Воскресіння, вінець Божого домобудівництва

Пасхальне послання

Блаженнішого МЕФОДІЯ,

Митрополита Київського і всієї України,

Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви архіпастирям, пастирям та всім вірним чадам Української Автокефальної Православної Церкви

Х Р И С Т О С В О С К Р Е С !

Воскресіння з мертвих Господа нашого Ісуса Христа - центральна подія людської історії, вінець Божого домобудівництва, яке рятує людину від страждання, самоти та смерті. Завдяки Христовому Воскресінню людському родові відкривається шлях до Творця, а усі перешкоди, що раніше відокремлювали її від Бога - руйнуються.

Своїм втіленням, приймаючи від Пресвятої Діви людську природу, Син Божий об'єднує нестворене зі створеним, природу Бога та природу людини. Своєю покорою Отцеві, покорою, яка сягає аж до вільного сприйняття смерті на хресті, Господь руйнує гріх, що виявляє себе у непослуху людської волі Богові. І, нарешті, Своїм Воскресінням Христос руйнує державу смерті, владі котрої підпала людина після гріхопадіння. Як пише візантійський богослов ХІV століття святий Миколай Кавасіла: "Оскільки люди потрійно були відокремлені від Бога - природою, гріхом та смертю, Спаситель зробив так, щоби вони, (люди) істинно причащалися і приходили до Нього, знищивши одне за одним усе, що перешкоджало цьому, одне - причастившись людству, інше - смертю на хресті , а останнє осереддя - панування смерті - цілком вигнав з людської природи Воскресінням". (Сім слів про життя у Христі . Слово-3).

Смерть - давній ворог людського роду. Радість? Любов? Найвищі поривання людського духу? Чи спроможні вони визволити людину від тиранії смерті? Чи можуть радість й любов бути повними, коли людина знає, що за деякий час усе, що вона любить й чому радіє серце - порине у небуття? Як свідчить глибинна інтуіція людського духу, смерть - це найбільша трагедія людського життя, і ніщо, ніщо, окрім надії на вічне життя, не може вирвати її з цього пекла: жити в очікуванні смерті.

У наших храмах нерідко можна зустріти ікони Воскресіння, на котрих зображено з'явлення Христа мироносицям та учням. Однак, за давньою православною традицією, канонічною, адекватною з богословської точки зору, іконою Воскресіння зображення сходження Боголюдини до пекла. "Печера, безоднява, прірва, вир". Усі ці значення присутні в біблійному понятті "шеолу" або пекла. Як свідчить Еклезіаст, "немає у шеолі... ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрості" (9:10). "Шеол" - це пітьма, ефемерність, напівжиття. А іноді з тексту Святого Писання складається враження, що "шеол" просто означає царство мертвих: могилу, де панує мовчання.

З однієї сторони, пекло - це певне місце, хоча це місце і недоступне для чуттєвого споглядання. Як пише сучасний грецький богослов митрополит Єрофій Влахос, у Старому Заповіті пекло представляє собою певний простір у глибинах землі, однак таке уявлення слід розуміти символічно, у контексті уявлень того часу, згідно яких земля знаходиться посередині, небо згори, а пекло під землею. З іншої сторони, пекло - це стан. Як свідчить християнська мудрість, "І рай, і пекло зароджуються у людському серці". А отже, досвід пекла можна пережити вже у цьому житті. "Той, хто зазнав богозалишеність, знає, що таке пекло", - свідчать православні подвижники. Христос недаремно називає злий дух "німим" та "глухим" (Мк. 9:25). У пеклі немає спілкування, пекло починається там, де особистість перестає бачити та чути іншого.

"Боже Мій, Боже Мій, нащо Ти Мене покинув?" - звертається до Отця розіп'ятий Христос. Такі слова дивно чути з уст Боголюдини, у котрій Божество та людство існують нероздільно одне від одного. Любов не може бути залишена Люблячим. Син не може бути залишеним Отцем. Однак Боголюдина приймає розрив з Богом усередину Своєї Особи і таким чином спасає людину від смерті, котра є наслідком цього розриву.

Де ж ти нині, смерте? Де твоя, смерте, сила? Пекло намагалося проковтнути смертну людину, але зустріла безсмертне Божество. До держави смерті сходить одвічне життя. До пекла самоти сходить Син Божий. До безодні небуття сходить повнота буття. І диво! Пекло, яке за визначенням має бути "місцем" богозалишеності , наповнюється присутністю Бога. Син Божий Своєю людською душею сходить до пекла і воно наповнюється Його Божеством.

Зруйнований останній притулок страждання, самотності та смерті! Пекло перетворюється з оселі смутку та царства забуття на кінцевий пункт дивовижної, незбагненої для нашої логіки "подорожі" Бога любові. Смерть, цей "останній ворог", капітулює! Христос звіщає "духам у в'язниці" (1Петр.3:19), простягає Свою рятівну руку прабатькам та виводить до світла життя бранців пекла.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Жодні інші слова не можуть сповнити людське серце такою радістю. Вони свідчать, що Божа любов - безмежна. Ці слова свідчать, що Живий Бог зійшов до глибин нашої власної смерті та богозалишеності. Якими б тяжкими небули наші провини, як глибоко не закрався у наше єство гріх, звістка про Христове Воскресіння свідчить, що нині настав час нашої пасхи, нашого "переходу" від пекла до неба, від смерті до життя, від самотності до богоспілкування. Воскрес Христос і кожне людське серце чує слова Воскреслого: "вийди геть, залиш державу смерті та увійди до раю життя".

Улюблені у Христі преосвященні архіпастирі, чесне чернецтво, боголюбиві пастирі, дорогі брати й сестри - чада Української Автокефальної Православної Церкви, від усього серця вітаю усіх вас з святим днем Христового Воскресіння! Перебувайте у радості цього дня, вітайте один одного поцілунком любові, зодягайтеся у нетлінні одежі мешканців неба. І нехай Воскреслий Христос, що є нашою досконалою радістю, обдарує усіх нас Своїм миром та смиренням, щоби ми у єдності та згоді служили Святій Православній Церкві та рідній Вітчизні. Тверезо усвідомлюючи істину, що давала надію нашого народу - Христос Воскрес! – воскресне Україна.

ХРИСТОС ВОСКРЕС – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Пасха Христова 2005р.Б., м. Київ

«ОБОЗ» сьогодні-завтра оприлюднить Великодні послання предстоятелів провідних Церков України.