депутати?

Я був кандидатом у депутати по спискам БЮТ. На той момент вся виборча програма цієї політичної сили не відповідала сучасним реаліям, і я звернувся до Юлії Володимирівни із пропозицією: щоб отримати мінімум 25-27% голосів на виборах необхідно будувати кампанію по-іншому. Я запропонував професійну команду. Вона це прийняла – був створений штаб, у рамках якого ця команда приймала дуже активну участь – більша частина програми Тимошенко була розроблена саме нашою командою. Але це дуже не сподобалося Бродському, Турчинову та Томенку, і вони підняли бурю й поставили ультиматум Тимошенко: якщо вона не відмовиться від мене і від запропонованої мною команди, вони влаштують скандал на з’їзді.

Юлія Володимирівна не витримала тиску і пообіцяла мені посаду депутата Київської обласної ради, де я можу очолити фракцію БЮТ, а потім – очолити Київську облраду. Я погодився, але ця трійка знову поставила ультиматум: мене не повинно бути в списку БЮТ до Київської облради.

За один день до проведення з’їзду Тимошенко заявила, що відмовляється від мене й моїх послуг, хоча сказала, що не все закінчено, вона, безумовно, переможе і стане прем’єром. Тоді наша співпраця буде поновлена.

Але в мене залишилися дуже неприємні враження, бо вона зрадила не тільки мене як політика – вона зрадила наші стосунки, мою сім’ю, тому я не зміг на це погодитися. Я не виступав і не виступаю проти неї особисто, а критикую її оточення. Їй буде дуже важко, тому що одна світла пляма серед них – це Юлія Володимирівна, з такими людьми, як Бродський, зрадник Томенко та іншими в неї немає політичного майбутнього, вона дуже скоро це зрозуміє. Якнайшвидше Юлії Володимирівні потрібно позбутися їх присутності у своїй політичній команді.

Який формат парламентсько-урядової коаліції Ви вважаєте найбільш реальним? Хто, на Вашу думку, очолить новий Кабмін?

Найоптимальніша коаліція – це та, яка об’єднає країну, поставить крапку в політичному протистоянні між Заходом і Сходом. Тому я впевнений, що в цю коаліцію мають увійти Партія регіонів, соціалісти, БЮТ, «Наша Україна». Безумовно, участь у ній треба запропонувати комуністам, хоча я впевнений, що вони не погодяться.

Але, на мою думку, присутність у коаліції Партії регіонів необхідна безумовно. Якщо Ющенко відмовиться від такого варіанту і практично не буде рахуватися із 40% людей, що проголосували за «лівий» блок, маються на увазі комуністи, Регіони, Блок Вітренко, СДПУ (о) та інші, то стабільності в державі не буде. А це призводить до політичної дестабілізації, тягне дестабілізацію економічну, а закінчується або імпічментом, або повторними виборами.

Якщо такого балансу сил не буде, то це не буде на користь нашій державі та українському народу.

Як Ви оцінюєте хід нинішніх переговорів щодо формування коаліції між НСНУ, БЮТ та СПУ? Чому вони йдуть так важко? Які питання, на Вашу думку, є каменем спотикання між цими політичними силами?

Сьогодні всі говорять про те, що треба об’єднуватися навколо програми президента «10 кроків назустріч людям», але це все лише гра. Під килимом ідуть переговори щодо створення коаліційного уряду. Зрозуміло, що ні Юлія Тимошенко, ні Віктор Янукович зараз очолити уряд стовідсоткових шансів не мають – вони вже керували, і якихось особливих зрушень не було. Скоріше, навпаки – за прем’єрства Юлії Тимошенко був цілий ряд великих економічних помилок, які вона списувала на те, що їй не дали створити свою команду – команду «однодумців», хоча я знаю, що це не так. Команда, яка працювала з Юлією Володимирівною, коли вона була прем’єром, підтримувала її в усьому, за виключенням хіба що одного-двох міністрів, які мали свою думку. Але всі основні питання, які вона хотіла вирішити на засіданні Кабміну, вона вирішувала. Тому не треба перекладати все із «хворої голови на здорову».

Зараз відбувається затягування переговорного процесу, хоча абсолютно правий Роман Безсмертний, коли говорив, що на сьогодні підписання коаліції не буде зрозумілим ні для кого, тому що в Конституції вказано: коаліція утворюється народними депутатами, а новообрані депутати ще не прийняли присяги. До прийняття присяги можна говорити про якусь коаліцію, але це лише переговори щодо намірів.

До речі, про затягування переговорів. Складається враження, що НСНУ навмисно буде розігрувати сценарій затягування переговорів, щоб під можливою загрозою розпуску парламенту просунути свого прем’єра. Як Ви вважаєте, чи розглядається всерйоз командою президента варіант перевиборів?

Президент може згідно зі своїми повноваженнями підписати указ про розпуск парламенту, але він не може своїм указом змінити відношення народу до тої чи іншої політичної сили. Тому, якщо такий указ буде підписано і, згідно з Конституцією, протягом 60 днів буде проведено наступні парламентські вибори, їх результати будуть ще гіршими для «Нашої України».

Але є інше питання, на яке б я хотів звернути увагу. Так склалося, що зараз жодна політична сила, ні суспільство не сприймають президента, як сильну вольову людину. Я думаю, що якби Президент зробив такий крок, стукнув би по столу і гаркнув: «Хлопці, хто в домі хазяїн?!», то це пішло би йому на користь. На сьогодні все вирішують замість нього, без нього, але тільки не він сам. Я неодноразово говорив, що він повинен втрутитися і очолити переговорний процес по створенню парламентсько-урядової коаліції та формуванню уряду. І слава Богу, що він втрутився і призначив від себе людей, які займаються цим питанням, та став основним гравцем на цьому полі. Потрібні подальші сильні кроки Віктора Андрійовича, і одним з них може бути розпуск парламенту, якщо не буде підтримана запропонована президентом кандидатура прем’єр-міністра.

На даний момент НСНУ опинилася у важкому становищі, адже при будь-якому форматі коаліції вона ризикує бути роздавленою Юлією Тимошенко. Що б Ви порадили в цій ситуації керівництву НСНУ?

НСНУ сама себе довела до такої ситуації – для того, щоб за рік втратити такий рівень довіри населення, треба мати дуже високий фах. Але, як казав пан Кравчук, “маємо те, що маємо”, і на сьогодні я вважаю, що треба вести переговори з Юлією Володимирівною, закликати до її розуму і знайти тих людей, які б переконали її відмовитися від претензії керівництва урядом, а уряд треба щоб очолила нейтральна фігура, якій би довіряв президент.

Президент наголошує, щоб ця коаліція була утворена навколо його програми «10 кроків назустріч людям», і саме йому видніше, кому треба доручити її реалізацію. Заради України я б погодився з думкою президента.

Вперше в Україні вибори були проведені за пропорційною системою. Як Ви вважаєте, чи є дана система оптимальною для України?

Це абсолютна дурниця. Я є одним із тих, хто був категорично проти такої системи. Нинішні вибори показали всю недосконалість такої системи – на сьогодні дуже багато впливових політиків, за якими шкодує суспільство, залишилися поза політичними процесами. Це і Плющ, і Костенко, і Кармазін, і Вітренко, і Богословська. Цей список можна ще продовжувати.

Якби виборча система була змішана або по мажоритарним округам, але на мажоритарний округ висувала би своїх кандидатів політична партія, тоді б парламент був більш професійний. На сьогодні біля 260 – 265 чоловік – це абсолютно нові люди, які не мають ні відповідної освіти, ні досвіду праці у парламенті, не знають, що таке законодавча ініціатива, тому вимушені прислухатися до керівників своїх фракцій і виконувати ту єдину роль, яку їм уготували, – роль кнопкодавів.

Як Ви ставитесь до продажу місць у списках?

З цим боротися неможливо. Єдиний спосіб – це змінити систему виборів, тоді ці гроші будуть йти не до кишень керівників політичних сил, а до народу. Коли вибори йдуть по мажоритарному округу, депутат приходить до народу, а люди хочуть подивитися: що ти за людина, яка в тебе освіта, чи можеш ти допомогти і допомогти вже сьогодні. Є конкретні питання: ремонт школи, газифікація, ремонт доріг тощо.

Депутати-мажоритарники, які були обрані по цьому виборчому округу, допомагають своїм виборцям до наступних виборів.

Різні внутрішні та зовнішні сили в Україні готують лідера до участі в президентській кампанії заздалегідь - так було з Кучмою, з Ющенком, з тим же Януковичем. Відповідно, коло реальних претендентів на президентських виборах звужується до двох. Як Ви вважаєте, хто буде реальним претендентом на майбутніх президентських виборах? Чи буде таким претендентом Віктор Ющенко?

Саме зараз у суспільстві формується думка, чи зможе Віктор Ющенко бути реальним претендентом на наступних президентських виборах. Якщо ситуація залишиться такою, як зараз, якщо він не об’єднає Україну і вона залишиться розділеною на Захід і Схід, то, безумовно, на Сході він підтримку не отримає, а на Заході вже втратив. А поновлювати цю підтримку треба вже зараз, і не словом, а ділом.

Я вважаю, що питання номер один для України – це об’єднання суспільства. Ющенко не повинен боятися кардинальних рішень – це йому піде лише на користь.

Високі шанси є, безумовно, у Юлії Тимошенко.

Але я хотів би звернути увагу на те, що Захід України самостійно вибори не вигравав – більшість електорату на Сході. Для перемоги Юлії Тимошенко необхідно вже сьогодні намагатися знайти спільну мову про підтримку із тими виборцями, що проживають на Сході. Те, що вона заявляє про своє несприйняття Партії регіонів і про те, що вона не буде блокуватися з цією політичною силою, – велика помилка, тому що цю політичну силу підтримали 32% населення, які можуть при певних обставинах проголосувати за неї як за президента. На мою думку, ніхто не має права нехтувати волевиявленням цих людей.

Якщо Юлія Тимошенко стане президентом, то чи будете Ви до неї в опозиції?

Я не був в опозиції до Тимошенко особисто і не в опозиції сьогодні. Я абсолютно чітко говорив про помилки, які вона робила на посаді прем’єра, які були під час передвиборчої парламентської кампанії і які робляться сьогодні. Я критикував її оточення, тому що це дуже амбітні люди і для них їх особисті інтереси переважають над інтересами держави.

Сьогодні Томенко й Бродський категорично проти ведення переговорів Тимошенко із Партією регіонів. Вони заявляють: або в опозицію, або владу їм в руки! В політиці треба мати розум, а коли люди роблять подібні заяви, то я думаю, що Бог їх його позбавив.

Різні політичні сили стверджують, що результати голосування були сфальсифіковані. Як Ви вважаєте, чи є сенс проводити перерахунок голосів?

Сенс проводити перерахунок був. Про те, що будуть фальсифікації і на Сході, і на Заході, я говорив до цього. Але фальсифікації були не в таких обсягах, які б могли вплинути на кінцевий результат виборів. Хіба що в результаті перерахунку блоки Наталії Вітренко і Литвина могли б потрапити до парламенту.

Олексій БЄЛИШЕВ, Центр досліджень політичних цінностей