144 года назад родилась Леся Украинка: 20 цитат о силе духа, смерти и борьбе за свободу

25 февраля исполняется 144 года со дня рождения легендарной украинской писательницы и поэтессы Леси Украинки. Эта сильная личность – пример силы духа и стойкости. Несмотря на тяжелую болезнь - туберкулез кости, Лариса Петровна Косач-Квитка (такое настоящее имя писательницы) боролась, творила и не сдавалась.

Сегодня, в такое тяжелое время для украинского народа, мы собрали цитаты Леси Украинки, которые придают сил.

Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті. (Мій шлях)
І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя! Сам Бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі.
Права без обов'язкiв - то сваволя.
Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.(Лісова пісня)
Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме (Осіння казака)
Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
...поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш (Біда навчить)

Ну,як-таки,щоб воля - та пропала? Се так колись і вітер пропаде! (Лiсова пiсня) Читайте: 5 сильных цитат Кузьмы: я возненавидел часть света под названием Россия
І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю! Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжчого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало, – Країна ціла може в них втопитись; Доволі вже їм литись, – Що сльози там, де навіть крові мало! (Думи і мрії)
Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. (Думи і мрії)
Півроду людського не звано людьми, Затято йшов війною брат на брата. Ви знаєте, що звалося війною? Тоді війною звали братовбійство Во ім’я правди, волі, віри, честі, А кроволиття звалося геройством;

Убожеством там звали смерть голодну,

Багатством – награбовані маєтки,

Простотою – темноту безпросвітну,

Ученістю – непевнеє блукання,

Бездушну помсту звано правосуддям,

А самоволю деспотичну – правом.

Всім гордим-пишним честь була і слава,

Зневаженим-ображеним погорда.

Загинув би напевно люд нещасний,

Якби погасла та маленька іскра

Любові братньої, що поміж людьми

У деяких серцях горіла тихо. (Вибрані твори)

Путь на Голгофу велична тоді, коли тямить людина, нащо й куди вона йде, не прагнучи інших тріумфів, знаючи іншу величність, ніж ту, що на троні гукає: "Я з ласки бога цариця, бо, гляньте, – сиджу на престолі !"

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід... Ти бачиш Україну — привітай! (Бояриня)
Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
Язви гоїть вогонь.
Немає честі нападати ззаду.
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.