Блог | Ми познайомились незадовго до твоєї смерті
Коли зібрався на фронт мій друг і брат Михаил Вениаминович Помогайбо - абсолютно цинічний комерс без політичний амбіцій, за один день може сходити на службу в Лавру, потім в мечеть аль-Шамі, а ввечері - у синагогу Бродського, бо "нада рішать вопроси" - я зрозумів, що ця країна по-справжньому змінилась.
Моня запросив відзначити його проводи на передок. Це був якийсь італійський ресторан поряд з Бесарабкою. Назву не пам'ятаю. Здається, "il patio".
Я був страшенно голодний і дуже люблю італійську кухню, тому на початку зустрічі нікого не слухав, обмінявши друзів на равіолі з кроликом. І дарма...
Але Адвокат, що приїхав з Монею, говорив так, що я подавився, відклав равіолі і слухав кожне слово з його вуст...
Адвокат горів цим.
Він вірив в Україну так сильно, що згадувалося біблейське "покажіть віру розміром у гірчичне зерно - і зможете рухати гори і наказати дереву вирватися з корінням і кинутись у море...".
Він швидко, як ніхто, став мені рідною духом людиною.
На наступний день я розповів його історію Олегові Ляшку - і він сказав, що візьме Голіцина у список.
Не взяв тільки по одній причині...
У своєму першому бою рівно рік тому Діма "Адвокат" Голіцин загинув.
Він віддав найдорожче за нас з вами.
Сім'я не зрозуміла вибір Діми. Це найболючіше...
Він мав свої причуди і заповів спалити його плоть після смерті.
Це стало формальною причиною відмови КМДА поховати Героя нормально. Бо, мовляв, "єслі била кремація - нє надо хороніть, пусть будєт таблічка в колумбарії...".
У вас шок?
На мої дзвінки і смс великий Віталій Кличко не відреагував ніяк.
Несподівано відгукнувся його перший зам Ігор Ніконов. Спочатку теж відморозився. Та відколи я сказав йому: "зберу добровольців, проб'ю нах#й асфальт - і поховаю нашого Героя біля КМДА" - Ніконов схаменувся і (при всіх негативних моментах, які є до нього), допоміг поховати Героя на Алеї Героїв на Лук'янівському кладовищі.
Спи спокійно, братику. За твою загибель ми помстимось гідно.
Але мені тебе не вистачає...
