Курков: "Молодіжна культура будує громадянське суспільство"
За два роки після „помаранчевої революції” відчутно змінився не лише політичний, але й культурний імідж України. Потенціал для „європейського прориву” українці використовують по-різному: політики дедалі більше уособлюють перманентні кризи і втрачені шанси. Тим часом митці вже стали „свояками” на престижних культурних форумах Європи. З нагоди другої річниці „Майдану” слово не комусь із політиків, а письменнику - Андрію Куркову.
Західні експерти поки що сумніваються у наявності цього інституту демократії в Україні. Що Ви думає з цього приводу?
„Громадянське суспільство – це суспільство, яке знає закони про суспільство, поважає їх і виконує. В принципі, це суспільство, де права людини означають більше, ніж гроші, ніж куплені судді тощо. Ні, ми його не маємо, але у нас його не менше, ніж у Росії. І, в принципі, не набагато менше, ніж у Польщі. Втім, потенційно всі молоді письменники свідомо чи підсвідомо цим займаються. Тарас Прохасько, Юрко Андрухович, Оксана Забужко – свідомо. Любко Дереш – підсвідомо... Тобто - та нова молода культура, яка прийде, вона буде змінювати і покращувати ситуацію з громадянським суспільством.”
Невже в Україні усе тільки в перспективі? Чи хоч щось змінилося за ці два роки, що минули після помаранчевої революції?
„Звичайно, змінилося. Можна подивитися, як ми живемо, і як живе Росія. У нас є свобода преси, а їм вона не потрібна. Вона у нас справді була ще за часів Кучми. Адже тоді працював “5-ий канал”, який за часів Кучми не могли «медведчуки» закрити. У нас це суто українська риса – з одного боку, державний егоїзм, а з іншого – любов до анархії. І в цьому сенсі я навіть думав, що корупція допомогла розвивати в Україні демократію, тому що державні мужі займалися більше грошима, ніж ідеологією і контролем суспільства.”
В якому напрямку рухається нині українське суспільство?
„В принципі, зараз іде «устаканивание» суспільства, тому що, в принципі, Україна ментально захищена від різких рухів. Це не в ментальності українців щось швидко перероблювати. Навпаки є така традиція почекати і подивитись, що буде далі. І в цьому сенсі все, що відбувається відповідає національному менталітету. І все одно кожна зміна наближає до якоїсь оптимальної ситуації для країни. Все одно ми будемо нормально і краще жити. Все одно це не настане дуже швидко. Все одно назад, у минуле, дороги немає.”
За матеріалами
Німецької хвилі