Примите участие
в розыгрыше
смартфона на Android Участвовать
Приз
КияниМедОбоз

/Блоги - City

Повернення шуби

Читать материал на украинском

Всі зараз ходять в таких паддінґтонах, не ведмедях, а шубах таких, знаєте, еко-фешн? Гарно так, на розпашку, без шапки, литки голі - Нью Йорк, а не Львів, ван лав!

А я дивлюся на них і згадую свою місько-шубу! Мені таку купили, як я ходила до першого класу. Не тому, що це було модно - модні були крілячі шуби рожевого або бірюзового кольорів - а тому, що це було те, що було в магазині.

Шуба була біла і поцяткована різнокольоровими слідами песиків і котиків. То був дуже завбачливий хід шубодизайнера, бо вже після першого виходу в світ на ній би і так були песячі сліди, щоправда, не такі акуратні і всі бурі.

Шуба важила десь кіло з десять (а як намокне, то цілі двадцять), майже як скафандр космонавта, і була така ж в експлуатації - незручна і безсмертна.

Щоб одягнути шубу, треба було двох спеціально навчених експертів, бо один би ради не дав. Робилося це так: один тримав шубу, як тореодор плаща перед писком іспанського бика, а другий - заламував мені руки назад, достоту як ті роги бика на кориді. З першого разу втрапити вдавалося не завжди, тому ми з татом і мамою щодня бавилися у гру "шубна корида" в коридорі.

В шубі я завжди програвала у сніжки. Хоч не в шубі - через раз. Чому? Та бо в шубі швидкість руху сповільнювалася до -100! Повертатися можна було тільки усім тілом, а якщо мама ще намотала на шию шальок, підперши мені коміром ніс, то й взагалі - про грацію і зграбність можна було забути. Снігове бабеня у натуральну величину! Мішень для всіх сніжок школи!

Рукава в шубі не згинались: я завжди виглядала так, ніби затуляю руками увесь беззахисний світ від ядерної атаки! Роспістерта, як тільце нещасної білочки, яку переїхав трактор, двічі, я йшла до школи і молилася, щоб, бува, не впасти лицем вперед, бо нікому буде підняти, а сама ж не встану ніяк.

Я промучилася в тому скафандрі до весни і не знаю, чому раділа більше - першим зеленим листочкам на деревах, чи тому, що не побачу тієї шубенції як мінімум півроку.

А на наступний грудень я виросла з шуби і вона перейшла у спадок моїй сестрі. Бідна дитина, думала я, аби тільки не впала лицем у сніг, бо ж замерзне ні за цапову душу!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

0
Комментарии
0
26
Смешно
2
Интересно
6
Печально
0
Трэш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наши блоги