Президент малював в Раді серця, пронизані стрілою

Перед щорічним виступом Президента в парламенті пролилася кров відданого Ющенку депутата. Керівник фракції «НУ» Микола Мартиненко вискочив із сесійної зали з розбитим носом. Постаралися комуністи. Принаймні, таке розповів журналістам Мартиненко, адже побачити баталії на власні очі журналісти не змогли. В ложу преси їх не пустили. Вважали, що для написання репортажу про парламентські події достатньо просто перебувати в приміщенні Ради, а вже самі стіни законодавчого органу надихнуть пресу на яскравий матеріал.

Але повернемося до наших баранів. Тобто, депутатів, звичайно. Отже, сутичку спричинив плакат, який повісила на трибуну ВР, з якої мав виступати Ющенко, КПУ. «Я навіть не чіпав того плакату. А реакцію ви бачили. Коли вже людину не виховали до 50-70 років (ви самі знаєте, якого віку у тій фракції), то люди вже повинні робити висновки за кого голосувати», - скаржився Мартиненко на своїх колег. Хто наніс йому роковий удар, керівник пропрезидентської фракції назвати не спромігся, мовляв, дідусі-комуністи били гуртом.

Що ж, минули часи, коли «Нашу Україну» підтримувала в баталіях «важка артилерія» - Червоненко та Третьяков. Тепер нардепам «НУ» варто відвідувати заняття з рукопашного бою, бо ж виборці можуть зробити невтішні висновки. Наприклад, що то компартія – сила, бо ж недаремно пенсіонери здолали немаленького Мартиненка. А якщо цей досвід класової боротьби – та в конструктивне русло, можна побити усі рекорди законотворчості!

Після інциденту в парламентом поповзли чутки, що виступ Президента буде зірвано. Але пристрасті швидко уляглися, Віктора Андрійовича Верховна Рада зустріла цілком толерантно й стримано. Так само стримано на депутатів реагував Ющенко. Замість традиційного звернення «любі друзі» президент сухо сказав: «Шановні колеги». Й так протягом промови разів п’ять. Виходить, друзі й парламент для Президента вже давно не сумісні речі.

Рада вислухала до кінця майже годинну промову, жодного разу не перебивши главу держави. Чи уважно слухали? - Навряд чи, бо запам’ятали з довгого-довгого звернення дуже мало. Після виступу парламентарії коментували лише дві тези з промови: пропозицію прийняти на референдумі нову Конституцію та цитату з Наполеона.

Що стосується першого, Ющенко запропонував нардепам свій план «народної політичної реформи», яка повинна чи то вдосконалити, чи то поставити з ніг на голову все у «депутатській політичній реформі» під кодовою назвою 2222.

Народна політична реформа за Віктором Ющенком - це створення Конституційної комісії з представників політичних сил, громадськості, неурядових організацій, органів місцевого самоврядування, науковців, експертів з метою вироблення проекту нової редакції Конституції України. А потім прийняття її на референдумі.

Більшості політичних сил це, звісно, не сподобалося. «Про референдум це була найслабша частина виступу. Ми сприймали з іронією. Адже пам’ятаємо референдум Кучми», - розповів представник БЮТ Андрій Шкіль. Депутати стверджували, що референдум - дохлий номер, бо його результати повинна ратифікувати Верховна Рада, а їй подобається остання політреформа, яка обрізала повноваження Президента.

Сам Ющенко в коментарях журналістам на це сказав замріяно-філософськи: «Як гарант, до виборів я не зроблю жодного кроку, що збурює, а після виборів ми будемо мати нову країну…» Мовляв, там і побачимо.

Президент залізно обіцяв депутатам, що не буде опиратися змінам в Конституцію до майбутніх парламентських виборів, після чого просив призначити на посаду суддів Конституційного суду. Власне, більше народні депутати нічого із президентського послання не запам’ятали.

В той же час, виступ Президента мав чимало інших пропозицій. Наприклад, вступити в зону вільної торгівлі з ЄС (в 2007 році), укласти Європейську угоду про асоціацію (термін - 2008 рік). Потім, після виконання Копенгагенських критеріїв, вступити до ЄС. Далі Президент пропонував об’єднати православ’я в Україні в єдину церкву (без визначеного терміну виконання) й, нарешті, «вилізти з окопів, скласти зброю та подати один одному руки» (термін виконання - «сьогодні»).

«Це не до нас. Це він, певно, мав на увазі помаранчеву команду. Хай та виходить й складає зброю, а у нас зброї немає», - так відреагував на це Кравчук. Що стосується цитат, то крім Наполеона, Віктор Андрійович цитував Богдана Хмельницького, Григорія Сковороду, Тараса Шевченка. Проте, чомусь найбільше депутатський корпус збурила така фраза гаранта: «На завершення (промови) хочу згадати слова імператора Наполеона, які сьогодні люблять цитувати, що «політика – це доля». Очевидно, у нього був власний історичний контекст, мотиви та розуміння політики. Я ж хочу наголосити, що саме на наш вік випало вирішувати долю наших людей, долю цієї держави».

Депутат з фракції Народної Партії Олег Зарубінський одразу проаналізував слова Віктора Андрійовича за Фрейдом й зробив висновки: «Дивіться, коли конституційна реформа послабила владу президента Ющенка, він цитує Наполеона. Це приклад сублімації за Фрейдом, коли Президент видає, що він думає, насправді – хоче абсолютної влади», - зауважив Зарубінський.

А Ігорю Єремеєву цитата з Наполеона сподобалась: «Я президенту аплодував, коли він нагадав слова імператора Наполеона». Хоча із Зарубінським Єремеєв теж погодився: Президент хоче зберегти за собою старі повноваження. Саме тому, на його думку, Ющенко запропонував план дій щодо проведення «народної політичної реформи» та референдуму.

А от поважному «шефу» вищеназваних нардепів спікеру Володимиру Литвину сподобалось все: «Мені не може не подобатися те, що говорить Президент України. Принаймні, поки він Президент України. Я завжди подумки аплодував».

Представника блоку «НЕ ТАК» Нестора Шуфрича Наполеон роздратував: «Я думаю, війна 1814 року нічого хорошого слов’янським народам не принесла, тому коли цитувати Наполеона - варто згадати його іншу фразу. Найбільш аморальним є те, коли людина береться за речі, яких робити не вміє й не може. Це більше підходить до Ющенка». Нестор вважає, що Ющенко повинен не протягувати руку депутатам, а - ні багато, ні мало - «покаятися в сесійній залі».

Звичайно не міг сподобатися виступ Президента й представникам фракції Регіонів. Нардеп Шкіря назвав виступ «невиразним»: «Очевидно, Президент до останньої хвилини вагався: йти чи не йти йому в парламент». Шкіря зауважив, що спочатку йому сподобалася заява Ющенка, що він не буде ревізувати політичну реформу. «Потім він все зіпсував, коли заявив про створення конституційної комісії. Тоді я подивився в очі Морозу, батьку політреформи, і коли побачив в них скепсис, дещо заспокоївся», - зізнався Шкіря. Аплодувати виступу йому не хотілося, а думка освистати в голову не прийшла. «Я не вмію свистіти», - поскаржився Шкіря. А от Шуфрич зізнався, що вміє, але себе стримував через повагу до Конституції.

Представник БЮТ Адрій Шкіль також критикував виступ, але поміркованіше: «Я хотів би почути перелік всіх тих кроків, які зробить Президент, щоб здійснити все сказане. Факти приведені чесно, намальовані контури, але не приведені шляхи. Тобто контурна карта є, але вона не розмальована фарбами. Невже цим має займатися депутатський корпус, який один міністр хоче поставити в стійло».

Пропрезидентські сили, звісно, виступ хвалили. Голова фракції «НУ» Микола Мартиненко скаржився на одне: через розбитий ніс пропустив частину промови. «Весь зал слухав, всім було цікаво. Інша справа, що вони вам будуть на камери говорити, але слухали уважно», - зазначив Мартиненко. Він вважає позитивом, що Президент запропонував процедуру обговорення змін до Конституції. «Всі бачать: у нас є проблема з Конституцією, зокрема, проблема взаємовідносин між гілками влади», - додав Мартиненко.

Нардепу Валерію Асадчеву з фракції УНП виступ дуже сподобався: «Президент протягнув руку всім політичним силам. Але, на противагу промові Президента, ми бачимо поведінку парламенту, в ньому залишились старі кумівські сили й методи», - зауважив нардеп.

З умовно пропрезидентських лише лідер фракції «Відродження» Антон Кіссе знайшов, за що покритикувати Президента. «Про Росію нічого не сказано, про взаємовідносини. Про Вашингтон сказав, про Румунію, про Польшу… А про Росію - ні. Мене особисто це не задовольняє», - зауважив Кіссе.

Ось, власне, короткий огляд думок депутатів з приводу президентського послання. А якої думки сам Президент про парламент? Коли журналісти його запитали про це – в очах Віктора Андрійовича відобразився особливий сум. «Вам сказати правду?», - перепитав Віктор Андрійович. Журналісти закивали, а Ющенко продовжив говорити у лірично-філософській манері: «Парламент завершує свою роботу. Відчуття таке, що всі зморені, зелектризовані. Психологічно в залі дискомфорт. Виборча полеміка - єдина на порядку денному. Не той настрій, щоб говорити про системні зміни та цінності. Проте, трагедії в цьому теж немає. Парламент треба прийняти таким, яким він є, і не мучити себе», - зауважив Президент.

Щоправда, склалося відчуття, що мучитись Президент перестав лише, коли піднявся на третій поверх ВР, де відбувалася виставка-продаж книжок українських видавництв. Нестор Шуфрич, певно, був би у захваті, якби побачив, що в першу чергу Ющенко купив «100 казок» «А-ба-ба-га-ла-ма-ги». «Як я вам і казав – «казкар», - певно, заявив би Шуфрич, підстрибуючи на радощах.

Похід на книжковий ярмарок для Віктора Андрійовича закінчився вдало: він купував, йому дарували. Охорона ледь встигала відносити книжки. Ющенко купував у великій кількості дорогі видання для своїх малюків, для себе віддавав перевагу виданням на історико-культурологічні теми. Із художньої літератури купив дві повісті сучасних українських письменників – Лесі Вороніної та Марини і Сергія Дяченків, «12 обручів» Юрія Андруховича, Пауло Коельо «И в день седьмой». Також придбав книжку одного з депутатів Верховної Ради Володимира Цибулька «Ангели і тексти».

Прес-секретар Президента Ірина Геращенко, коли зустріла Цибулька в кулуарах, пожартувала: «Президент твою книжку купив, аж 10 грн. витратив». «Я компенсую», - парирував Цибулько. Було видно, що він втішений.

Втішені залишились і книгарі. Не лише від хорошого виторгу. Вони наперебій збирали автографи Президента під книжками про Ющенка. Після того, як Віктор Андрійович з любов’ю перемацав десятки хороших книг, він помітно подобрішав, сповнився позитивними емоціями. Тож, коли йому дали для підпису чергову книгу, він в ній намалював серце. Однак, зметикувавши, що це можна розцінити як виборчу агітацію ворожої сили, пронизав його стрілою.