Олександра Коваль: Владі не потрібен культурний електорат

18 грудня у Києві стартував Різдвяний благодійний книжковий ярмарок. Те, що він призначений на переддень свята Миколая - не випадковість, адже малят на ньому чекає багато цікавинок та безліч цікавих книжок. Щодо останніх, то багато видань буде і для дорослих. Отже, без подарунків на свято не залишиться ніхто. Організаторами ярмарку виступає Львівський форум книговидавців, тож логічно, що до розмови ми запросили президента Львівського форуму Олександру Коваль фото Віктор Арнаутов/ОБОЗ У Києві відкривається Різдвяний благодійний книжковий ярмарок.Чого очікувати від нього? - Ярмарок відкривається в переддень свята Миколая, то й чекати від нього слід подарунків і чуда. Це наш перший ярмарок тільки для відвідувачів. Головна мета - повернути традиційний для Західної України звичай дарувати на Миколая (та й на інші свята) книги. Крім того, кінець року сприяє розвагам й веселощам, тож нічого надто серйозного на кшталт круглих столів чи наукових конференцій не буде. Але не тому, що ситуація з книговиданням покращилася хоч трохи... Як на мене, зараз просто треба зробити паузу і переосмислити, як ми маємо діяти в ситуації тотального наступу на всі демократичні та економічні свободи. Жодна влада не була надто прихильною до культури й освіти і до видавців зокрема, але дії цієї можуть призвести до тотального краху... Та це й без мене зрозуміло...

Скільки видавництв братиме участь у ярмарку?Чи запрошені якісь письменники? Лише українські чи й іноземні теж?- Письменники будуть, їх представлятиме, перш за все, літературний конкурс "Коронація слова". Зустрічі з письменниками організовує львівське видавництво "Піраміда", тернопільський "Богдан", вінницька "Теза". Буде представлено кілька цікавих видавничих проектів, серед них на особливу увагу заслуговує нова серія дитячих книжок від молодого київського видавництва "Грані Т". Іноземних письменників не буде, формат цього ярмарку й не передбачав літературних подій, основний акцент ми робимо на подарунках і розвагах, тому в програмі надзвичайно багато конкурсів та лотерей. Ярмарок заявлений як благодійний, отже кошти підуть на доброчинність?- На жаль, фінансова ситуація видавців не дозволяє їм скерувати вторговані кошти на доброчинність. Їм би самим вижити; зате вхід буде вільний для всіх бажаючих. Під час ярмарку відбуватиметься благодійна акція "Подаруй дитині книжку!", яку розпочато навесні в Києві, а продовжено восени у Львові. Ми збираємо книги для дітей з дитячих будинків, інтернатів, для сільських бібліотек. Дітьми-сиротами та інвалідами зараз почали більше опікуватися різні фонди й громадські організації, але вони дбають переважно про здоров'я, одяг, їжу. Звичайно, ці потреби важливіші за потреби духу, але не головні... За дві акції ми зібрали близько 40 тисяч книжок, це крапля в морі, але такими краплинами це море й наповниться. Ми зараз не маємо уповати на державу, а потрібно зробити щось самим. В Україні реально зібрати кілька чи кільканадцять мільйонів книжок і передати їх туди, де вони потрібні. Я закликаю всіх книгоманів, придивитися до того що пилиться у них на полицях, але могло б змінити життя інших … Якщо ж свої книжки з шафи витягати не хочеться - можна купити новенькі на ярмарку; для акції видавці продають їх зі знижкою. Власне так і вчинив Святослав Вакарчук, передавши 50 тисяч гривень на закупівлю книг. Видавництва надали значні знижки, так що Славкові кошти використані ефективно. Ми обрали по одному закладу в кожній області, переважно в маленьких містечках чи в селах. В одному нам сказали, що це перші книжки, які вони отримали. Плакати хочеться... Крім Вакарчука, який останнім часом активно займаєтьсядоброчинністю, хто ще з публічних людей України братимеучасть у благодійних акціях? Чи не намагалися Ви залучити до співпрацікогось?- Святослав Вакарчук - надзвичайно щедрий і розумний. Він усвідомлює, що нечитання обернеться за кілька років величезною гуманітарною катастрофою. Ми звертаємося до всіх людей, в тому числі й до публічних осіб, але вони або мають якісь свої проекти, або не мають часу, або схвально кивають головою.До речі, працівники "Оглядача" долучилися до акції? Навіщо кожен раз оглядатися на інших, давайте самі й почнемо! Інших журналістів запрошуйте. На ваш сайт заглядає освічена публіка і, сподіваюся, не бідна - запрошуйте, переконуйте! (ініціативи Оглядача уже сьогодні будуть на сайті, плюс, ми запросимо взяти участь у акції наших партнерів – ред.) Чи можете Ви зараз, хоча б приблизно, підбити результати книговидання в2006 році в Україні. Чи отримала українська книга необхідну підтримкувлади?- Результати ті, що й завжди: стагнація та посилення впливу іноземних видавництв. Переважно російських. Вже багато років і я, і Асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, і брати Капранови, та й багато наших колег повторюємо, що державна політика у видавничій сфері відсутня, що виділені з бюджету кошти використовуються неефективно. Але нас не чують при жодній владі. Владі не потрібні культурний і освічений електорат, а власне такими українці стануть, коли почнуть читати.Українська держава нічого не зробила, щоб зупинити знищення книгарень і щоб захистити наш ринок від нелегального ввезення російських книжок. Не розроблена стратегія розвитку галузі. Навесні ми розпочали цю роботу в складі міжвідомчої комісії, висловлювалися конструктивні пропозиції, які були б прийнятними для більшості учасників ринку і призвели б до стабілізації та покращення ситуації, але з приходом нового уряду ця комісія припинила свою діяльність. Зараз вона, начебто, поновить свою роботу, але більшість незалежних експертів, серед яких я, брати Капранови, Костянтин Родик, навряд чи туди будуть запрошені. Чи задовольняє книговидавців позиція влади у Бюджеті 2007?- Чесно кажучи, ще й часу не було щось аналізувати, та й бажання теж, адже кошти знову потраплять тільки в 50-60 видавництв, причому 80% цих коштів чомусь потрапляє все тим самим видавництвам, яких не більше 10-ти. Директорка одного київського видавництва категорично проти оприлюднення результатів розподілу державних коштів, тому що вважає, що "це всіх розсварить"... Хай краще лишається, як є - шито-крито! Одну цифру все ж назву: в травні наступного року Україна буде почесним гостем Варшавського міжнародного книжкового ярмарку. На цей захід в бюджеті закладено 5 мільйонів гривень. Замовлена для експонування здобутків площа - 1000 кв. метрів. Для порівняння: на такій площі експонувалася Росія 3 роки тому і витратила приблизно таку ж суму, а от Німеччина, яка є найбільшою видавничою країною в Європі, обмежилася 300-ми кв. метрів та бюджетом, що не перевищив 400 тисяч євро (2,5 млн. грн..) Яке видавництво в Україні може претендувати на звання найкращого покількості цікавих книг, зацікавленості читачів та ін параметрам? - В Україні є кілька дуже цікавих видавництв, і кілька, чи кільканадцять, чи кілька десятків дуже хороших письменників, які потенційно можуть стати (чи вже стали) дуже відомими і не тільки в Україні, а й в Європі. Щоб це відбувалося швидше та інтенсивніше, нам не вистачає необхідної у видавничому світі інфраструктури. Читачів ми також втрачаємо, ситуація з читанням скрізь в світі не блискуча, але в Україні вона одна з найгірших в Європі, і якщо в найближчий час не будуть розвиватися програми популяризації читання, як от «Книгоманія», боюсь, що ніякого прориву не відбудеться. А хороші видавництва, яким є що запропонувати читачам, всі будуть на нашому ярмарку. Чому в Україні дуже повільними темпами розвивається видання іноземнихавторів? Безумовно, необхідно підтримувати власного виробника, але йвидання не лише європейських, а й азіатських письменників зацікавило бчитачів. - Цілком з Вами погоджуюсь. Нам треба брати приклад з Кореї. В останні роки там видається по 10-14 тисяч назв перекладних книжок на рік, а в Україні заледве набереться кілька сотень. Вони відкрилися до світу, вони хочуть читати ті ж книжки, що в Європі, вони хочуть зрозуміти і бути зрозумілими. Взагалі просувати перекладну літературу нелегко, для цього існують спеціальні фонди та програми, які створені для просування національних літератур за кордоном. Видавці можуть скористатися грантами, але переважно їх не дають на комерційну літературу, на книжки, які є бестселерами. Такі книжки треба видавати за власні кошти, їх рекламувати і заробляти. Україна повинна б також запровадити програму підтримки українських видань в світі. Польська література стала відомою в Європі власне після відкриття такої програми і зараз за рік видається близько 200 перекладів польських авторів різними мовами. Як на вашу думку, така структура, як «Книжковий клуб сімейного досугу»,виховує в українці бажання читати, чи, швидше, привчає його до не надтоякісної книги? - Я не хотіла б дискутувати про "якісні" чи "неякісні" книги. Якщо вони подобаються людям, що в цьому поганого? "Парфумер" Зюскінда - це якісна чи неякісна література? А Коельо? Агата Крісті? Якщо подобається Донцова, це ж не значить, що людина читає тільки такі книжки? Чи що вона не здатна тонко відчувати? Зараз ситуація з читанням справді настільки погана, що і цей «Книжковий клуб», і інші видавництва, що видають "неякісну" на думку естетів літературу, роблять дуже добру справу, щоб люди не втратили цього навику остаточно. Невже ви справді думаєте, що оцінити нобелівських лауреатів може більше, ніж кілька тисяч українських читачів? А решті що робити? Комплексувати через свою неосвіченість та поганий смак? «Клуб» робить добру справу ще й тим, що залучає до читання людей, які інакше просто не мали б такого шансу, адже живуть вони значною мірою в маленьких містечках та в селах, де або не було книгарні, або ж вона закрилася. До речі, невдовзі в Україні стартує ще один великий проект, який працює вже в кільканадцяти європейських країнах: книжки продаватимуться в газетних кіосках разом з однією з найпопулярніших в Україні газет. Іноземні видавці за тиждень продавали по кілька сотень тисяч примірників! І це була світова класика і дуже якісно видана! Такі проекти розширюють ринок, залучаючи до книжки нових й нових адептів. Чи є вже якісь ідеї для 14 форуму книговидавців у Львові?Як казала незабутня Скарлет О'Хара з "неякісної" чудової книжки "Проминуло з вітром" - про це я подумаю завтра!