Блог | Вот что нужно сделать Украине: Бизнес-климат для Победы
Недавно имел честь принять участие в панельной дискуссии на "Киевском международном форуме 2023 "Люди, бизнес, экономика. Цена свободы"". Тема сверхинтересная и сверхактуальная, а потому сама дискуссия - безгранична. Говорили о том, каким должен быть бизнес-климат для победы панели господин Михаил Бно-Айриян предложил поделить дискуссию на три условные части, которые в действительности плотно переплетаются, Итак, поехали.
Далее читайте на языке оригинала – украинском.
- Оцінка бізнес-клімату в країні станом на 22 лютого 2022 року і сьогодні.
Почнемо з того, що бізнес-клімат це не лише і не стільки взаємовідносини бізнес-правоохоронці та фіскали, рпозмова про які червоною ниткою пройшла через усю нашу дискусію. Розумію, що тема болюча і розділяю стурбованість бізнесу деякими діями правоохорнців, але все ж таки бізнес-клімат – це всі умови (безпекові, інституційні, законодавчі), в яких функціонує бізнес. Ці умови зазвичай створює держава. І ці умови впливають на привабливість країни (регіону, індустрії) для інвестицій та ведення бізнесу.
Сприятливий бізнес-клімат – це насамперед: фізична і військова безпека, передбачуваність державної політики і правил, верховенство права (справедливе судочинство, боротьба з корупцією), макрофінансова стабільність, гнучке трудове законодавство і достатні трудові ресурси, і все те, що укладається у поняття "легкість ведення бізнесу" (дерегуляція – земля, дозволи, ризик-контроль; розвинуті фінансові ринки з підйомними ставками; легкість і швидкість зовнішньо-економічної діяльності; рівень податкового навантаження та ін.).
Оцінку бізнес-клімату краще питати в самого бізнесу. Готуючись до форуму, я продивився декілька досліджень, репутація замовників яких не викликає сумнівів, і головне – їх можна відстежити у довгостроковій динаміці (10+ років). Це опитування підприємств, що проводять НБУ (ділові очікування) та European Business Association (індекс інвестиційної привабливості).
За даними цих досліджень, якщо виключити період пандемії ковіду і брязкання зброєю рф напередодні вторгнення, оцінки бізнес-клімату коливались на межі нейтральної і позитивної зони. При цьому основні вимоги бізнесу до влади особливо не змінювались – необхідність проведення судової реформи, боротьба з корупцією, політична і макроекономічна нестабільність (у опитуваннях НБУ також називались такі фактори як недостатній попит, високі ціни на сировину).
Як голова профільного фінансового і податкового комітету парламенту, з цих вимог я можу відповісти за макро-фінансову стабільність. Україна зустріла повномасштабну війну із значним запасом макрофінансової міцності. Попри всі ризики, на кінець 2021 року ми мали чи не найкращу "економічну форму" за останні 10 років. Я зараз про стійку банківську систему, рекордні ЗВР (31 млрд. дол.), зниження державного боргу (до 49% ВВП), рекордний показник доларового ВВП (200 млрд. дол.). Ми мали також рекордний приплив ПІІ на рівні 7,5 млрд. дол. за 2021 рік (хоча звісно показники інвестиційної активності були далекі від оптимальних). Цей накопичений резерв міцності (+професійні антикризові дії з боку фінансової влади + фінансова допомога партнерів згодом) допомогли втримати макрофінансову стійкість після вторгнення.
Із початком повномасштабної війни оцінки бізнес-клімату об’єктивно погіршились. На перший план вийшли військові / безпекові ризики (в тому числі пошкоджені виробничі потужності, обмежена логістика, доступ до електрики). В останньому опитуванні ділових очікувань НБУ у липні цього року, 85% підприємств відмітили, що війна стримує їх розвиток і нарощування виробництва.
Утім очевидним є і те, що бізнес адаптується до війни і пов’язаних ризиків, що видно по поліпшенню ділових / інвестиційних очікувань, стійкому зростанню в цьому році в окремих галузях (харчопром, ВПК, торгівля, пасажирські перевезення та ін.), відновленню кредитування та ін. Частково такій адаптації сприяли і наші анти-шокові рішення на початку війни. Згадайте про зниження податків, продовження усіх ліцензій та дозволів до кінця війни, переведення усіх можливих з них на заявницький принцип, скасування перевірок, відстрочення подання звітності, перехід на електронні комунікації тощо.
Якщо брати зріз бізнес-клімату на зараз, то окрім безпекових ризиків, у бізнесу як були, так і залишаються, "довоєнні" вимоги щодо посилення верховенства права, в тому числі судової реформи, реформи правоохоронних органів, боротьби з корупцією.
Щодо впливу податків (податкового тиску, адміністрування) на бізнес-клімат. Так, безперечно податки – це частина бізнес-клімату. Але це питання ніколи не було серед топ проблемних факторів ведення бізнесу. Так само воно не фігурує серед топ-бар’єрів для бізнесу зараз у війну. Оцінка податкового індексу від EBA, яка враховує фіскальний тиск, якість обслуговування, обтяжливість адміністрування податків, якість податкового законодавства в цілому за останні 5 років (2018-2022) є стійкою і балансує на межі нейтральної і позитивної зони (3 бали з 5).
Хочу вкотре нагадати, що під час війни ми не підвищували податкові ставки, тільки знижували, щоб вивести економіку з оціпеніння, і потім знову повертали їх на довоєнний рівень. Тільки зараз розглядається питання збільшення податку на надприбутки банків…. Так, бізнес зіткнувся з "заморожуванням" частини обігових коштів через зміну Урядом параметрів автоматичного відшкодування ПДВ та збільшення відсотку заблокованих накладних для боротьби із схемним податковим кредитом, який почав зростати (наприкінці 2022 – початку 2023 року). Це було зроблено насамперед з метою істотно зменшити зловживання з основного бюджетоутворюючого податку – ПДВ з тим, аби не допустити просідання доходів бюджету на фінансування оборони. Погоджуюсь з бізнесом, що з боку уряду це можна було зробити / прокомунікувати краще. Але це питання вже з "історією" та із змінами на краще. Гострота проблеми точно знята.
Чи є резерв для зниження податків зараз у війну, на чому із регулярністю та наполегливістю, гідних кращого застосунку, наполягає мій шановний візаві В. Поперешнюк? Ні, немає. Ми зараз збираємо податків на 93 млрд. грн. на місяць, а прямі видатки тільки на оборону (без безпеки) – 153 млрд. грн на місяць. Президент України В.Зеленський про це чітко заявив, говорячи про перспективи податкової реформи.
Підкреслю – мова йде про воєнний час. Завершення війни дасть нам розуміння наявності бюджетного простору для проведення податкової реформи, яка б стимулювала відновлення. Про це також говорив Президент. Нариси цієї реформи будуть закладені у Національній стратегії доходів, що буде прийнята незабаром. Її зараз розробляє уряд. Це наш структурний маяк за програмою МВФ.
Утім, хочу ще раз наголосити, що при розробці такої реформи ми не повинні забувати про необхідність приведення нашого законодавства до acquis ЄС. Не слід також впадати в оману простих рішень. Не слід говорити з бізнесом мовою ілюзій, розповсюджуючи міфи про те, що радикальне зниження податкового навантаження і відповідно перерозподілу ВВП через бюджет (наприклад до 25% ВВП) є тією чарівною пігулкою, яка вирішить усі питання, чим подекуди грішать колеги та з ОП.
Бо, по-перше, наш значний рівень перерозподілу буде ще довго визначатись високими потребами на оборону (зараз ми витрачаємо тільки з бюджету на ці цілі більше 20% ВВП).
По-друге, є безліч прецедентів країн з низьким, навіть екстремально низьким рівнем перерозподілу за доходами, які не корелюють з високими темпами зростання у довгостроковій перспективі. Ви щось чули про економічні успіхи Зімбабве, Ємену, Конго, Парагваю, де рівень перерозподілу від 15% до 25% ВВП?[1] Так, є зворотні приклади в країнах Південно-Східної Азії (той же Сінгапур, Південна Корея) з низькими податками та високими темпами росту, але податки там важливий, але не найголовніший чинник "економічного дива". В той же час, рівень перерозподілу ВВП за останні 20-25 років в Україні є співставним із країнами-сусідами по ЄС (Польща, Словаччина) на рівні близько 40% ВВП [2].
- "Місце та роль правоохоронних органів та фіскальних служб в покращенні бізнес-клімату в Україні"
За моїм переконанням, правоохоронні та фіскальні органи взагалі не повинні якимось чином безпосередньо впливати на бізнес-клімат. Завдання перших – забезпечувати безпеку і правопорядок, дотримання законності в державі, рівність всіх перед законом. Завдання других – адмініструвати податки та митні платежі, контролювати своєчасність і повноту їх сплати. І зосередженість цих органів на своїх безпосередніх професійних обов’язках повинна мати наслідком сприятливий бізнес-клімат.
Я добре пам’ятаю реформу, яка перетворювала міліцію в поліцію, коли створювалась патрульна поліція. Оголошеним кінцевим результатом перетворення повинна була стати заміна органу, який мав виразно каральну функцію, на орган, який би забезпечував підтримання правопорядку і надання сервісних послуг громадянам.
Така ж філософія закладалась і під час реформи податкової служби – перетворення її з органу, який за будь-яку ціну і у будь-який спосіб забезпечує надходження до бюджету, у сервіс, який допомагає громадянам і бізнесу не робити помилок, легко і чесно сплачувати податки.
Переконаний, що до цього ми повинні рухатись у двох взаємодоповнюючих напрямах: діджиталізація всіх податкових процедур та жорсткий антикор. Електронний аудит, е-акциз, вдосконалення СМКОР, значне розширення функціоналу електронного кабінету платника, мобільний додаток "Моя податкова", попереднє заповнення податкових декларацій, програмне РРО – ті напрями діджиталізації, що виведуть стан податкових відносин на якісно інший рівень. А жорстка кадрова антикорупційна чистка, що триває повинна створити якісну кадрову основу нової податкової.
Чи вдалося реформувати податкову на даний момент? Поки що – ні. Але за останній рік точно зроблено більше, ніж за десять попередніх.
Так, ми рухаємось уперед, можливо не так швидко, як би це хотілося. Але є певні позитивні кейси.
Приміром, гральний бізнес, який довго впирався, але зрештою погодився працювати за цивілізованими правилами гри, і сьогодні за місяць сплачує податків більше, ніж раніше за рік.
Є ті, хто сподівається "домовитись", але коли не виходить раз, два, три – все таки виходять з тіні.
Є і ті, кому доводиться повертати тяму, конфіскуючи чи вирізаючи обладнання, у такий спосіб припиняючи протизаконну діяльність. Це реалії.
Будемо відверті – у нас рівень тіньової економіки роками тільки за офіційними даними тримається на позначці близько 30 відсотків[3] (для порівняння – у Німеччині та Нідерландах – близько 10%). Задовго до війни, напередодні війни, вже під час самої війни. Ви маєте бачити, що війна навіть відкрила додаткові можливості, яких не було у мирні часи – ввезення техніки нібито для ЗСУ, конфіскація товарів нібито на потреби ЗСУ, операції з гуманітаркою, військові постачання. Це на додачу до схем "мирного часу" з "сірим зерном", підакцизним товаром, ігор з митною вартістю, мімікрії великого бізнесу під мікробізнес тощо.
І йдеться не тільки про окремих корумпованих чиновників, правоохоронців, причетних до цього – вони завжди діють у тісній взаємодії з бізнес-структурами. Я нагадаю лише один кейс, про який я писав – про удаване вирощення великим агрохолдінгом на клаптику землі сотні тисяч тонн аграрної продукції, де розрахунок врожайності давав просто космічні цифри. Це не тільки чиновники, які покривали подібні оборудки, це і конкретно зареєстрований суб’єкт господарської діяльності. І таких суб’єктів вистачає.
У цих умовах, коли все, що збираємо як податки в держбюджет, покриває тільки 60% потреб на оборону, звісно, що фіскальні та правоохоронні органи мають реагувати, реалізовувати певні заходи, а отже і мають відповідний вплив на бізнес-клімат.
І це не має значення – ми маємо боротись з тіньової економікою і під час війни, і після війни. Тіньва економіка та невід’ємно поєднана з нею корупція – є найстрашнішим ворогом нашої держави, що знесилює її зсередини.
Чи хотів би я, щоб вплив правоохоронців і контролерів був меншим? Звісно так.
Для цього потрібно, щоб сірий і чорний бізнес отямились і вийшли в "білу", або припинили своє існування. Але само по собі це ніколи не відбудеться.
Необхідно завершити інституційні зміни, які забезпечують (а) перезавантаження митниці, БЕБ, правоохоронних органів у частині розслідування економічних злочинів, (б) невідворотність покарання для корупціонерів, (в) очищення судової гілки влади. Мова йде не лише про прийняття законів (це можна зробити відносно швидко), а їх вкорінення на практиці. Давайте будемо чесними, це не відбудеться за один день. Подивіться на сусідів – Румунію і Болгарію, яких Єврокомісія через проблеми із дотриманням верховенства права і пробіли в боротьбі з корупцією включила до спеціального моніторингу відразу після вступу у ЄС у 2007 році, стимулюючи надалі правильну поведінку місцевих еліт в тому числі через доступ до структурних фондів. І лише тільки зараз, через 16 років, цей моніторинг було скасовано, що означає – тільки за 16 років після вступу ці дві країни досягли більш/менш стандартів ЄС у цих сферах, і то під постійним тиском.
Що робити в такій ситуації довгого транзиту? Просто спостерігати за цим зачарованим колом?
Безперечно ні! Державі та її інститутам треба допомога і від "білого бізнесу": якщо бачите тіньовиків і схематозників, яких покривають представники влади, а у кожній галузі та сфері є своя "кухня", усі усіх колег знають – допомагайте мені, допомагайте фіскалам і правоохоронцям припиняти їх діяльність, повідомляйте, інформуйте, підказуйте – як перекрити їм кисень.
Маємо перейти від нинішньої практики, коли правоохоронні та фіскальні органи – на одному боці, а бізнес – на іншому, до кардинально іншої – держава + чесний бізнес проти тіньовиків та корупціонерів. У такому варіанті ми відійдемо від практики пошуку внутрішніх ворогів і того, що нас роз’єднує і точно не йде на користь Перемозі.
Тому хочу попросити бізнес про те, що не варто усіх правоохоронців чи працівників фіскальної системи чесати під один гребінець і вішати на усіх гамузом ярлик "усі погані" чи "усі корупціонери". Це дуже деморалізує і демотивує тих, хто працює чесно і сумлінно. А таких багато!
Я визнаю проблеми у правоохоронній і фіскальній системах. Там дійсно є різні люди – більшість саме таких, чесних і сумлінних, але є й інші. З іншими ми боремось, іноді нестандартними методами. Приміром, у податковій впроваджено правило – якщо хтось з рядових працівників порушив закон, приміром, взяв хабар – звільняється уся вертикаль його керівників. Вважаю, що це справедливо, керівники несуть відповідальність за всіх, ким вони керують, і щиро хотів би поширення цієї практики на усі державні органи.
Окремо хочу звернутись до фіскалів та правоохоронців – не застосовуйте практику розглядати весь бізнес як одне підозріле ціле. Ретельно ставтесь до кожного окремого випадку. Не влаштовуйте "полювання на всіх", відпрацьовуйте тих, по кому встановлено і доведено факт протизаконної діяльності.
І тоді ми з часом вийдемо на ті взаємини між державними органами і бізнесами, які існують у зразкових у цьому відношенні державах.
- Роль держави в покращенні бізнес-клімату: ключові рецепти
Повномасштабна війна триває. Рік тому її завершення вбачалось у середині 2023 року, зараз – середина 2024 року. Тим часом ми зараз працюємо вже над третім "воєнним бюджетом".
Коли настане Перемога? Нам всім хотілося б як найскоріше, але цього ніхто не знає. Маємо бути готові до продовження війни на виснаження, до оборони в "довгу". І до накопичення втоми від війни та певного роз-фокусування політичної повістки серед партнерів також, на жаль, маємо бути готові. Така готовність – це краща запорука від тих чи інших спроб примушення до "невигідного" миру.
У цій можливій війні в довгу, бізнес – це ключова рушійна сила, яка підтримує життєдіяльність тилу, фінансування оборони через податки, а також за багатьма напрямами – забезпечує постачання військової техніки і обладнання (ВТО). Війна, тим паче "в довгу", навпаки є каталізатором необхідності сприятливих змін у бізнес-кліматі.
Водночас, бізнес – це основна рушійна сила масштабної відбудови після війни. Гранти і пільгові кредити від урядів і МФО не замінять приватних інвестицій. Без цих інвестицій ми не матимемо тих мільйонів робочих місць, які втратили, не отримаємо тих сотень мільярдів до бюджету у вигляді податків, які ми повинні будемо спрямовувати на розвиток освіти, охорони здоров’я, будівництво житла на покращання рівня соціального захисту та поліпшення якості життя.
Без останнього ми не можемо розраховувати на повернення мільйонів українців, які виїхали від війни і вже певною мірою адаптувались до життя за кордоном. Рішення про повернення вони прийматимуть, виходячи з критеріїв – а чи є де жити, працювати, навчати дітей, лікувати батьків тощо.
Тому створення сприятливих умов для бізнес-клімату – це і питання виживання, і майбутнього розвитку. Це те, що нам зараз допоможе наблизити Перемогу і виграти війну, і це те, що сприятиме післявоєнній відбудові країни і встановленню стійкого миру.
Держава має демонструвати лідерство, вести проактивну політику у напрямі поліпшення бізнес-клімату.
Що потрібно міняти і у яких напрямках рухатись? Виділю основні.
- Спрощення законодавства. Наведу дві цифри. За оцінками Голови ВРУ Р.Стефанчука, в Україні діє близько мільйона нормативно-правових актів. У рамках селф-скринінгу на предмет відповідності нашого законодавства європейському ми встановили, що воно складається з менш ніж 30 тисяч актів.
Маємо прибрати з нашого законодавчого поля усе зайве, більша частина з якого безнадійно застаріло, а то й дісталося нам у спадок від колишнього СРСР.
Бізнес має отримати значно більш свободи дії та розвитку.
- Дерегуляція. З початку року працює міжвідомча робоча група, яка має розглянути близько тисячі інструментів державного регулювання. Вже є розуміння – половину з них можна сміливо скасовувати, переважну більшість решти – цифровізувати, перейти на заявницький принцип або страхування відповідальності. Маємо проводити такі рішення швидко. Маємо делегувати більше повноважень, у більшій кількості сфер, від держави до саморегулівних організацій.
- Реалізація євроінтеграційних завдань. Імплементація законодавства ЄС. Продовження "безвіків" – економічного, митного, транспортного, переведення їх зі статусу "річного" на "безстроковий – до вступу у ЄС". Прискорення отримання "промислового безвізу". Активні переговори про надання доступу по певних фондів ЄС ще до набуття повноцінного членства. Український бізнес повинен починати жити і працювати в європейській системі координат, не чекаючи на формальний прийом в об’єднання. І в цьому контексті завдання євроінтеграції може конкурувати з дерегуляцією бізнесу, адже у деяких секторах технічні вимоги ЄС до тих чи інших виробників є значно жорсткішими за наші. Тут маємо знайти баланс, дозволивши нашому бізнесу адаптуватися до вимог з розумінням того, що адаптація до європейських стандартів відкриває українському бізнесу один з найбільших ринків світу, інтеграція в яких є запорукою розвитку бізнесу і виживання країни.
- Створення умов для включення України у світові та європейські виробничі ланцюжки. За підсумками Першого форуму оборонний індустрій, де взяли участь понад 250 корпорацій, бачимо, що піонером у цьому процесі буде саме сектор ВПК (а також виробники комплектуючих та суміжники). Буде запропоновано спеціальний режим ведення господарської діяльності для ВПК, створено спеціальний Оборонний фонд. Маємо створювати додаткові можливості для розвитку міжнародної торгівлі – зокрема, через укладення нових договорів про ЗВТ, оновлення тих, які частково вже застарілі.
- Підтримка секторів економіки і експортерів. Розширення державної підтримки за законом, який вступив в силу ще у 2017 році і відповідає правилам ВТО. Модернізація і розширення державної програми "Доступні кредити 5-7-9%", посилення її адресності у напрямі секторів, що створюють довші ланцюги доданої вартості. Розбудова логістики (внутрішньої та на кордонах з державами-сусідами на заході). Розширення функціоналу та можливостей ЕКА, інструментів страхування військових ризиків. Маємо значно посилити реалізацію мало ще розкритого потенціалу індустріальних парків.
- Реформування податкової, митниці, БЕБ. Ми напрацювали відповідний законодавчий інструментарій, який дозволить все-таки перезавантажити ці органи, привести туди критичну масу людей, які мислять не каральними, а сервісними та превентивними категоріями. Це співпадає і з баченням наших міжнародних партнерів, які теж хочуть зовсім інших стандартів та якості роботи цих органів. На жаль, на відміну від податкової, реформа митниці та БЕБ іде надто повільно, на що звертають увагу партнери.
- Діджиталізація. Ніким не заперечується теза, що електронна система хабарів не бере. Сучасні технології дозволяють або відмовитись взагалі від такого поняття, як людський фактор при прийнятті рішень (ми бачимо, скільки раніше корупціоногенних послуг переведено в Дію, і дозвіл чи довідку можна отримати автоматично, у пару кліків), або мінімізувати контакти бізнесу та чиновника, чи запустити технології блокчейн, де можна буде відстежити кожну операцію, зроблену конкретним чиновником, і у випадку порушень з його боку – швидко притягнути до відповідальності.
Усе це можливо робити незалежно від того, у якій стадії зараз перебуває військова ситуація.
- Приватизація. Ми довели, що приватизація має здійснюватись попри війну і може бути успішною попри війну. Ми повинні приватизувати всі активи держави, крім стратегічних підприємств і зробити це якомога швидше, надаючи державі додаткові так необхідні сьогодні гроші і, з іншого боку, вбиваючи корупційну гідру менеджменту державних підприємств, що паразитує на них. Тут повністю підтримую В. Поперешнюка.
Чи є у цій повістці місце для податкової реформи? Після війни, звісно, що так. Я поділяю ідею зниження податків на працю після війни. Цим шляхом йшло багато країн, наприклад, Німеччина часів Аденаура/Ерхарда. Відповідний законопроект за мого авторства розроблено ще до війни. Готовий предметно дискутувати щодо стимулів для реінвестицій, хоча у нас вже є пільгові режими (інвест-няні, індустріальні парки, Дія-Сіті тощо).
Однак, в цій повістці точно нема місця профанації, яскравим прожектам та пустопорожнім FB-ідеям не підкріпленим ані математикою, ані елементарними економічними розрахунками, ані здоровим глуздом на кшталт "5-10", "10-10-10" та малих ядерних реакторів. Ми повинні бути чесними між собою всередині держави, з партнерами – зовні, але найголовніше – перед собою, не даючи собі впасти ані в дитячий інфантилізм, ані у старечій маразм. Ми не маємо на це право перед обличчям історії.
Чи вірю я у те, що держава покращить бізнес-клімат?
І вірю, і докладаю при цьому конкретних особистих зусиль для досягнення цієї мети. Кожен внесений мною законопроект – це крок до покращання бізнес-клімату.
Я регулярно зустрічаюся з різноманітними бізнесовими асоціаціями, ми у постійному діалозі, я готовий підтримати будь-яку корисну ініціативу – і як депутат, і як голова фінансового, податкового і митного комітету Верховної Ради, адже створення ефективного бізнес-середовища – це те, що наблизить наш вступ до Європейського Союзу та перехід на європейські стандарти життя.
[1] В Парагваї якраз і діє система схожа на запропоновану Ростиславом Шурмою та деякими блогерами ідеєю "все по 10%" (ПДВ, податок на прибуток, на доходи), причому ці ставки діють давно (ПДВ з 1991 р., податок на прибуток з 2004 р.), щоб можна було засвідчити результат: останні 30 років ВВП Парагваю додавав лише 3% ВВП у середньому за рік, що ніяк не тягне на латиноамериканський Сінгапур.
[2] З 1995 по 2021 рр. – період, який охоплює вступ до ЄС і повноцінне членство – середній рівень перерозподілу ВВП за доходами в цих країнах можна порівняти з Україною (Польща – 40,2%, Словаччина – 38,8%, Україна – 38,9%). Якщо відкинути наші кризові 90-ті, то підрахунок за останні 20 років дає зіставні показники (Польща – 39,8%, Словаччина – 38%, Україна – 40%)
[3] За моїми підрахунками рівень тіньової економіки сягає понад 50%.
