Ніколай Старіков: своїх критиків я поважаю і люблю

В 2009 році Ви вже презентували свою літературну діяльність в Україні, а саме переклад українською книги " Криза, як це робиться". Вам сподобалися наші читачі? Чи не відчули ви з їх боку неприйняття Вашої точки зору, деякого антагонізму?

Я переконаний, що будь-який письменник зобов’язаний любити своїх читачів. Інакше йому хочеться поставити запитання: для кого ж ви пишете, якщо вам не подобаються ті, хто читає ваші думки та почуття? Я дуже люблю своїх читачів. Вони всі різні – вік, стать, освіта можуть змінюватися. Незмінним залишається лише прагнення зрозуміти те, що відбувається, інтерес до історії своєї Батьківщини та небайдужість до її долі. Я дуже радію, якщо мої книги допомагають краще зрозуміти політичну кухню сьогодення, минулого й навіть майбутнього. Адже нічого нового на карті світу не відбувається. Все це вже було, і не один раз.

Що стосується нерозуміння та антагонізму, звичайно, трапляється й таке. Але рідко. Зрештою, я нікому не нав’язую свою точку зору. Нікого не примушую читати свої книги та блог. Комусь не подобається – є простий спосіб: закрийте книгу, читайте іншу літературу. Але нічого приховувати – дуже приємно, коли надходять листи й людина пише, що саме моя робота пробудила у неї цікавість до історії та розташувала масу історичних фактів по полицях, перетворивши їх на чітку картину політичної боротьби між різними державами протягом різних епох.

На яку читацьку аудиторію розраховані Ваші книги? Чи буде зрозумілим їх зміст не лише фахівцям, а й звичайним читачам?

На будь-яку аудиторію. На тих, кому цікаво розібратися в причинах революцій, війн та катаклізмів. Можливо, багато хто знайде відповіді на запитання, що давно не давали спокою – дивність поведінки політиків та держав. Свої книги я намагаюся писати самою доступною мовою, якою тільки вмію викладати свої думки. Але одразу мушу попередити, що простота викладення та вільне поводження з фактами – це зовсім не одне й теж саме. Досі жоден з істориків не спростував фактів, наведених в моїх роботах. Не погоджуються лише з їх трактуванням.

Книга "Шукайте нафту", яку видала українською "Самміт-книга", російською вийшла декілька років тому й вже знайома читачам. Наскільки актуальний її зміст сьогодні, на тлі останніх подій, що відбуваються на ринку енергоресурсів, а саме на нафтовому?

Найближчі років 70-80 актуальність нафтового порядку денного в політиці та економіці не піддається сумніву ніким. Нафта сьогодні всьому голова. Подобається це чи ні, але це саме так. Саме бажання контролювати джерела вуглеводнів визначає сьогодні світову політику. І завтра визначатиме.

Чи готові ви вступити в полеміку з українськими експертами енергетичного ринку?

Я завжди з більшим задоволенням вислуховую критику в свою адресу, аніж похвали. Адже хвалять завжди загальними словами, а лають за конкретні промахи або помилки. Можна удосконалюватися і рухатися вперед. Тому своїх критиків я поважаю і люблю. Але лише за однієї умови: критика має бути фактурною, по фактах. А ті, хто пишуть «ви говорите дурниці», але ніяк це не можуть довести, або просто наліплюють ярлики – такі мені нецікаві.

Проте факт дискусії – це не обов’язково незгода. Цеобмін інформацією та думками. Тому – з задоволенням.

У випадку якщо Вам запропонують написати книгу спеціально для нашої аудиторії, що окреслює коло питань стосовно нашого, українського ринку, можливо, та тлі розвитку україно-російських відносин в галузі енергоресурсів, на яких умовах ви погодитеся це зробити?

Я не пишу книги на замовлення. Я пишу лише про те, що мене цікавить. Адже письменництво для мене хобі, а не професія. Тому я вільний у виборі тем і термінів. Про нафту та її роль в політиці я вже написав. Тому при всій повазі до українських читачів, я таку книгу не писатиму.

Зараз я працюю над книгою про трагедію 22 червня 1941 року. Це складне завдання. При цьому кожного дня пишу статті для свого блогу в Інтернеті. На все часу не вистачить. Доводиться обирати найголовніше.