УкрРус

"Допомагати людям було його покликанням. Цього він вчив і нашого сина"

3.1т

"Він був чуйним, люблячим чоловіком і батьком. Хто б не звернувся про допомогу - ніколи не відмовляв, коли б це не було: вдень чи вночі", - перше, що говорить, розповідаючи про свого чоловіка, Світлана Усс – дружина загиблого в АТО Стапана Усса, бійця 93-ої окремої механізованої бригади.

Жінка каже, що із своїм чоловіком вона познайомилась на Новорічному святкуванні. "Мені на той час було 19 років, Степанові - 21. У нас були спільні друзі. Привабила його щира посмішка, яка піднімала настрій усім оточуючим", - розповідає Світлана. А ще Степан був творчою людиною. Ходив до музичної школи, грав на фортепіано, брав участь у різноманітних виступах, навіть грав у місцевому духовому оркестрі. Крім творчості, чоловік активно захоплювався спортом, зокрема дзюдо. Був всесторонньо розвиненою особистістю.

На момент знайомства Степана і Світлани, чоловік навчався медичній справі у коледжі. Але в подальшому, набуті знання знадобились тільки на фронті, коли потрібно було рятувати життя. А у мирний час, чоловік працював на деревообробному підприємстві, столяром, адже мав хист і "золоті" руки.

Дружина загиблого каже, що Степан намагався завжди і у всьому бути поряд. "З народженням сина Данила, Степан дуже подорослішав, став більш відповідальним. Коли син хворів, весь вільний від роботи час приділяв дитині та піклуванню про нас. Наш дім завжди був відкритим для друзів,часто приходили гості.Данила він навчив відповідальності і поваги до інших. Вони вдвох ходили на риболовлю, їздили за місто, до батьків", - пригадує Світлана Усс. Жінка розповідає, що Степан їй зізнався, що тільки з народженням сина усвідомив, заради чого жити. Дитина була його найголовнішою цінністю у житті.

З початком АТО, Степан Усс, отримав повістку, але це співпало у часі, з рішенням чоловіка добровільно захищати країну. Тож у складі 93-ої окремої механізованої бригади Степан рушив на Схід. Чоловік був у складі медичної роти. Пройшов декілька гарячих точок і завжди приходив на допомогу пораненим товаришам. "Декілька разів Степанприїздив у відпустку, часто телефонував синові, казав що все добре, але всього до кінця не переповідав, щоб ми не хвилювалися. Але сам дуже змінився", - згадує дружина загиблого. Світлана пригадує, що з початком війни в її чоловіка навіть і близько не було думок, аби лишатися вдома. "Він проходив строкову службу, казав, що давав присягу на вірність нашому народові і не може так бути, що в країні почалась війни, а чоловіки сидять вдома", - каже дружина загиблого.

За час, коли чоловіка не було вдома, його родина дуже переживала. Безсонні ночі, очікування на телефонний дзвінок. Здавалось, що і час зупинився. "Ми вірили, що з ним все буде добре. Адже його прадід Федір пройшов усю Другу Світову війну, був сапером, а дідусь Степан - майор авіації, за війну зробив велику кількість бойових вильотів. І обидва залишилися живі. А ось мій Степан, їх правнук і внук героїчно загинув", - стримуючі сльози говорить Світлана.

За декілька днів до загибелі Степан Усс перестав телефонувати додому. "В мене одразу з’явилось недобре відчуття. І ніхто не міг сказати конкретну інформацію, адже і телефони його побратимів теж не відповідали. Лише на 10 день змогли знайти його тіло, тоді ж і поховали", - з болем згадує дружина загиблого.

Степан Усс загинув під час виходу з Іловайського котла. Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно), а рішенням Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За вірність народу України" І ступеня (посмертно).

"Дуже довго не хотілося вірити, що його більше немає. Сина до тями привели тільки слова, про те, що тато хотів аби ти добре навчався і був його гордістю, тож потрібно пройти через втрату і жити далі", - говорить дружина загиблого.

Зараз родина загиблого в АТО Степана Усса: дружина Світлана та 15-річний син Данило вчаться жити без чоловіка і батька. Держава допомогла родині надавши компенсацію та пенсію. Данило після пережитого стресу і постійного хвилювання часто хворіє. Також хлопцю потрібен сезонний одяг і взуття. У житлі, де зараз мешкають Світлана Усс із сином Данилом треба робити ремонт, а для навчання хлопцю потрібен принтер. Давайте разом допоможемо родині загиблого Героя.

УСС СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА4188373027934386 (Райффайзен банк "Аваль")

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ!?

Присоединяйтесь к группам "Обозреватель Блоги" на Facebook и VKontakte, следите за обновлениями!

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Наши блоги