Видео дня
Юрій Оробець: „Наступними, до кого приковуватиметься СДПУ(о), напевно, будуть Щербані, Бакаї, Кучми та їм подібні”
Юрій Сиротюк, інформаційно-аналітичний портал „Депутат”
«Олександр Омельченко у своїй діяльності дотримувався лише одного принципу – робив те, що йому особисто вигідно. Тепер він грає роль помаранчевого героя, хоча таким він не являвся і не являється»
- Пане Юрію, що стало приводом Вашого звернення до Президента щодо ситуації у місті Києві?
- Ми цей лист надіслали приблизно 2-2,5 місяця тому, тоді він був написаний. Це не виявилося новиною, єдине – він потрапив до Інтернету. Не знаю, з чиєї подачі це відбулося. Суть полягає в тому, що
Олександр Омельченко у своїй діяльності дотримувався лише одного принципу – робив те, що йому особисто вигідно. Тепер він грає роль помаранчевого героя, хоча таким не являвся і не являється. Згадаймо, як він ображав Президента, говорячи, що той нервує, чи з приводу факту отруєння Віктора Андрійовича, обзивав його.
Мене особисто він зігнав з трибуни в приміщенні Київської міської ради на апаратній нараді, коли я хотів виступити проти тієї політики, яку проводила київська міліція. Подвійні стандарти, які розігрував пан Міленін стосовно типографій, де була протиправна продукція тощо. Омельченко став однозначно на його захист, а мене зігнав з трибуни, щоб депутати не чули, яке свинство робила тоді міліція під час президентських виборів. Це лише штрихи до біографії.
Зараз Олександр Олександрович намагається судорожно утриматися при владі і зберегти всю корумповану систему, яка склалася в Києві. Щонайперше політична корупція стосується земельних питань. Уявіть собі, що ті земельні питання, які не лобіюють депутати міськради, не мають найменших шансів пройти через Київраду. Ціна землі в центрі міста надзвичайно висока, на околиці менша. У зв’язку з цим ціна на житло в центрі міста чимала. Скажімо, собівартість житла в Києві 350 доларів за метр квадратний. На околиці – 700-800 доларів за метр квадратний, а в центрі 2-3, 10 тисяч доларів за метр квадратний. Виникає запитання: чи надходить до міського бюджету різниця ціни землі та житла за квадратний метр? Ні. Чия кишеня поповнюється? Що, Олександр Олександрович не знає про це питання? Знає. Яку користь з того має Київ? Я знаю, яку користь має київський чиновник. Чому створюється штучна монополія по вартості житла? Звісно, монополія. Це політика, яку проводить мер міста Києва, і вона не подобається киянам. Щодня більшає пікетів стосовно землі, будівництва в недопустимих, на думку киян, зонах, навіть відносно санітарних норм.
Вирубуються парки, сквери. Велика проблема – дерибан бюджету. Призначаються свої фірми, що роблять підземні переходи, кладуть плитку тощо. А які тут інтереси бюджету? Це великий комплекс питань, на які теперішня київська влада не дає найменшої відповіді. Ми вважаємо, що через рік Київ повинен мати значно кращого мера.
- Вам удалося достукатися до Президента? Чи Ви не отримали відповіді на Ваш лист?
- Я не один раз контактував з Президентом з цього приводу. Примірок, у моєму 60 окрузі відбувалися вибори до Київради. Головатенко виграв у Моховикова. Моховиков – це ставленик Омельченка, він же голова Київзему, який роздавав депутатам, прибічникам Януковича (Шуфричу, Гавришу тощо) неміряні гектари землі в Пущі-Водиці. Виграв Головатенко, він був керівником штаба Ющенка на Подолі. Щоправда, з мінімальною перевагою – 12 голосів, але рішенням одинадцяти судів він визнаний депутатом Київради. Кінчається тим, що Державна адміністрація так інтригує, що Головатенко не затверджений, а депутатом проголошений Моховиков. За два місяці після виборів вони організували розкриття бюлетенів, які ніхто не зберігав. Одним словом, робиться та фальсифікація, яка робилася і за минулої влади.
- Який є прийнятний вихід із цієї ситуації? Зробити знову в Києві двовладдя: мер і голова Адміністрації?
- Ні, пробачте, таке не можливо, оскільки це суперечить закону про статус столиці. Голова міської адміністрації автоматично призначається Президентом. Ющенко призначив Омельченка головою адміністрації. Але у місті Києві ще збереглися старі голови райдержадміністрацій, яких призначав Кучма. Кучмин потенціал має піти. Президент говорив, що має призначити своїх голів райдержадміністрацій, яким він довірятиме.
- Чому затягується цей процес?
- Думаю, що протягом найближчого часу це має бути зроблено, оскільки є відповідна подача Кабінету Міністрів. Крім того, була аналітична доповідь з цього приводу радника Ющенка Безпалого.
- Як Ви думаєте, у Омельченка є шанси втретє стати мером?
- Теоретичні шанси стати мером Києва має будь-яка людина. Проблема в іншому: Києву потрібен динамічний розвиток, а не топтання на старих компартійних системах керування.
- Сьогодні поширюються такі чутки, що, розуміючи ситуацію з Омельченком, Президент пропонує йому піти на «політичну» пенсію, очолити «Народний Союз Наша Україна» у Києві. Це правда?
- А як він може очолити НСНУ? Звідки ви таку інформацію отримали?
Я бачив довідку, скільки разів Олександр Олександрович був на засіданнях Політради «Народного Союзу». Напевно, чи не найменше з усіх членів Політради. Може, на шести засіданнях був. Він боїться цієї роботи. До того ж його нещодавно виключили з партії «Єдність». У нову партію він пробився не відомо в якій якості, а тим паче, щоб стати там лідером, даруйте.
- Пане Юрію, у середу ВР розглядала справу про побиття народних депутатів в Ужгороді. Ви вважаєте, що ці процеси рівнозначні до тих, що відбувалися з Вами, Поліщуком, іншими депутатами під час виборів на Закарпатті?
- Є два моменти. Перший: депутати у протиправний спосіб хотіли добитися невиконання рішення суду. Це зловживання, на мій погляд, своїм положенням, статусом народного депутата і порушення присяги народного обранця, оскільки він присягається дотримуватися Конституції, законів. Добиватися у протиправний спосіб невиконання рішення суду – це порушення власної присяги.
Щодо суб’єкта, заради якого вони це робили, Івана Різака, «правої руки» Медведчука, провідника політичної корупції тодішньої влади у Закарпатській області, то його основні корупційні справи такі: мукачівські вибори, які пов’язані з масовим побиттям, зокрема й народних депутатів, масові фальсифікації, колосальні побори, будівництво всяких віл у Карпатах, наприклад, клубу «Динамо», а насправді той будинок відомий як дача Медведчука. Одним словом, це маса злочинів. Серед них і доведення до самогубства ректора Ужгородського університету Сливки і т. д. Там немає де печатки ставити. Він «викохав» банду в 300 «стволів». Ця банда регулярно била - в Мукачевому, на виборах. Вона зі стволами була піймана на стадіоні «Авангард», коли хотіла озброєно піти на демонстрацію людей. Невідомо, чим би все завершилося. «Кришував» цією бандою Різак і його радник, він же шваґер Медведчука, Чубірка. Є такий кримінальний авторитет, якого розшукують, він в бігах. На екрані телевізора я впізнав арештованих бандюг, які мене особисто били, - Савчука і Варгу. Різак їх відпустив. Міліція тоді повстала, не хотіла підкорятися його рішенням. Утім, він надавив, і в результаті бандюги зараз переховуються. Тепер Прошкуратова ланцюгом приковується до Різака. Ну, нехай. Наступними, до кого приковуватимуться СДПУ(о), напевно, будуть Щербані, Бакаї, Кучми і їм подібні. Але це їх шлях, нехай туди йдуть.
- Пане Юрію, Ви колись послідовно боролися з кучмізмом. Всім відома історія, як з Вами вчинили на виборах. Для Вас ця боротьба уже закінчилася?
- Тільки один із бандитів зараз арештований, знаходиться під слідством. Решта в бігах. Той самий Чубірка, який мені загрожував за два дні до того. Він виконав цю погрозу, тепер переховується. Інші також в бігах, зокрема і голова селищної ради, який викликав бандитів. Недопрацьовує і міліція, і прокуратура. Ця історія не закінчилася.
- Я мав на увазі кучкізм як явище, а не лише побиття…
- У цьому плані, звичайно, боротьба не закінчилася. Я дуже не хотів би, щоб новій владі були притаманні ті елементи сваволі, що і старій. Вважаю, що прокуратура повинна працювати на декілька порядків ефективніше. Теж стосується і міліції, яка повинна менше займатися піаром, а більше конкретними справами. Певні зрушення є, але потрібно це робити більш активно.
Щодо побиття депутатів, то це неприпустимо. У цьому випадку, не дивлячись на те, що і Шуфрич, і Прошкуратова мої ідеологічні противники, до них не повинна була застосовуватися сила. Вони на цьому хочуть зробити політичний піар, оскільки самі спровокували ситуацію.
- Сьогодні багато хто говорить, що у новій владі відбувається приплив нових олігархів, що влада поступово набуває рис кучмізму і дедалі більше відходить від тих обіцянок, що були на Майдані. Ви з цим погоджуєтеся?
- І так, і ні. Є різні процеси. Наше завдання, депутатів із фракції «Народний Союз Наша Україна», щоб цього не відбулося. Треба, навпаки, таким чином тиснути на певних осіб, щоб виконувалися закони. Я не хочу жити у неправовій державі. Саме тому я у владній фракції. Я не хочу, щоб ця влада стала теж такою.
- З чим Ви пов’язуєте конфлікт, який щодалі більше розгоряється між Прем’єр-міністром та Президентом?
- Є певні родимі плями тих механізмів, які закладені в Конституції. Конституція заклала таку схему, що у нас щороку змінювався Прем’єр-міністр. Така схема неправильна. До того ж велика кількість інтриганів намагаються вклинитися в об’єктивні протиріччя, які виникають під час роботи. Отож я б не йшов цим шляхом. Уряд має бути цільною командою. В українській історії часто були такі часи, коли уряд створювався з трьох команд: перша команда прем’єра, друга Президента і третя група, яка використовувала одних і других у власних цілях, інтригувала. Це недопустимо. Я би хотів, щоб владна команда була цільна. Повинно бути менше конфліктів і публічних скандалів. Влада має виробляти спільну позицію. Так буде набагато ефективніше і краще.
- Що потрібно зробити в практичному, політичному і законотворчому плані, щоб не повернулося те, що називали кучмізмом?
- Насамперед, має бути чесною позиція інтелігенції і журналістів. Треба в такій мірі тиснути, і на владу в тому числі, щоб не було ніяких порушень. Необхідно вчасно все відкривати, щоб суспільство все бачило. Тоді ми мінімізуємо кількість помилок, якщо це помилки, і злочинів, якщо це злочини.
- А в законодавчому плані? Багато хто говорить, що у нас абсолютно недосконала або продажна судова система.
- Це надзвичайно актуальне питання, але ще має бути і зворотний вплив на суддю. Механізм впливу на суддів через Вищу раду юстиції і Атестаційну комісію мінімальний, оскільки є елементи корпоративного захисту інтересів. Треба реорганізувати кваліфікаційні комісії, щоб вони приймали справді радикальні рішення, а не в угоду своїм колегам. Я – суб’єкт не менше 20 подань стосовно тих чи інших суддів, і можу сказати, що кваліфікаційні комісії здебільшого дивляться на заяви крізь пальці. Це дуже велика проблема. Судді залишаються ненаказаними за явну неупередженість під час судових процесів. Це комплексна проблема. Крім того, механізм довічного статусу суддів поки що себе не виправдовує. Він захищає суддю, але разом з тим частина суддів, як кажуть українці, розбещені.
- Але ж потрібні якісь термінові заходи, ми ж бачимо, як щодня київські суди приймають діаметрально протилежні рішення, наприклад стосовно «Динамо».
- Не тільки… Уявіть собі, що зараз включилися районні суди, коли, приміром, суд Галичі стосовно великого майнового комплексу приймає рішення, суди в Борисполі, провінції, які не мають жодного поняття про той об’єкт. Тут є елементи і зловживання в глобальному плані, я не маю на увазі конкретні випадки. Така тенденція, на мій погляд, глибоко небезпечна. Цю проблему потрібно вирішувати всім миром. Є ще один бік цієї справи. Колись в гетьманські часи Україна була поглинута Росією тільки тому, що українці не вирішували судові проблеми на території України, а їздили скаржитися в Росію. Зараз ми масово їздимо скаржитися в Раду Європи. Та сама задавнена біда. Треба негайно вирішувати цю проблему.