Візьміть участь
у розіграші
двох квитків на концерт гурту «Антитіла» Взяти участь
Приз
Конкурс
КияниМедОбоз

/Блоги - City

Повернення шуби

6.5т

Всі зараз ходять в таких паддінґтонах, не ведмедях, а шубах таких, знаєте, еко-фешн? Гарно так, на розпашку, без шапки, литки голі - Нью Йорк, а не Львів, ван лав!

А я дивлюся на них і згадую свою місько-шубу! Мені таку купили, як я ходила до першого класу. Не тому, що це було модно - модні були крілячі шуби рожевого або бірюзового кольорів - а тому, що це було те, що було в магазині.

Шуба була біла і поцяткована різнокольоровими слідами песиків і котиків. То був дуже завбачливий хід шубодизайнера, бо вже після першого виходу в світ на ній би і так були песячі сліди, щоправда, не такі акуратні і всі бурі.

Шуба важила десь кіло з десять (а як намокне, то цілі двадцять), майже як скафандр космонавта, і була така ж в експлуатації - незручна і безсмертна.

Щоб одягнути шубу, треба було двох спеціально навчених експертів, бо один би ради не дав. Робилося це так: один тримав шубу, як тореодор плаща перед писком іспанського бика, а другий - заламував мені руки назад, достоту як ті роги бика на кориді. З першого разу втрапити вдавалося не завжди, тому ми з татом і мамою щодня бавилися у гру "шубна корида" в коридорі.

В шубі я завжди програвала у сніжки. Хоч не в шубі - через раз. Чому? Та бо в шубі швидкість руху сповільнювалася до -100! Повертатися можна було тільки усім тілом, а якщо мама ще намотала на шию шальок, підперши мені коміром ніс, то й взагалі - про грацію і зграбність можна було забути. Снігове бабеня у натуральну величину! Мішень для всіх сніжок школи!

Рукава в шубі не згинались: я завжди виглядала так, ніби затуляю руками увесь беззахисний світ від ядерної атаки! Роспістерта, як тільце нещасної білочки, яку переїхав трактор, двічі, я йшла до школи і молилася, щоб, бува, не впасти лицем вперед, бо нікому буде підняти, а сама ж не встану ніяк.

Я промучилася в тому скафандрі до весни і не знаю, чому раділа більше - першим зеленим листочкам на деревах, чи тому, що не побачу тієї шубенції як мінімум півроку.

А на наступний грудень я виросла з шуби і вона перейшла у спадок моїй сестрі. Бідна дитина, думала я, аби тільки не впала лицем у сніг, бо ж замерзне ні за цапову душу!

Тисни! Підписуйся! Читай тільки найкраще!

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

0
Коментарі
0
28
Смішно
2
Цікаво
6
Сумно
1
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Показати коментарі
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Блоги / думки