„Від Ілліча до Ілліча без інфаркту і параліча” , 7 июня 2005

Анатолій Кінах „цього року, учетверте повернувшись в Кабмін, міг би відсвяткувати десяту річницю з того часу, коли в далекому дев'яносто п'ятому вперше отримав урядовий портфель”.

Протягом місяця на „ОБОЗі” вийшло кілька критичних матеріалів про першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха. Стаття в „Демократичній Україні” відбиває більшість критичних закидів. Вона цікава ще й тим, що це видання вважається наближеним до УСПП, а отже матеріал тією чи іншою мірою віддзеркалює позиціонування Кінаха власною командою.

„Фігура першого віце-прем'єра виглядає досить не­звично в компанії «молодореформаторів». На тлі колег, які влаш­товують пробіги вулицями Києва та виставки дипломів, вивчають ціни в аптеках та на базарах, сло­вом, піаряться де тільки можна і як тільки можна, Кінах виглядає якось спокійно. Виважений, орга­нізований, поміркований, він справляє враження трудяги, який намагається систематизувати роботу Кабміну й економіки в ці­лому, поки інші міністри борють­ся з олігархами, з «Порою» і в по­рядку пожежної тривоги долають все нові й нові труднощі. Чим і заслужив собі імідж людини, в якої з кожного приводу своя, «особлива» точка зору.

Видео дня

Сам Ана­толій Кирилович ніколи не проти­ставляв себе Кабміну й завжди обстоював командність та злаго­дженість роботи Уряду, що, на його думку, не виключає права кожного із учасників команди на власну, професійно аргументова­ну точку зору: »Не можна допус­тити, щоб думка члена Уряду ви­значалася тим, наскільки вона вплине на сталість його посадо­вого становища. Якщо ми створимо в Уряді таку атмосферу, то різко знизимо якість рішень»,— заявляв Кінах в інтерв'ю "Дзерка­лу тижня».

«Сім раз відміряй — один від­ріж» — так можна коротко охарак­теризувати загальний алгоритм ухвалення рішень першим віце-прем'єром. Але коли вже «відріза­но» — Кінах стоятиме на своєму до кінця, не відхиляючи, проте, компромісних рішень.

Кінах ратував за збереження податкових пільг для тих вільних економічних зон та територій пріо­ритетного розвитку, де успішно розвивається бізнес, категорично виступаючи проти «зрівнялівки», що передбачала одностороннє скасування умов інвестиційних проектів для всіх ВЕЗ та ТПР.

Перший віце-прем'єр виступає проти поняття «реприватизація» й декларує, що необхідно перегля­нути умови приватизації лише тих підприємств, де відбувалися явні порушення. На його погляд, усі процеси навколо приватизації ма­ють проходити лише в законодав­чому полі, причому метою нової влади є не тільки відновлення державних інтересів, а й форму­лювання для власників та інвесто­рів позитивного сигналу — віднині приватизаційні процеси в Україні знаходяться у правовій та суспіль­но-прозорій площині.

Кінах «не розумів», навіщо було скасовувати нульову ставку ПДВ на інвестиції у вигляді основних фондів, що фактично означає, що відтепер ті, хто завозить облад­нання й будує заводи, мають сплачувати за це податки.

Кінах і парламентська фракція ПППУ виступили проти оновлено­го бюджету, захищаючи інтереси малого й середнього бізнесу, яко­му після ухвалення документа «перекрили кисень».

Кінах розкритикував недостат­ню координованість Нацбанку з урядом, заявивши, що укріплен­ня гривні може призвести до скорочення експортного потен­ціалу України та зниження конку­рентоспроможності українських товарів на зовнішньому ринку. Він докоряв владі й за зниження порогу місячного обороту для платників єдиного податку з 1 млн. грн до 300 тисяч, і за підви­щення тарифів на залізничні пе­ревезення.

Тепер, після першої «стомет­рівки» діяльності нової влади Кінах пожинає свої перші плоди. Згідно із результатами опиту­вань, проведених соціологічною службою Центру Разумкова, в Анатолія Кінаха найбільш пози­тивне сальдо в оцінках діяльності з-поміж усіх урядовців: його дії повністю або частково підтриму­ють більш ніж у 4 рази більше громадян, ніж не підтримують. За цим показником він навіть трохи обігнав Юлію Тимошенко, в якої це співвідношення становить приблизно 3,8.

Досвід багаторічної роботи в уряді спрацював також і на «впізнаваність бренду»: Кінах на друго­му з кінця місці після Юлії Тимо­шенко в рейтингу політиків, яких взагалі не знають. До слова, очо­люють рейтинг міністрів-«невидимок» Іван Плачков {74,4%}, Воло­димир Шандра (72,4%) та Павло Ігнатенко (72,0%).

Наведені вище факти можуть свідчити також і на користь новоствореного кінахівського громад­сько-політичного блоку «За волю народу», намір про входження до якого задекларували 50 політич­них партій та громадських органі­зацій. І хоча ця політична сила по­ки що не фігурує в політичних рейтингах та дослідженнях соціо­логів, існує ймовірність, що їй бу­де під силу забезпечити собі «прохідну» підтримку населення й подолати парламентський бар'єр на виборах-2006.

Так само очевидно й те, що, блокуючись із Народним союзом «Наша Україна» чи іншими учасни­ками коаліції «Сила народу», струк­тура Кінаха принесе їм додаткові політичні бонуси. Принаймні «опо­зиційний відтінок» першого віце-прем'єра, його палке відстоювання інтересів бізнесу та критика прорахунків нової влади не можуть бути невигідними самій владі, бо Кінах грає на випередження, завойову­ючи симпатії бізнесу, відтягуючи голоси тих виборців, які симпати­зують «есдекам-об'єднаним», «регіоналам» чи Валерію Коновалюку з його «Трудовою Україною», ак­тивно «розкручуваному» нині в опозиційному таборі.

Сам лідер «народовольців» стверджує, що його політична структура готова йти на вибори 2006 року самостійно, хоча не від­кидає можливості блокування з ін­шими «провладними» блоками. Утім, у будь-якій передвиборчій конфігурації Кінах «не зрадить» новій владі; «Необхідно, щоб ре­зультати виборів у парламент 2006 року посилили результати виборів Президента в 2004 році. Тоді ми зможемо сказати, що забезпечили безповоротність по­дій»,— заявив лідер об'єднання "За волю народу» на установчій конференції громадсько-політич­ного об'єднання. Скромно і зі смаком.

Тетяна ПЕЧОНЧИК, «Демократична Україна»